Справа № 2-а-1427/11
19 травня 2011 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Шишиліна О.Г.
при секретарі Матус Т.В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третя особа ОСОБА_4
представник третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Маріупольської міської ради, третя особа начальник управління культури і туризму Маріупольської міської ради, третя особа Маріупольська міська рада про визнання незаконним (скасування) наказу №24-к від 04.04.2011 року, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління культури і туризму Маріупольської міської ради в якому просить визнати незаконним наказ №24-к від 04.04.2011р. про її звільнення та поновити на роботі с дня звільнення, тобто з 04.04.2011р., стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн. за моральні страждання в зв'язку із незаконним звільненням посилаючись на те, що з 01.06.2006р. вона займала посаду заступника начальника -начальника відділу культурно-досугової діяльності управління культури і туризму Маріупольської міської ради та перебуваючи на цій посаді мала статус державного службовця. 3.02.2011р. ії ознайомили з рішенням Маріупольської міської ради від 28.01.2011р. №6\3-165 «Про оптимізацію структури і загальної чисельності апарату міської ради та його виконавчих органів»та наказом №7-к «Про попередження про наступне вивільнення працівників»яким повідомлено, що 04.04.2011р. її та інших працівників буде звільнено у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Після настання зазначеного строку її було звільнено на підставі наказу №24-к від 04.04.2011р. за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з формулюванням причин звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Вважає що звільнення пройшло не в законному порядку оскільки насправді ніяких змін в організації виробництва і праці у відповідача не було і в порушення трудового законодавства відповідач пропонував їй іншу посаду не в управлінні, яка не пов'язана з проходженням державної служби тому вона була вимушена відмовитись від запропонованої іншої роботи. Із звільненням не згодна вважає що воно проведено з порушенням вимог діючого законодавства, внаслідок незаконних дій відповідача їй було завдано моральних страждань. Просить суд визнати незаконним (скасувати) наказ №24-к від 04.04.2011 року, поновити на роботі з дня звільнення, тобто з 04.04.2011р., стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду в розмірі 5000грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги надав суду пояснення аналогічно викладеному у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав надав аналогічні пояснення. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення та пояснив що звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушення трудового законодавства. Позивача було звільнено з роботи у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Маріупольської міської ради №6\3-165 від 28.01.2011р. скорочується штатна чисельність Управління культури і туризму міської ради, та утворюється нова штатна чисельність згідно додатку №10 до рішення. Відповідно до якого скорочується дві штатні одиниці в тому числі і штатна одиниця на якій працював позивач. У зв'язку з скороченням штату ОСОБА_1 було попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення та запропоновано їй іншу роботу від якої вона відмовилась. Тому 4.04.2011р позивача було звільнено з роботи за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з формулюванням причин звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Твердження позивача про те, що вона мала статус держслужбовця помилкові, тому що проходження служби в органах місцевого самоврядування відбувається відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», а не до ЗУ «Про державну службу».
Третя особа ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог вказував на те, що процедуру звільнення ОСОБА_1 провів у відповідності до закону.
Представник третьої особи Маріупольської міської ради ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову надав письмові заперечення та аналогічні пояснення які надані відповідачем.
Вислухавши сторони, дослідивши докази у справі, суд приходе до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби відносяться до юрисдикція адміністративних судів. П.15 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття публічна служба -діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Згідно ч.3 ст.18 КАС України справи, щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідно до змісту ст.140 Конституції України, ч.1 ст.5, ч.1 ст.11, ст..54 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»Управління культури і туризму Маріупольської міської ради входе до системи органів місцевого самоврядування м. Маріуполя. Нормативним актом який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_1 01.06.2006р. наказом №66 к від 30.05.2006р. (а.с.107) прийнята на посаду начальника культурно-досугового відділу, заступника начальника управління культури і туризму Маріупольської міської ради на умовах строкового договору. 01.12.2006р. наказом №179к від 30.11.2006р. (а.с.104) прийнята на конкурсній підставі на посаду заступника начальника -начальника відділу культурно-досугової діяльності управління культури і туризму. 01.12.2006р. розпорядженням №453се від 08.12.2006р. (а.с.108) ОСОБА_1 привласнено 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування та прийнято присягу посадової особи органу місцевого самоврядування (а.с.109). 01.12.2008р. розпорядженням №513л від 27.11.2008р. позивачу привласнено 10 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування посади віднесеної до 5 категорії (а.с.13). За таких обставин вбачається, що ОСОБА_1 мала статус посадової особи органу місцевого самоврядування.
В межах повноважень Маріупольською міською радою 28.01.2011р. прийнято рішення №6\3-165 (а.с.122-125) «Про оптимізацію структури загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів»п.1.2 пп.1.2.23 якого в Управлінні культури і туризму міської ради вирішено скоротити 2 штатні одиниці та Додатком №1 затверджено нову загальну чисельність апарату міської ради і його виконавчих органів. Додатком №10 до зазначеного рішення визначено нову структуру і штатну чисельність управління культури і туризму міської ради, яка складається из 9,5 штатних одиниць, де посада «заступник начальника-начальник відділу культурно-досугової діяльності», яку займав позивач відсутня. На час який передував звільненню ОСОБА_1 з роботи, штатний розпис складав 11,5 посад (а.с. 114). Одже з аналізу штатних розписів вбачається, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників.
Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років -частина шоста статті 179КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Судом встановлено що 03.02.2011р. позивача було ознайомлено з рішенням Маріупольської міської ради №6\3-165 «Про оптимізацію структури загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів»та відповідно до наказу начальника управління культури і туризму міської ради №7-к від 03.02.2011р. попереджено про наступне вивільнення, про що в наказі є підпис позивача (а.с.100-101). Тобто позивач був повідомлений про наступне вивільнення більше ніж за 2 місяці. Листом від 09.02.2011р. №014-129 відповідачем було запропоновано позивачу іншу роботу в підпорядкованих управлінню закладах (а.с.99) про що міститься її підпис в зазначеному листі. Але позивач відмовився від переведення на цю роботу, суду повідомив, що відмова зв'язана у зв'язку з тим, що запропоновані посади не пов'язані з державною службою.
На час звільнення позивач не був вагітною, дітей віком до шести років не має, вона не є одинокою матір'ю при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Тому гарантії передбачені ст.179,184 КЗпП України на позивача не поширюються.
Судом встановлено, що позивач згідно посадової інструкції (118-120) перебував на керівній посаді в структурі виконавчого органу міської ради. Позивач не був членом первинної профспілкової організації, взноси не сплачував. Відповідно до ч.1 п.п. 5,6,7 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян. Одже звільнення ОСОБА_1 допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
При таких обставинах відповідачем в повному обсязі додержано положень законодавства про працю, яке регулює порядок звільнення працівника з роботи за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Тому наказ №24-к від 04.04.2011 року начальника Управління культури і туризму Маріупольської міської ради про звільнення ОСОБА_1 з формулюванням причин звільнення «у зв'язку із змінами організації виробництва і праці»є таким, що відповідає вимогам закону.
Враховучи те, що звільнення позивача відбулося в порядку передбаченому трудовим законодавством, вимоги щодо поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 23, 159-163 КАС України
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Маріупольської міської ради, про визнання незаконним (скасування) наказу №24-к від 04.04.2011 року, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди -відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя.
Суддя