КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3623/15-ц
Провадження № 2/552/1521/15
17.08.2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Васильєвої Л.М.
при секретарі Орламенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,-
25 червня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача. ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідача такою, що втратила право на користування квартирою. Посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 14.09.2007 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Квартира двокімнатна , житловою площею 28.5 кв.м. загальною площею 42.9 кв.м. 16.01.2009 року він зареєстрував шлюб з відповідачем, який за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2014 року розірваний. 02.04.2009 року у них народилась донька ОСОБА_4, яка після розірвання шлюбу проживає з відповідачем. У 2013 році стосунки між ним та відповідачем погіршились, у листопаді 2013 року відповідач пішла із сім»ї, бо знайшла іншого чоловіка. З цього часу у квартирі не проживає, а у травні 2014 року відповідач забрала із квартири усі свої особисті речі, а також речі , які придбані ними у період шлюбу. З листопада 2013 року відповідач у квартирі не проживає, квартирою не користується, не сплачує комунальні послуги. Позивач проживала у його квартирі після реєстрації шлюбу, але зареєструвала своє проживання у належній йому квартирі тільки у вересні 2013 року. Зазначав, що реєстрація відповідача в квартирі перешкоджає йому у повній мірі користуватись власністю, він вимушений сплачувати комунальні послуги, які нараховуються на відповідача, які з кожним місяцем збільшуються, що завдає йому матеріальних збитків. Також зазначав, що разом з відповідачем у квартирі зареєстрована його дочка, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1., яка хоч і проживає з відповідачем, однак він не бажає, щоб його дочка була знята з реєстрації у належній йому квартирі та він згоден сплачувати за дочку комунальні послуги. Просив усунути йому перешкоди у користуванні належною йому квартирою шляхом визнання відповідача такою, що втратила право на користування квартирою.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. Позивач пояснив, що відповідач в квартирі не проживає, сама пішла з квартири у листопаді 2013 року , він не бажає знімати з реєстрації дочку.
Третя особа, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, свого представника у судове засідання не направила.
Відповідач в судове засідання не з»явилась повторно, хоча був належним чином повідомлена про розгляд справи у суді. За місцем своєї реєстрації судову повістку не отримує. Надала суду заяву, в якій просила направляти їй судові повістки за адресою АДРЕСА_2, але і за зазначеною нею особисто адресою судові повістки не отримує.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що неявка відповідача є неповажною, тому за відсутності підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи без участі осіб, які не з'явилися та розглянути справу у порядку заочного провадження.
Судом установлено, що позивач на підставі на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 14.09.2007 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_3. Квартира двокімнатна , житловою площею 28.5 кв.м. загальною площею 42.9 кв.м з усіма комунальними зручностями. ( а.с. 12-15)
В квартирі зареєстровані позивач, як власник квартири, колишня дружина ОСОБА_2, відповідач по справі, дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, а також за заявою власника квартири в квартирі зареєстрована ОСОБА_5О.( а.с. 16).
Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2014 року( а.с. 17).
Ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2015 року , яким скасоване рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визначення порядку користування житлом, визнання права власності на ? частину автомобіля, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання об»єктами спільної сумісної власності подружжя автомобілів, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, скасування державної реєстрації цього автомобіля , їх розподілу та ухвалене в цій частині нове рішення. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2015 року залишене без змін, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю, як чоловіка та дружина без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на майно, усунення перешкод користування житловим приміщенням, про визначення порядку користування житлом.
Як убачається із вказаного рішення предметом розгляду в цій частині позовних вимог була саме квартира АДРЕСА_3.
Цим рішенням установлено, що ОСОБА_2 не спростувала пояснень ОСОБА_1, що вона разом із дочкою добровільно залишила спірну квартиру восени 2013 року.
Також цим рішенням установлено, що ОСОБА_2 не надала доказів у підтвердження тієї обставини , що у квітні 2014 року ОСОБА_1 вигнав її з дочкою із квартири, не пускає до квартири, чинить їй перешкоди у користуванні власністю.
Із акту про не проживання від 19 червня 2015 року убачається, що відповідач, ОСОБА_2 раніше проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з весни 2014 року в квартирі не проживає. ( а.с. 42-48).
Із вищенаведених доказів та рішення апеляційному суду м.Полтави від 26 травня 2015 року убачається, що ОСОБА_2 не користується та не проживає у квартирі, що належить позивачеві, понад рік , позивач не чинив їй перешкод для проживання у квартирі , а отже слід дійти до висновку про те, що ОСОБА_2Є не користується квартирою та не проживає у ній без поважних причин понад рік та відповідно до вимог ч. 2 ст.. 405 ЦК України підлягає визнанню такою, що втратила право на користування житлом у спірній квартирі.
Пунктом 2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів затвердженого Наказом МВС України 21.11.2012 року № 1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.20122 року за № 2109/22421 передбачено, що відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них.
Позивач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже має право на залишення реєстрації своє доньки за місцем свого проживання.
Керуючись ст.. 405 ЦК України, ст.. 10, 11, 60, 209, 213-215, 224, 225 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житлом , квартирою № 56 у будинку № 5 по вул. Гетьмана в м. Полтава.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, яка подається протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Л.М. Васильєва