Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/3344/15-ц
іменем україни
20 серпня 2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Кондра Ю.Ю.,
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-21» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 12 червня 2015 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-21» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що 01 вересня 2014 року був прийнятий на посаду двірника на 0,5 ставки до відповідача ОСББ «Наш дім-21», а в квітні 2015 року був звільнений з роботи.
Вказував, що прийняття на роботу було проведено неналежним чином, з наказом про прийняття під розпис ознайомлений не був, інструктаж з техніки безпеки не проходив, миючі засоби та пісок придбавав за власні кошти.
Посилався також на те, що про причини звільнення йому не відомо, звільнення здійснено без законної підстави, тому підлягає поновленні на роботі з виплатою середнього заробітку.
Також вказував, що в результаті порушення прав йому спричинено моральної шкоди.
В поданій до суду позовній заяві просив суд поновити його на посаді двірника ОСББ «Наш дім-21», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
07 липня 2015 року позивачем подано до суду заяву, в якій визначив розмір спричиненої моральної шкоди в сумі 10000000 грн., які просив стягнути на його користь.
В судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги, викладені в поданих до суду заявах, посилалися на викладені в заявах обставини.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 здійснено відповідачем за умови порушення позивачем трудової дисципліни, з дотриманням встановленого законом порядку, правомірно.
Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь в розгляді справи, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу № 3к від 01 вересня 2014 року прийнятий на роботу в ОСББ «Наш дім-21» на посаду двірника з 01 вересня 2014 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу.
Відповідно до наказу № 6 від 06 травня 2015 року ОСОБА_1 звільнено 06 травня 2015 року у зв'язку з систематичними прогулами без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Згідно зі ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу.
Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 вважає своє звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При цьому в силу норм законодавства для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника.
Судом установлено, що ОСОБА_1 дійсно був відсутній на роботі (скоїв прогули) без поважних причин 15 квітня 2015 року, 24 квітня 2015 року та 06 травня 2015 року, що підтверджується, зокрема, складеними комісією актами.
Також відсутність двірника ОСОБА_1 на робочому місті підтверджено показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, які є мешканцями будинку по вул. Нечуй-Левицького, 21 в м. Полтаві.
Позивач ОСОБА_1, оспорюючи в судовому засідання сам факт прогулу, в той же час не заперечував обставини відсутності його на робочому місці. Але, використовуючи на власний розсуд надані йому процесуальні права, в цій частині відмовився надавати суду будь-які пояснення з приводу причин відсутності.
Будь - яких даних на спростування доказів про неповажність причин відсутності на роботі позивач суду не надав.
Твердження позивача про його хворобу та звернення до лікарів 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави спростовано довідкою медичної установи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався.
За таких обставин суд вважає доведеним факт наявності прогулу позивача ОСОБА_1, тобто факт його відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без жодних поважних причин.
Тому відповідач, який є роботодавцем, в силу норм п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України мав повноваження на розірвання укладеного з позивачем трудового договору.
А формальні неточності складених комісіями роботодавця актів, не змінюють суті їх змісту та не спростовують факт відсутності позивача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, уповноваженим органом, правомірно.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі є безпідставними та не підлягають задоволенню.
При цьому судом враховується, що відповідач в порядку, визначеному ст. 149 КЗпП України вжив всіх можливих заходів для того, щоб отримати від порушника трудової дисципліни пояснення, які останній надати відмовився.
Суд приймає до уваги, що метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому сам по собі факт неотримання власником таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.
Сам позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнавав ту обставину, що голова правління ОСББ «Наш дім-21» ОСОБА_4 звертався до нього з питань неналежного виконання обов'язків про прибиранню території, відсутності на роботі, мав неодноразові зауваження до нього.
Посилання позивача в судовому засіданні на наявність між ним та головою правління ОСББ неприязних відносин жодним чином не спростовує факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни.
Твердження позивача про допущені під час прийняття його на роботу недоліки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а посилання на них не може бути оцінено як підстава для поновлення на роботі.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 47 КЗпП України також передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Судом встановлено та не оспорюється позивачем, що в день звільнення 06 травня 2015 року відповідачем було здійснено повний розрахунок з позивачем шляхом перерахування коштів на картковий рахунок.
Копію наказу про звільнення позивач ОСОБА_1 відмовився отримати, про що міститься відповідна відмітка безпосередньо на наказі № 6 від 06 травня 2015 року. Одночасно копія наказу про звільнення відповідачем була надіслана позивачу поштовою кореспонденцією. При цьому в силу норм ст. 47 КЗпП України невидача працівникові копії наказу сама по собі не може бути підставою для поновлення на роботі або для стягнення середнього заробітку.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки в судовому засіданні неправомірність звільнення позивача не знайшла свого підтвердження, не встановлено підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, а повний розрахунок з позивачем відповідач провів безпосередньо в день звільнення, вимоги про стягнення середнього заробітку є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на ту обставину, що в день звільнення йому не було видано трудову книжку не може бути оцінено судом як підстава для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, оскільки як встановлено судом, трудова книжка знаходилася на зберіганні безпосередньо у позивача.
Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача при передачі трудової книжки на зберігання безпосередньо позивачу ОСОБА_1 суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Правління ОСББ є одним із органів управління об'єднання. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам.
Як встановлено судом, правлінням ОСББ «Наш дім-21» 29 вересня 2009 року було прийняте рішення , за яким доручено голові правління зберігати усі організаційні та ніші документи ОСББ, у зв'язку з відсутністю умов зберігання трудових книжок, відповідні записи доручити голові правління ОСББ, а збереження трудових книжок вирішили покласти на їх власників.
Станом на час вирішення справи судом зазначене рішення правління ОСББ є чинним, жодною із сторін не оспорювалося, тому посилання представника відповідача в судовому засіданні на незаконність даного рішення не може бути прийняте судом до уваги.
Судом також враховується, що норми чинного законодавства допускають можливість збереження трудових книжок безпосередньо у працівників (п. 2.21-1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110).
Крім того, як на час звільнення позивача з роботи, так і на час вирішення справи судом, відповідач не відмовляється від свого обов'язку щодо внесення відповідного запису про звільнення до трудової книжки позивача за умови її надання.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні позивачем не доведено наявність моральних страждань, які були б спричинені в результаті протиправних дій відповідача, жодні докази наявності моральної шкоди не наведені.
Суд, вирішуючи справу в межах вимог та на підставі наданих до суду доказів, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявлені безпідставно та не підлягають до задоволення.
Судові витрати за розгляд справи в суді суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-21» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судові витрати за розгляд справи в суді віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_5
20.08.2015