Справа № 466/1072/15-а
30 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді: Глинська Д.Б.
при секретарі: Чичерській М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про зобов'язання до вчинення дій, -
17 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова, в якому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова провести нарахування та виплату йому 30% надбавки до пенсії за період з 01.02.2012 року по день ухвалення рішення з врахуванням виплачених сум та індексації.
Як на підставу своїх вимог зазначив що він є дитиною війни, а відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.02.2012 року «дітям війни» повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога не виплачувалася в повному обсязі, а тому позивач змушений звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у поданому до суду позові. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на обставини, викладені у поданих до суду письмових запереченнях .
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, 29.03.1939р.н., є дитиною війни.
Відповідно до ст. 3 цього Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
У 2011 році до 22.07.2011 року включно діяла норма, згідно якої дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.2 ст.72 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ч.4 ст.3 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” закріплено положення, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до Закону України” Про внесення змін до Закону України “ Про Державний бюджет України на 2011 рік ” прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту “ Установити, що 2011 році норми і положення статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік”.
На виконання вищевказаного Закону, п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з 23 липня 2011 року виплачується у розмірі 49,80 гривні.
За прийнятим 26.12.2011 р. рішенням Конституційного Суду України № 20- рп/2011 у справі за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” вищезазначені норми такими, що відповідно Конституції України (є конституційними).
Виходячи із змісту п. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
За таких умов, на підставі прийнятого 26.12.2011 рішення Конституційного Суду України №20-рп/2011 виникає юридично обґрунтоване твердження, що при вирішенні справ за адміністративними позовами чорнобильців та дітей війни суди повинні були застосувати постанови Кабінету Міністрів України, які на час виникнення спірних правовідносин встановлювали розміри пенсійних виплат зазначеним категоріям громадян.
З 01.01.2012 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381 “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення” розмір виплати надбавки “дітям війни” встановлено в розмірі 7% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до законів про Державний бюджет на 2011-2015 роки норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду У країни на 2011 -2015 рр.
Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ “Про державне мито” органи Пенсійного фонду звільнені від сплати державного мита, а також від сплати витрат на інформаційно- технічне забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”
Згідно з пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
У рішенні Конституційного суду України від 26 грудня 2011 року Конституційний суд визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VІ з наступними змінами та зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На виконання вимог Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Як роз'яснив Вищий Адміністративний суд України в інформаційному листі від 06.09.2011 року № 1080/0/4-11/1400/1/6/13-11: до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
Відповідно до Постанови КМ України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка прийнята на виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яка набрала законної сили 23.07.2011 року, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн., яке нараховується позивачу УПФ у Шевченківському районі м.Львова з 23.07.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем ставиться вимога про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з урахуванням проведених виплат з 01.01.2012 року включно, однак з урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому, як дитині війни, слід вважати 22.07.2011 року включно.
Надалі до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн. з 23.07.2011 року відповідно до Постанови КМ України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка прийнята на виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та набрала законної сили 23.07.2011 року.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 11, 99, 71, 86, 158, 160, 162, 163, КАС України, -
постановив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про зобов'язання до вчинення дій - відмовити за безпідставністю.
Постанова може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м.Львова.
Суддя ОСОБА_2