33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"20" листопада 2014 р. Справа № 918/1297/14
Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради до приватного підприємства фірми "Інтерекопласт" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та внесення змін до договору
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 22.09.14 р.);
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.08.2014 р.)
Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління, позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом приватного підприємства фірми "Інтерекопласт" (далі - ППФ "Інтерекопласт", відповідач) з вимогами про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та внесення змін до договору.
Ухвалою господарського суду від 10 вересня 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1297/13 розгляд якої призначено на 01.10.2014 року.
20 вересня 2014 року відповідачем подано заперечення на позов.
Ухвалами суду від 1 жовтня, 4 листопада 2014 року розгляд справи відкладався.
15 жовтня 2014 року позивачем подано додаткові пояснення з доказами у підтвердження вимог.
В судових засіданнях 15 жовтня, 19 листопада 2014 року оголошувались перерви.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
20 листопада 2014 року судом, після виходу з нарадчої кімнати, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23 серпня 2006 року між Управлінням (замовник) та ППФ "Інтерекопласт" (інвестор) укладено інвестиційний договір про будівництво житлового будинку за адресою вул. Буковинська, 12 (далі - договір, а.с. 10-12).
За умовами Договору замовник прийняв на себе права та обов'язки замовника з будівництва будинку на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: вул. Буковинська, 12, м. рівне (об'єкт), а інвестор обов'язки з фінансування та будівництва об'єкту.
Згідно п. 2.5 договору інвестор зобов'язався сплачувати замовнику 2,5% від вартості виконаних робіт за виконання функції замовника.
Позивач, посилаючись на завдання йому відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку із невиконання умов договору - несплатою 2,5% від вартості виконаних робіт за виконання функції замовника, нефінансуванням будівництва, подав до суду позов в якому просить: 1. стягнути з відповідача 112 500 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 2. внести зміни до п. 3.9 договору виклавши його в наступній редакції:"Замовник має право без письмового погодження з інвестором залучати кошти третіх осіб для фінансування будівництва об'єкту", 3. внести зміни до договору виклавши п. 7.1 в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2015 року", 4. внести зміни до договору виклавши підпункт "б" пункту 83 договору в наступній редакції: "В разі нефінансування будівництва на суму менше 2 000 000 грн. щокварталу".
В обгрунтування позову позивач посилається на п. 2 ч. 2 ст. 22, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зазначаючи про завдання відповідачем позивачу шкоди у вигляді упущеної вигоди позивач посилається на п. 2.5 та п. 8.3 договору та вказує, що мінімальний розмір фінансування будівництва передбачає гарантовану оплату позивачу послуг за ведення технічного нагляду в сумі 3 750 грн. в квартал, що нараховується як 2,5 відсотків від 150 000 грн.
Однак, суд вважає такі обгрунтування позивача упущеної вигоди такими, що не відповідають умовам договору і не підтверджуються матеріалами справи.
Як вже було вказано вище згідно п. 2.5 договору інвестор зобов'язався сплачувати замовнику, саме щомісяця, а не щоквартально як вказує позивач, 2,5% від вартості виконаних робіт за виконання функції замовника.
Крім того, п. 8.3 передбачено право замовника розірвати договір з підстав нефінансування інвестором будівництва на суму менше 150 000 грн. Про розірвання договору позивач не заявляє вимогу.
Матеріали справи містять довідку про вартість підрядних робіт за березень 2007 року та акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2007 року № 001Б-2007, з якого вбачається вартість робіт 3 551 646, 60 грн. (а.с. 14-29).
До того ж, з листа Управління від 17.02.2014 року № 01-19/88 вбачається, що відповідачем у справі було надано Управлінню акти виконаних робіт за формою КБ-2в на загальну вартість будівельно-монтажних робіт сумою 7 158 282, 68 грн. (а.с. 54).
Обгрунтовуючи упущену вигоду в сумі 112 500 грн. позивач обраховує її виходячи з суми 150 000 грн., тобто положень п. 8.3. які стосуються підстав для розірвання договору.
Упущена вигода в сумі 112 500 грн. позивачем вираховується на підставі того, що відповідачем не здійснювалось фінансування будівництва з квітня 2007 року по вересень 2014 року - 30 кварталів, таким чином не досягнуто соціального ефекту - житловий будинок не введено в експлуатацію. Позивач вважає, що договором передбачена гарантована вигода Управління в розмірі 3 750 грн. щокварталу (3 750 грн. х 30 = 112 500 грн.), яка мала бути сплачена відповідачем позивачу.
