ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/171 09.06.11
За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін Медіа»
про стягнення заборгованості
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Белаш Л.П.
Представники:
від позивача: Масюк М.В. (довіреність від 29.07.2011р.);
від відповідача: Яровий Я.В. (довіреність від 26.10.2011р.).
В судовому засіданні 9 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін Медіа»(відповідач) заборгованості в розмірі 17 653,91 грн. з них основного боргу -16 000,00 грн., пені -1 653,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором від 1 травня 2007 року належним чином не виконав, зокрема, не сплачував в повному обсязі грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позовні вимоги визнає частково, а саме, на суму 5 00,00 грн. В частині стягнення пені просив застосувати строк позовної давності та відмовити на цій підставі позивачу в позові в цій частині.
Ухвалою від 26.04.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.05.2011р. Ухвалою від 26.05.2011р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 9.06.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
1 травня 2007 року між позивачем (надалі - Сторона-1 або Розповсюджувач) та відповідачем (далі по тексту -Сторона-2 або Рекламодавець) (разом - сторони), було укладено договір № НРекл-29/2007 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір рекламних конструкцій), відповідно до п. 2.1 якого Сторона-1 проводить рекламну кампанію в інтересах Сторони-2 на рекламному місці, а Рекламодавець приймає такі послуги та вносить за них місячну плату.
1 травня 2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Позивач зазначає, що відповідач в односторонньому порядку порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого у Сторони-2 перед Стороною-1 за період з 1.02.2009р. по 31.07.2009р. виникла заборгованість за Договором по оплаті послуг в розмірі 16 000,00 грн. (розрахунок боргу міститься в матеріалах справи).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями р. 4 Договору передбачено, що Рекламодавець здійснює оплату за надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Розповсюджувача (згідно графіку розрахунку). Після закінчення відповідної рекламної кампанії сторони складають Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Так, позивач зазначає, що в період з 1.02.2009р. по 31.07.2009р. у Сторони-2 виникла заборгованість перед Стороною-1 за Договором на суму - 16 000,00 грн.
З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 5 000,00 грн. При цьому, представник відповідача пояснив, що починаючи з січня 2011 року відповідачем було частково погашено заборгованість за Договором на користь позивача на загальну сум 11 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії виписок в справі).
Таким чином, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з основного боргу за несплату коштів за Договором в розмірі -16 000,00 грн. При цьому, зважаючи на той факт, що відповідачем відбулося часткове погашення заборгованості за Договором на користь позивача, суд дійшов висновку, що провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 000,00 грн. підлягає припиненню, а в частині 5 000,00 грн. -підлягає задоволенню.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання останнім взятих на себе зобов'язань за Договором на суму 1 653,91 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі - 1 653,91 грн. не підлягають задоволенню враховуючи слідуюче.
У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність -встановлюється тривалість у три роки.
Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.
Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про нарахувння пені.
Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховується пені за неналежне виконання відповідачем заборгованості за Договором з кінцевим строком по 7.07.2009р., при цьому, позовна заява з вимогами про стягнення з відповідача пені подана позивачем до господарського суду 22 квітня 2011 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, тобто вже після закінчення строку позовної давності, оскільки строк для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення пені сплив у позивача 7.01.2011р.
У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В матеріалах справи містяться заява відповідача від 9.06.2011р., викладена останнім у змісті відзиву на позовну заяву, про застосування позовної давності щодо нарахування пені, як підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення нарахованої позивачем пені в сумі - 1 653,91 грн.
За таких обставин суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі - 1 653,91 грн., що є підставою для відмови у позові в цій частині.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 000,00 грн. підлягає припиненню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 5 000,00 грн.
Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 280,52 грн. (120,04 грн. державного мита та 160,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін Медіа» (ідентифікаційний код: 34980860, адреса: 01001, м. Київ, вул. Івана Мазепи, будинок, 3Б, оф. 197) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (ідентифікаційний код: 01059900, адреса: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1) основного боргу в розмірі -11 000,00 грн. (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) - припинити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін Медіа»(ідентифікаційний код: 34980860, адреса: 01001, м. Київ, вул. Івана Мазепи, будинок, 3Б, оф. 197, рр 2600500052901 в АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300164 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (ідентифікаційний код: 01059900, адреса: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, рр 26007000046 в ЛФ АБ «Експрес-банк», МФО 325956) грошові кошти: основного боргу -5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) та судові витрати -280,52 грн. (двісті вісімдесят гривень 52 копійки). Видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 16.06.2011р.