33001 , м. Рівне, вул. Яворницького 59
"15" червня 2011 р. Справа № 5019/971/11
За позовом ОСОБА_1 міська рада
до відповідача ОСОБА_1 районна рада
про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 районної ради
Суддя Бережнюк В.В.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3
ОСОБА_1 міська рада звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 районної ради про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 районної ради № 64 від 22.02.2011 року в частині пункту 51 "Будинок школяра" розділу "Освіта", пункту 93 "Виробнича база комбінату комунальних послуг", пункту 95 "ОСОБА_1 ринки" розділу "Інші" додатку до вказаного рішення ОСОБА_1 районної ради.
У судовому засіданні 15 червня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач через канцелярію суду подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України. В судовому засіданні 15 червня 2011 року представник відповідача підтримав доводи, що викладені у клопотанні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що провадження у справі слід припинити. При цьому суд виходив з такого.
Предметом спору у справі №5019/971/11 є визнання недійсним в частині рішення ОСОБА_1 районної ради № 64 від 22.02.2011 року «Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Корецького району».
З аналізу приписів статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як передбачено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вимоги ОСОБА_1 міської ради стосуються перевірки правомірності рішення ОСОБА_1 районної ради, яким затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад Корецького району.
Позивач та відповідач у даній справі є органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п.32 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районних та обласних, належить вирішення питання про надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
До виключної компетенції міських рад відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Тобто спір про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 районної ради відноситься до компетенції адміністративних судів, оскільки в даному випадку має місце спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.
Відтак спір між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_1 районною радою не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Припинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_1 районної ради про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 районної ради № 64 від 22.02.2011 року в частині пункту 51 "Будинок школяра" розділу "Освіта", пункту 93 "Виробнича база комбінату комунальних послуг", пункту 95 "ОСОБА_1 ринки" розділу "Інші" додатку до вказаного рішення ОСОБА_1 районної ради.
Суддя Бережнюк В.В.