Апеляційний суд Київської області
м. Київ, вул. Володимирська, 15, 1025, (044) 278-46-20
24.01.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого : Воробйової Н.С.
суддів: Рудніченко О.М.., ОСОБА_1
при секретарі : Бобку О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 Іддіча, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та за зустрічним позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов»язання відповідачів внести зміни в договір іпотеки та передати оригінал договору дарування на зберігання.
Встановила :
Позивачка ОСОБА_2 звернулася д о суду з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис № 2179, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 21.04.2009 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6
Посилалася на те, що зазначені у виконавчому написі особи не є власниками квартири АДРЕСА_1.
Дана квартира була передана в іпотеку 04.09.2007 року в забезпечення кредитного договору від 03.09.2007 року, укладеного між нею-Зуб Л.В. та ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки 28.12.2007 року, за дозволом та погодженням з банком, відповідно до договору дарування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,. та ОСОБА_6 подарували ОСОБА_2 належні їм частини спірної квартири і єдиним власником квартири, що перебуває в іпотеці, є вона, виконавчий напис щодо звернення стягнення на квартиру з зазначення інших осіб як власників квартири АДРЕСА_1 не може бути виконаним, а має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до відповідачів належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6В.з зустрічним позовом, в якому просив зобов»язати відповідачів внести зміни в договір іпотеки, а саме- виключити їх з числа іпотекодавців та визначити єдиним іпотекодавцім ОСОБА_2 як власника квартири, а також зобов»язати ОСОБА_2 передатим банку оригінал договору дарування квартири від 28.12.2007 року на зберігання до дати остаточного погашення нею боргових зобов»язань по кредитному договору.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 06.09. 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 21.04.2009 року про звернення стягнення на квартиру квартири АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.
Зустрічний позов ЗАТ КБ «ПриватБанк задоволено.
Зобов»язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 внести зміни в договір іпотеки, укладений 04.09.2007 року з ЗАТ КБ «ПриватБанк» , а саме : виключити їх з числа іпотекодавців та визначити єдиним іпотекодавцім ОСОБА_2, зобов»язано ОСОБА_2 передатим банку оригінал договору дарування квартири від 28.12.2007 року на зберігання до дати остаточного погашення нею боргових зобов»язань по кредитному договору від 03.09.2007 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічного позову як таке, що не відповідає вимогам закону та ухвалити нове рішення, яким відмовити у зустрічних позовних вимогах.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
По справі встановлено, що 03.09.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, на виконання якого банк надав ОСОБА_2 кредит на строк до 03.09.2017 року у розмірі 99104,50 дол.США. ОСОБА_2 отримала кредит та зобов»язалась сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом щомісячно у розмірі 1429,62 дол.США.
На забезпечення кредитних зобов»язань ОСОБА_2 між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6В та банком 04.09.2009 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого вказані особи передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належала їм на праві спільної часткової власності.
28.12.2007 року за згодою банку -і потекодержателя співвласники квартири ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6В подарували ОСОБА_2 належні їм частки в квартирі, в результаті чого остання, з урахуванням належної їй частки, стала власником всієї квартири, що була 04.09.2007 року передана в іпотеку на забезпечення її кредитних зобов»язань перед банком.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, суд виходив з того, що колишні власники квартири, що перебувала у спільній частковій власності і які подарували свої частки ОСОБА_2, зобов»язані внести відповідні зміни в договір іпотеки шляхом виключення їх з числа іпотекодавців та визначити єдиним іпотекодавцім ОСОБА_2 і яка, в свою чергу, зобов»язана передатим банку оригінал договору дарування квартири від 28.12.2007 року на зберігання до дати остаточного погашення нею боргових зобов»язань по кредитному договору від 03.09.2007 року.
Проте, даний висновок суду не є безспірним.
Як вже зазначалося, 28.12.2007 року за згодою банку- іпотекодержателя та у відповідності до п.14,18.7 Договору іпотеки від 04.09.2007 року іпотекодавці-співвласники квартири ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6В подарували ОСОБА_2 належні їм частки в квартирі, в результаті чого остання, з урахуванням належної їй частки, стала власником всієї квартири, що була 04.09.2007 року передана в іпотеку на забезпечення її кредитних зобов»язань перед банком.
Відповідно до ст..23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Згідно ч.2 ст.23 даного Закону, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов»язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У даному випадку, ОСОБА_2 несе усі зобов»язання як по кредитному договору від 03.09.2007 року, так і по договору іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 від 04.09.2007 року.
За таких обставин, в розумінні ст..ст.651,652 ЦК України , рішення суду в частині зобов»язання колишніх іпотекодавців внести відповідні зміни до договору іпотеки від 04.09.2007 року не ґрунтується на законі.
Відповідно до п.18.10. договору іпотеки до отримання Позичальником кредиту іпотекодавець зобов»язаний передати правоустановлюючі документи на Предмет іпотеки на зберігання Іпотекодержателю до дати остаточного погашення заборгованості за Кредитним договором.
В матеріалах справи відсутні і позивач за зустрічним позовом не надав суду належних доказів щодо відмови ОСОБА_2 надати банку відповідні правоустановчі документи на квартиру, що знаходиться в іпотеці.
Письмове пояснення з даного приводу ОСОБА_8 ( зверталася по телефону та при особистих зустрічах) (а.с.85) на думку колегії таким доказом не являється.
У зв»язку з зазначеним, колегія вважає, що рішення суду щодо зобов»язання ОСОБА_2 передати банку оригінал договору дарування квартири від 28.12.2007 року на зберігання до дати остаточного погашення нею боргових зобов»язань по кредитному договору від 03.09.2007 року є передчасним.
Оскільки Іпотекодержатель надав відповідний дозвіл на укладання договору дарування квартири, що перебуває в іпотеці і на яку, згідно витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об»єктів нерухомого майна, існує обтяження за заявою банку від 04.09.2007 року ( а.с.128), останній не позбавлений можливості отримати відповідну інформацію та необхідні документи щодо зазначеного майна.
З огляду на викладене, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог по зустрічному позову.
Керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія
Вирішила :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2010 року скасувати в частині задоволення зустрічного позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні зустрічного позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» про зобов»язання відповідачів внести зміни в договір іпотеки та передати оригінал договору дарування на зберігання відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді -