ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2015Справа №910/24813/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Кирищук В.П. (представник за довіреністю);
від відповідача: Семенова Т.В. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 13 січня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
10 листопада 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 93/21/5308 від 07.11.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація" (відповідач) заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553009 від 01.10.2003 року в сумі 171 202,25 грн., з них: основного боргу - 146 355,08 грн. (сто сорок шість тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 08 копійок), інфляційної складової боргу - 17 931,62 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 62 копійки) та 3% річних - 6 915,55 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 55 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553009 від 01.10.2003 року належним чином не виконав, зокрема, в передбачений відповідним договором строк не здійснив оплату за надані йому позивачем послуги щодо постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого, за прострочку термінів оплати наданих позивачем послуг, у відповідача утворилась заборгованість за вказаним правочином.
В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, в судовому засіданні 09.12.2014р. подав до суду заяву б/н від 08.12.2014р. «Про уточнення позовних вимог» в якій ПАТ "Київенерго" звертає увагу суду на обставини існування у КП "Оболоньжитлоексплуатація" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553009 від 01.10.2003 року в сумі 152 410,62 грн., з них: основного боргу - 127 563,45 грн. (о двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 45 копійок), інфляційної складової боргу - 17 931,62 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 62 копійки) та 3% річних - 6 915,55 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 55 копійок), що, по суті, виходячи зі змісту заяви, а також положень раніше поданої позовної заяви № 93/21/5308 від 07.11.2014 року та конкретних обставин справи № 910/24813/14, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми заборгованості.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/24813/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014 року.
В судовому засіданні 09.12.2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалась перерва, про що сторін було повідомлено під розписку до 13.01.2015 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01 жовтня 2003 року між позивачем (надалі - Енергопостачальна компанія або Постачальник або Виконавець) та відповідачем - Комунальним підприємством "Оболоньжитлоексплуатація" Оболонського району у м. Києві, найменування якого підтверджується та слідує з положень п. 1 статуту (копія витягу статуту в справі) (далі по тексту - Отримувач або Споживач або Абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553009 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), предметом якого у відповідності з п. 1.1. Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.
Згідно п. 2.2.1 Договору Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до Договору (належним чином засвідчена копія додатку № 1 міститься в матеріалах справи).
Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується Дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до Договору (належним чином засвідчена копія додатку № 2 міститься в матеріалах справи).
Згідно п. 11 Додатку № 2 до Договору Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунками.
Позивач зазначає, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до Звернення-доручення про укладення Договору, по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку) за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.
Позивач вказує, що Споживач свої зобов'язання за Договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за передбаченими тарифами в повному обсязі не виконував, внаслідок чого за період з 01.10.2011 року по 01.07.2014 року у останнього утворилась заборгованість перед Постачальником, яка, за розрахунками позивача, становить - 146 355,08 грн. (розрахунок заборгованості основного боргу міститься в матеріалах справи).
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за не виконання умов Договору щодо оплати послуг наданих йому Постачальником.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вже було установлено судом, 01 жовтня 2003 року між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553009 предметом якого згідно п. 1.1. Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.
У відповідності до п. 2.2.1 Договору Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Виконавець надав Споживачеві узгоджені сторонами в Договорі послуги, в підтвердження чого Виконавцем були складені відомості споживання теплової енергії (копії відомостей/облікових карток знаходяться в матеріалах справи).
Позивач зазначає, що претензій від Споживача по наданих послугах за Договором за період з 01.10.2011 року по 01.07.2014 року на його адресу не надходило.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2.
З матеріалів справи слідує, що станом на 01 грудня 2014 року відповідачем було перераховано на користь позивача, в якості погашення частини основного боргу, 18 791,63 грн. за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію, що підтверджується довідкою «Про надходження коштів» (оригінал довідки міститься в матеріалах справи).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сплату Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 11 Додатку 2 до Договору) (копія додатку в справі).
Як стверджує Постачальник, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано, що Споживач свої зобов'язання за Договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за передбаченими тарифами в повному обсязі не виконав.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати Споживачем наданих Абонентом послуг за період з 01.10.2011 року по 01.07.2014 року, окрім перерахованих 18 791,63 грн., що слідує з довідки «Про надходження коштів», станом на січень 2015 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Замовника на користь Виконавця заборгованості за Договором послуг за вказаний період в сумі 127 563,45 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахуванням факту прострочення з боку відповідача у здійсненні платежів по Договору, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 15 600,25 грн. втрат від інфляції за період з 01.10.2011 року по 01.07.2014 року, а також 6 915,55 грн. 3% річних з простроченої суми за вказаний період.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням уточнень згідно заяви б/н від 08.12.2014р. «Про уточнення позовних вимог», підлягають частковому задоволенню про стягнення 150 079,25 грн. з них основного боргу - 127 563,45 грн. (сто двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 45 копійок), інфляційної складової боргу - 15 600,25 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот гривень 25 копійок) та 3% річних - 6 915,55 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 55 копійок).
Щодо господарських витрат у справі № 910/24813/14.
Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.
Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви, становить - 152 410,62 грн.
Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3 001,57 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація" Оболонського району у м. Києві (адреса: 04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, буд. 16, ідентифікаційний код 32454080), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (ідентифікаційний код 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, р/р № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській обл., МФО 322669), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 127 563,45 грн. (сто двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 45 копійок), інфляційної складової боргу - 15 600,25 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот гривень 25 копійок), 3% річних - 6 915,55 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 55 копійок) та судові витрати - 3 001,57 грн. (три тисячі одна гривня 57 копійок). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 19.01.2015р.
Суддя