Як вже було вказано вище вартість робіт, згідно п. 1.2 договору, визначається проектно-кошторисною документацією. Однак, такої документації позивачем в обгрунтування вимог суду, для встановлення вартості робіт згідно п. 2.5 договору від якої вираховується 2,5 %, щомісячно, мовнику, за виконання його функцій не надано.
До того ж, з положень п. 5.3 договору вбачається, що інвестор несе відповідальність в порядку передбаченому законодавством за невиконання взятих на себе зобов'язань, в тому числі за нездійснення фінансування відповідно до додатково узгодженого сторонами графіку та нездійснення належного контролю за проектними та підрядними організаціями, якщо це завдало збитків замовнику.
Як встановлено судом та підтверджено сторонами, графік фінансування між сторонами не укладався.
У підтвердження виконання умов договору відповідачем суд бере до уваги довідку про вартість підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2007 року, викладене в листі Управління від 17.02.2014 року № 01-19/88, завершення будівництва на 95%, що підтверджено усними поясненнями сторін, лист відповідача від 21.01.2014 року № 7 з якого вбачається передання Управлінню однокімнатної квартири в м. Рівне по вул. Й. Драганчука, 4 площею 41, 6 кв.м., а також факт невстановлення умовами договору строків виконання відповідачем будівництва, строків фінансування будівництва (а.с. 53, 54).
До того ж суд враховує сплату відповідачем 05.06.2007 року замовнику 15 000 грн. за ведення технічного нагляду, що також йде всупереч розрахунку заявленому позивачем в позові (а.с. 50).
Таким чином, розрахування позивачем упущеної вигоди з посиланням на п.п. 2.5 та 8.3 Договору є необгрунтованим, таким, що суперечить встановленому вище судом, матеріалам справи та п.п. 1.2, 2.5, 5.3, 8.3 договору та не підтверджено належними і допустимими доказами.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Виходячи з обставин, викладених позивачем в позовній заяві, а також умов договору, надавши об'єктивну оцінку відсутності порушення відповідачем права позивача на отримання плати за виконання робіт з підстав недоведення такого порушення та недоведення самої суми шкоди, доходів, які він би міг реально одержати за обставин виконання відповідачем умов договору, порушення відповідачем прав позивача шляхом невиконання умов договору, - суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 112 500 грн.
Враховуючи вказане відсутні підстави для застосування строку позовної давності, заявленої відповідачем, до вимог про стягнення вказаної суми.
В п.п. 2-4 резолютивної частини позовної заяви позивач заявляє вимоги про внесення змін до п.п. 3.9, 7.1, пп. б п. 8.3 договору.
Частиною д. 2 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.
За вказаних підстав недотримання позивачем вимог ст. 188 ГК України щодо надіслання відповідачу пропозицій про внесення змін до договору не позбавляє права позивача звернутись до суду з позовом про внесення змін до договору.
В обгрунтування вказаних вимог позивач зазначає тільки про нефінансування відповідачем будівництва, упущену вигоду в сумі 112 500 грн., виходячи з умови п. 3.9 договору неможливість без письмового погодження з інвестором залучати кошти третіх осіб для здійснення будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію, у зв'язку чим вважає за необхідне продовжити строк дії договору до 31.12.2015 року, на підставі вказаного вважає за необхідне визначити в договорі право замовника залучати без письмового погодження з інвестором кошти третіх осіб для фінансування будівництва об'єкту та право розірвати договір в разі нефінансування будівництва на суму менше 2 000 000 грн.
Оскільки позивачем не доведено суду розміру упущеної вигоди, наявності шкоди, завданої відповідачем неналежним виконанням договору, факту неналежного виконання договору, істотних порушень договору відповідачем, неотримання позивачем того, на що він розраховував при укладанні договору, і суд не може самостійно, виходячи з умов договору, встановити чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати позивач, укладаючи договір і тим, що в дійсності він зміг отримати, - суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про внесення змін до договору.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Договором не визначено підстав для внесення змін до договору окрім внесення таких змін після підписання обома сторонами договору відповідних додатків до нього.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 4-7, ч. 1 ст. 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
У зв'язку із відмовою позивачу у позові судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 81-1, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Управлінню капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради в позові відмовити.
Повний текст рішення складено 21.11.2014 р.
Суддя Гудзенко Я.О.