33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"05" червня 2012 р. Справа № 5019/553/12
За позовом публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод»
до приватного підприємства «Вінтекс»
про стягнення в сумі 108 484, 78 грн.
суддя Гудзенко Я. О
Представники сторін :
від позивача: - не з'явився
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод»(далі -позивач, постачальник) звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства «Вінтекс»(далі -відповідач, покупець) про стягнення 108 484, 78 грн., з яких 107 136, 80 грн. основної суми боргу, 485, 77 грн. інфляційні, 862, 21 грн. 3% річних за договором поставки меляси бурякової № 18/10/11 від 18.10.2011 року.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.04.2012 порушено провадження у справі № 5019/553/12, розгляд справи призначено на 25.04.2012 р.
У зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача 25.04.2012 р. було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.05.2012 р.
У судовому засіданні 23.05.2012 року було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.06.2012 р. у зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача та необхідністю здійснити позивачем перерахунок інфляційних та 3% річних, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Через канцелярію суду 01.06.2012 року позивачем подана заява про уточнення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята.
У судові засідання відповідач не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, оригінали поштових повідомлень про вручення поштових відправлень не вручені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.(а.с. 46-47).
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання 05.06.2012 року не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 51).
У судове засідання 05.06.2012 року позивач також не з'явився.
У відповідності з п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Суд вважає достатніми матеріали справи для її розгляду у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 05.06.2012 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -
18 жовтня 2011 року між ПАТ «Гнідавський цукровий завод»(далі -позивач, постачальник) та ПП «Вінтекс»(далі -відповідач, покупець) було укладено договір поставки меляси бурякової № 18/10/11 (далі-договір).
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 3.1., договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку меляси (далі-продукція), а покупець прийняти та оплатити її вартість у кількості та якості, що зазначена у товаросупровідних документах, які передбачені чинним законодавством, що виставляються постачальником.
Згідно п. 4.1 договору постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції в кількості 1 000 тонн до 01.01.12 р.
Відповідно до п. 5.1 договору сторони узгодили, що ціна однієї тонни меляси становить 720 грн. (в т.ч. ПДВ).
Як вбачається з п.п. 6.1., 6.2 договору розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковой формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника за попередньою оплатою продукції у розмірі 100% від загальної суми договору.
Згідно п.9.1 договору за невиконання та/або неналежне виконання умов договору, сторони несуть цивільно-правову (майнову) відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 1 січня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, якщо інше не буде погоджено ними.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до накладних, які скріплені підписами та печатками позивача і відповідача, а саме: №№ 608п, 610п, 611п, 607п, 609п від 05.12.2011р., №№ 626п, 627п, 624п, 625п від 07.12.2011р., №№ 650п, 651п, 652п від 12.12.2011р., № 573п від 30.11.2011р., № 534п від 17.11.2011р., № 495п від 08.11.2011р., № 476п від 27.10.2011р. всього на загальну суму 270 136, 80 грн. з ПДВ (а.с. 12-24).
Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково сплативши позивачу 163 000 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 107 136, 80 грн. (а.с. 52-53).
Крім того відповідачем було видано довіреності, які слугують доказом того, що останнім було отримано продукцію згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.
З банківських виписок вбачається, що відповідачем при частковій сплаті боргу зазначалось призначення платежу - за мелясу згідно договору № 18/10/11 від 18.10.11 р., що вказує на те, що відповідач визнав наявність зобов'язання в частині розрахунків за поставлену продукцію (а.с. 64-66).
Невиконання грошових зобов'язань є порушенням зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України.
Позивач, керуючись ч. 2 ст. 22 ГПК України, 29.05.2012 року подав через канцелярію господарського суду заяву про уточнення розміру позовних вимог загальною сумою вимог 107 560, 08 грн. з доказом відправлення її відповідачу, яка судом була врахована як заява про зменшення позовних вимог відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Згідно ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення встановлені також в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки меляси бурякової є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови договору належно, однак відповідач за отриману ним мелясу у повному обсязі не розрахувався.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За поясненнями позивача в судовому засіданні з метою досудового врегулювання спору 01.02.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 120/1 з вимогою про сплату заборгованості за поставлену продукцію в сумі 270 136, 80 грн., яка відповідачем була залишена без відповіді (а.с. 11).
Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника за попередньою оплатою продукції у розмірі 100% від загальної суми договору.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар та її розмір підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України не спростована.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначені позивачем інфляційні втрати в сумі 73,04 грн. за період з 21.02.2012 року по 29.02.2012 року, не перевищують розміру індексації, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з відповідача повністю у розмірі 73,04 грн.
Судом також перевірено розрахунок 3% річних в сумі 350, 24 грн. та встановлено, що вказана сума нарахована позивачем з 21.02.2012 року по 29.03.2012 року і розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому підлягає стягненню.
За змістом ч.1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати поставленої за договором продукції, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 107 136, 80 грн.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у вказаному вище розмірі, 3% річних в сумі 350,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 73,04 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства «Вінтекс»(33003, м. Рівне, вул. Бульби-Боровця, 19/3, код ЄДРПОУ 33982537) на користь публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод»(43022, м. Луцьк, вул. Ранкова, 1, код ЄДРПОУ 00372658) суму основного боргу у розмірі 107 136 (сто сім тисяч сто тридцять шість) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 350 (триста п'ятдесят) грн. 24 коп., інфляційних втрат в сумі 73 (сімдесят три) грн. 04 коп. та 2 151 (дві тисячі сто п'ятдесят одна) грн. 20 коп. судового збору.
3. Повернути публічному акціонерному товариству «Гнідавський цукровий завод»(43022, м. Луцьк, вул. Ранкова, 1, код ЄДРПОУ 00372658) з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 18 грн. 50 коп.
4. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 07.06.2012 року.
Суддя Гудзенко Я.О.