Справа № 382/2554/14ц Головуючий у І інстанції Бурзель Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/3842/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 29 18.08.2015
Іменем України
18 серпня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,
суддів : Лащенка В.Д., Фінагєєва В.О.,
при секретарі : Нагорній Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 січня 2014 року близько 18 год. 15 хв. на 22 км автомобільної дороги Київ-Чернігів на території Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 211540-110-32, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Fiat Scudo, державний номер НОМЕР_2, під його керуванням, в результаті якої автомобіль Fiat Scudo отримав механічні пошкодження, а позивач зазнав значних тілесних ушкоджень, що відносяться до середнього ступеня тяжкості.
На момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за договором обов'язкового страхування була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим, кримінальне провадження закрито.
Позивач вказав, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 йому завдано матеріальну шкоду пов'язану з лікуванням і придбанням лікарських засобів у розмірі 15 031,82 грн. та моральну шкоду, яку він оцінив у 5 000 грн. Зважаючи, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в добровільному порядку відмовляються здійснити страхову виплату, позивач просив суд стягнути з них, як страховика заподіювача шкоди, вищевказані суми майнової та моральної шкоди.
У подальшому, ОСОБА_2 збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на його користь, крім вищевказаних сум, також 50 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з фактичним знищенням транспортного засобу, оскільки його ремонт є економічно необґрунтований.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 12 751,85 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 5 000 грн. моральної шкоди та 49 500 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу. Після відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, зобов'язано ОСОБА_2 передати у власність ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» транспортний засіб Fiat Scudo, державний номер НОМЕР_2. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині розміру страхового відшкодування, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції проігнорував положення ст. 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в діючій редакції) та помилково застосував ст. 30.3 цього Закону (в попередній редакції), якою було передбачено, що у разі якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Вважає, що позивачем не надано документальних доказів відповідного закладу охорони здоров'я на підтвердження заявленої частини витрат та необхідності їх здійснення. Крім цього, представник зауважив, що суд в порушення вимог ст. 26-1 Закону безпідставно стягнув суму моральної шкоди без врахування 5 відсотків страхової виплати.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору страхування автомобіля, не отримав суму страхового відшкодування передбаченого положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що 26 січня 2014 року близько 18 год. 15 хв. на 22 км автомобільної дороги Київ-Чернігів на території Броварського району Київської області сталася ДТП за участю автомобіля ВАЗ 211540-110-32, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Fiat Scudo, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті якої автомобіль Fiat Scudo отримав механічні пошкодження, а його водій зазнав значних тілесних ушкоджень, що відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням учасників ДТП.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Яготинській ЦРЛ з 26 січня 2014 року по 11 лютого 2014 року та в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з 29 травня 2014 року по 16 червня 2014 року і поніс витрати на лікування в загальному розмірі 12 751,85 грн., що підтверджується копіями фіскальних та товарних чеків.
Згідно аварійного сертифікату № 87/05/14 від 21 травня 2014 року про оцінку вартості аварійного пошкодження колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Fiat Scudo становить 139 398,58 грн.; ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження, з врахуванням ПДВ 20% та інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 71 828,50 грн.; вартість аварійно-пошкодженого автомобіля, з врахуванням ПДВ 20% та інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 44 012,91 грн.
На момент вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4422480, з лімітом відповідальності за шкоду, завдану здоров'ю 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 50 000 грн., франшиза 500 грн.
У зв'язку з чим ОСОБА_3 повідомив відповідача про страховий випадок телефоном 28 січня 2014 року, а заява була зареєстрована 30 січня 2014 року.
7 квітня 2014 року автомобіль Fiat Scudo було оглянуто представником страхової компанії, про що складено акт (дефектну відомість).
В подальшому ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та повідомив про те, що збитки ОСОБА_2 він не відшкодовував, а лише до початку судового засідання передав йому франшизу, компенсував транспортні витрати та вартість експертизи автомобіля.
Як вбачається з листа ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» від 8 жовтня 2014 року, оскільки кримінальну справу відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з повним відшкодуванням шкоди, документальних доказів протилежного страховику не надано, правові підстави для здійснення страхової виплати відсутні.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (ст. 26-1 Закону).
Статтею 23 вищезазначеного Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті ДТП, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.
Згідно положень ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовується обгрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів
Враховуючи наведені норми закону та встановлені обставини справи слід дійти висновку, що суд першої інстанції належним чином перевіривши доводи позивача про понесення витрат на лікування, вірно врахував та надав належну правову оцінку наданим позивачем доказам, зокрема довідці з історії хвороби та виписці стаціонарного хворого, копіям чекам резервування та рахунку фактурі на придбання лікарських засобів, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, а відтак з урахуванням причинно-наслідкового зв'язку між травмуванням позивача у ДТП та необхідністю приймання препаратів, які були придбані за цими чеками, правомірно стягнув з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 12 751,95 в рахунок відшкодування шкоди, передбаченої в ст. 24 Закону
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5 000 грн., районний суд на підставі норми ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою встановлено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, правильно вважав, що даний Закон передбачає обов'язку страхової компанії відшкодовувати моральну шкоду потерпілому, заподіяну внаслідок ДТП.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума матеріальної шкоди, пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу, оскільки витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля значно перевищують його вартість до ДТП, позивач погодився з фізичним знищенням транспортного засобу та передачі його у власність відповідача, з урахуванням ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого за мінусом франшизи правильно визначив суму такого відшкодування в 49 500 грн.
При цьому доводи апеляційної скарги на те, що позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП в сумі 27 315,59 грн. є безпідставними з огляду на те, що така виплата має місце лише у випадку відмови позивача від визнання його автомобіля фізично знищеним.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 повністю відшкодував заподіяну шкоду потерпілому не заслуговують на увагу, оскільки в ході розгляду спору судом беззаперечно встановлено, що страховик був повідомлений саме страхувальником ОСОБА_3 про страховий випадок, і він не повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду. Поруч з цим, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням із потерпілим ОСОБА_2, так як до початку розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 відшкодував останньому франшизу, транспортні витрати та вартість експертизи автомобіля, а ОСОБА_2 було відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у відповідача, у зв'язку із чим у нього наявне право на отримання страхового відшкодування.
Крім того, перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування наведені у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є виключним, однак, відмовляючи ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, відповідачем передбачених вказаним положенням Закону підстав не наведено.
Таким чином докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» відхилити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді: