Справа № 2-а-7/11
23 травня 2011 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Митрофанової Є.Г.,
при секретарі Довгій С.Б.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання встановити статус інваліда війни, -
Позивач звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання встановити статус інваліда війни. В позовній заяві вказав, що з 1971 року по 1992 рік він проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України інспектором міліції та у 1973 році під час виконання службових обов'язків ним було отримано травму середньої тяжкості, яка перейшла у захворювання, внаслідок якого він був визнаний інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідними медичними документами. Вважає, що при таких обставинах одержання захворювання та інвалідності він має право на надання статусу «інваліда війни»відповідно до вимог ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни». Однак, на його звернення, рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради від 07.04.2010 року було відмовлено у наданні статусу «інваліда війни», що він вважає незаконним. Тому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Приморського району м. Маріуполя неправомірними та зобов'язати комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, визнати його інвалідом війни та видати посвідчення встановленого зразку.
Позивач в судовому засідання позовні вимоги та обставини, викладені в заяві, підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити.
Представник позивача також просив позов задовольнити, посилаючись на те, що матеріалами справи доведено незаконність дій відповідача та підстави для встановлення позивачу статусу «інваліда війни»відповідно до п. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, де просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що УПСЗН Приморського району діяло в межах повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства. 07.04.2010 року позивач звернувся до комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, з заявою про встановлення статусу інваліда війни, до якої надав витяг з акту огляду МСЕК сер. МСЕ №291825 від 19.04.2002 року, довідку про визнання інвалідом №368 обл. МСЕК №3, лист Військово-лікарської комісії ГУ УМВС України в Донецькій області №625 від 17.09.2008 року. За результатами розгляду наданих документів ОСОБА_1 було відмовлено у встановлені статусу «інваліда війни», оскільки причина інвалідності ОСОБА_1, вказана у довідці МСЕК сер. МСЕ №291825 від 19.04.2002 року та довідці МСЕК №368, не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щодо причини інвалідності осіб, які за законом належать до інвалідів війни, а тому, на час винесення рішення законних підстав для встановлення позивачу статусу «інваліда війни»не було.
Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки позивач ОСОБА_1 у період з 23.08.1971 року по 15.12.1993 рік проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України /а.с.8-9/.
Згідно з довідкою Міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК м. Маріуполя сер. МСЕ №291825 від 19.04.2002 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої стало захворювання, отримане в період проходження в/служби в ОВС. /а.с.3/
Довідкою про визнання інвалідом №368 обл. МСЕК №3 від 02.03.2009 року підтверджене рішення Міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК м. Маріуполя, де також зазначено, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в ОВС. /а.с.5/
07.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни УПСЗН Приморського району з заявою про встановлення статусу інваліда війни, до якої ним було додано вказані вище медичні довідки. /а.с.47/
Рішенням комісії № 189 від 07.04.2010 року ОСОБА_1 відмовлено у встановлені статусу «інвалід війни»в зв'язку з тим, що згідно довідки МСЕК сер. МСЕ №291825 від 29.04.2002 року зазначена причина інвалідності: «заболевание получено в период прохождения в/службы в ОВД»суперечить вимозі п.2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де зазначено, що «До інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ…, які стали інвалідами внаслідок… захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків». /а.с.50/
Відповідно до ст. 4 Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Відповідно до п. 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війні, затвердженого ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року, посвідчення «інваліда війни»видається органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Як вбачається з досліджених матеріалів справи та наведених вимог законодавства, причина інвалідності, встановлена ОСОБА_1 у довідці МСЕК Сер. МСЕ № 291825 від 29.04.2002 року «заболевание получено в период прохождения в/службы в ОВД», дійсно не відповідає причинам, зазначеним в п.2 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме «захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків».
Крім того, з повідомлення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 м. Донецька від 10.03.2011 року, слідує наступне:
Рішенням МСЕК від 29.04.2002 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом другої групи «захворювання, так отримане в період проходження служби в ОВС», безстроково. Причина інвалідності «захворювання, так, отримане в період проходження служби в ОВС», що встановлена обласною МСЕК №3 ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про хворобу №263/347 від 24.11.1993 року, не відповідає причині «захворювання, одержане під час виконання службових обов'язків, зазначеній в п.2 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». ОСОБА_1 неодноразово звертався до обласної МСЕК №3 з питанням щодо зміни причини інвалідності, однак підстав для цього комісією не встановлено, оскільки наслідки отриманої в 1973 році травми не інвалідизують ОСОБА_1
Таким чином, довідка МСЕК, надана позивачем для встановлення статусу «інваліда війни», з урахуванням зазначеної причини інвалідності не містить передбачених законодавством підстав для встановлення позивачу статусу «інваліда війни».
Тому суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки відповідач діяв у межах своєї компетенції, відповідно до вимог діючого законодавства прийняв рішення про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу «інваліда війни»та ніяких прав позивача не порушував.
Суд не бере до уваги надану позивачем ОСОБА_3 ВЛК ГУ МВС України у Донецькій області №457 від 21.04.2010 року, якою внесено доповнення до свідоцтва про хворобу від 24.11.1993 року №263/347 та зазначено, що травма ОСОБА_1 пов'язана з виконанням службових обов'язків /а.с.4/, оскільки її було винесено пізніше, ніж розглядалася заява позивача про встановлення статусу «інваліда війни». Більше того, відповідно до цієї постанови в 2010 році обласною МСЕК №3 також вже розглядалося питання щодо зміни причини інвалідності, однак підстав для цього не знайдено.
Також, суд не надає оцінки іншим медичним документи відносно загального стану здоров'я ОСОБА_1, які надані позивачем та наявні в матеріалах справи, оскільки питання встановлення ступеню та причини інвалідності відносяться до компетенції органів медико-соціальної експертизи. Суд не володіє спеціальними знаннями у цієї галузі, тому не робить з приводу їх змісту ніяких висновків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 11, 86, 161, 162, 163 КАС України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання встановити статус інваліда війни відмовити.
На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання іі копії.
Суддя
Суддя: Митрофанова Є. Г.