Справа № 2-1287/10
іменем україни
21 липня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Залєвській Я.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача, адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтави справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання частково недійсним договору іпотеки, треті особи - Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_4, -
Позивач ОСОБА_1 09 листопада 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання частково недійсним договору іпотеки.
В поданій до суду позовній заяві позивач посилався на те, що 19 березня 2007 року його син ОСОБА_4 уклав з відповідачем кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за яким позивач уклав договір іпотеки від 19 березня 2007 року. Відповідно до п. 7.1.6. договору іпотеки позивач зобов'язувався застрахувати предмет іпотеки на весь період дії основного зобов'язання на умовах, вказаних іпотекодержателем на його повну вартість. Вказував, що на час укладення договору відповідач не повідомив його проте, що не зможе укласти договір на весь період дії кредитного договору та що має його укладати з ЗАТ «АСК «Омега». Вважає, що виконання цього договору є неможливим, суперечить актам цивільного законодавства.
Просив суд визнати недійсним п. 7.1.6. договору іпотеки № 2518 від 19 березня 2007 року, укладеного між ним та відповідачем.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Представник позивача адвокат ОСОБА_2 вважає, що при укладенні договору іпотеки банком умисно було порушено права позивача, умисно поставлені такі умови договору, які не могли бути виконані ОСОБА_1, ці умови є істотними, тому вважає, що пункт 7.1.6 іпотечного договору повинен бути скасований, тобто визнаний недійсним.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечувала, вважає, що відсутні підстав для визнання пункту договору іпотеки недійсним.
ОСОБА_4 вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, третю особу, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 19 березня 2007 року між Банком «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 2518, за умовами якого позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно: АДРЕСА_1 в забезпечення повернення кредитних коштів, виданих ОСОБА_4 за кредитним договором № 2518 від 19 березня 2007 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами.
Згідно з пунктом 7.1.6. іпотечного договору № 2518 від 19 березня 2007 року позивач зобов'язався застрахувати предмет іпотеки протягом двох робочих днів від дати укладення цього договору на користь іпотекодержателя на весь період дії основного зобов'язання на умовах, вказаних іпотеко держателем, на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, а саме: пожежі; задимлення (в результаті пожежі); затоплення; вибуху газу (при використанні газу); влучення блискавки; стихійних явищ (урагану, буревію, смерчу, граду, зливи, тиску сніжного покрову та інш.); про виправних дій третіх осіб(навмисного пошкодження або знищення застрахованого майна, актів вандалізму при здійсненні в застрахованому приміщенні крадіжки зі зломом або грабежу);падіння на застраховане майно пілотованого літального об'єкту та його уламків, вантажу, наїзд наземних транспортних засобів, та надати один із оригіналів страхового договору іпотекодержателю, тощо.
Згідно з нормами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Посилаючись в поданій до суду позовній заяві на те, що спірний пункт договору суперечить актам цивільного законодавства, позивач ОСОБА_1 вказує норми Закону України «Про страхування» та правила страхування.
Законом України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування повинен містити, зокрема, строк дії договору.
Жодною із сторін в судовому засіданні не оспорювалося наявність Програми страхування майна юридичних та фізичних осіб АСК «Омега», згідно яких строк страхування майна визначено один рік або менше.
Також судом встановлено, що позивачем на виконання умов п. 7.1.6. іпотечного договору неодноразово, 19 березня 2007 року, 10 квітня 2008 року та 21 липня 2009 року було укладено договори добровільного страхування майна та від нещасного випадку. Згідно з договорами, позивач передав на страхування нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_2. Такі договори укладалися позивачем строком на один рік, що відповідає вимогам Закону України «Про страхування».
Суд приходить до висновку, що укладення договору страхування на термін один рік або менше жодним чином не позбавляло позивача ОСОБА_1 можливості виконання п. 7.1.6. договору, оскільки іпотечним договором не передбачено заборони переукладення договору страхування.
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що зобов'язання позивача застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на весь період дії основного зобов'язання, як передбачено п. 7.1.6. іпотечного договору, жодним чином не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, в тому числі Закону України «Про страхування», а також моральним засадам суспільства.
Як встановлено судом, договір іпотеки укладений сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені. Будь-які підстави вважати, що правочин чи окремий його пункт суперечить ЦК України чи іншим актів цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судом не встановлені.
При вирішення справи суд приходить до висновку, що спірний пункт договору іпотеки жодним чином не суперечить вимогам ст.ст. 626 та 628 ЦК України, на які посилається позивач в поданій до суду заяві.
Твердження представника позивача адвоката ОСОБА_2 про неможливість розгляду справи без виклику в судове засідання фахівця страхової компанії та отримання судом завіреної копії програми страхування майна юридичних та фізичних осіб АСК «Омега» (а.с.36) судом оцінюється критично. Жодною із сторін не оспорювалося наявність такої програми та відповідного її пункту щодо строків страхування, а пояснення фахівця страхової компанії відповідно до норм ст. 58 ЦПК України не можуть бути належними доказами в даній справі та не стосуються предмета доказування.
Встановивши дані обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для визнання недійсним п. 7.1.6. іпотечного договору № 2518 від 19 березня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання частково недійсним договору іпотеки відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає чинність після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Головуючий Н.Л.Яковенко
21.07.2010