20 серпня 2009 р.
№ 14/135-08(33/78-08)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Муравйова О.В.,
Жаботиної Г.В.
розглянула
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "АСТТ" (далі -ТОВ "АСТТ")
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
19.02.09
у справі
№ 14/135-08 (33/78-08)
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Транс-Технологія" (далі -ТОВ "Транс-Технологія")
до
ТОВ "АСТТ",
третя особа:
державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі Пасажирського вагонного депо Бахмач (далі -Залізниця),
про
стягнення 839 166,88 грн.
В засіданнях взяли участь представники:
- позивача:
Розенко І.О. (за дов. № 0804/134 від 04.08.09)
- у судовому засіданні 06.08.09;
Лущик О.А. (за дов. № 0804/131 від 04.08.09)
- у судовому засіданні 20.08.09;
- відповідача:
Куткова Н.Б. (за дов. № 24/06-1 від 24.06.08)
- у судовому засіданні 25.06.09;
Начевний О.В. (за дов. № 24/06-1 від 24.06.08)
- у судовому засіданні 20.08.09;
- третьої особи:
не з'явились.
Ухвалою від 22.05.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., касаційну скаргу ТОВ "АСТТ" було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.06.09.
З метою надання сторонам можливості захищати свої права та інтереси безпосередньо у судовому засіданні, ухвалою від 25.06.09 розгляд справи було відкладено на 06.08.09.
06.08.09 до початку судового засідання до колегії суддів надійшло клопотання ТОВ "Транс-Технологія" в якому ставилось питання про перенесення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.
Врахувавши, що судове засідання 06.08.09 представники ТОВ "АСТТ" та Залізниці не з'явились, з метою надання сторонам можливості захищати свої права та інтереси безпосередньо у судовому засіданні, а також надання ТОВ "Транс-Технологія" додаткового часу для належної підготовки до розгляду справи у судовому засіданні, ухвалою від 06.08.09 розгляд справи було відкладено на 20.08.09, без початку перегляду справи по суті.
У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у відпустках, розпорядженням від 13.08.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справ, призначених до перегляду в касаційному порядку на 20.08.09 колегією суддів у складі: головуючого -Першикова Є.В., Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Муравйов О.В., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судових засідань 25.06.09, 06.08.09, 20.08.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.08.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 12.11.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) в задоволенні позовних вимог ТОВ "Транс-Технологія" відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що ТОВ "Транс-Технологія" не надано доказів направлення ТОВ "АСТТ" вимоги щодо здійснення оплати за поставлений товар та оплати згідно договору про відступлення права вимоги, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк виконання зобов'язання сторонами не встановлений, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час, а боржник має виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Також, місцевий суд врахував, що відповідач провів взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 601 193,14 грн.
Постановою від 19.02.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючого -Джихур О.В., суддів -Лисенко О.М., Виноградник О.М.) /з урахуванням ухвали від 19.02.09 про виправлення описки/ позовні вимоги ТОВ "Транс-Технологія" задоволено частково.
З ТОВ "АСТТ" на користь ТОВ "Транс-Технологія" стягнуто 32 028,00 грн. основного боргу, 4 612,35 грн. інфляційних втрат, 667,97 грн. 3% річних, 373,08 грн. державного мита за подання позовної заяви, 186,54 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 5,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При винесення постанови апеляційний суд врахував, що за товар, отриманий ТОВ "АСТТ" по накладним від 11.05.07 та від 04.06.07, ТОВ "АСТТ" мало розрахуватися, оскільки рахунки були ним отримані, а по решті накладних матеріалами справи не підтверджено, що ТОВ "АСТТ" було пред'явлено рахунки на здійснення оплати. Разом з тим апеляційний суд прийшов до висновку про те, що залік зустрічних однорідних вимог в даному випадку не може бути застосовано, оскільки вимоги одного контрагента складаються з неустойки за невиконання грошових зобов'язань, а іншого -заборгованість за товар, а тому такі вимоги не є однорідними.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ "АСТТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 19.02.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 12.11.08 господарського суду Дніпропетровської області залишити в силі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 16, 202, 204, 598, 599, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 33, ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Транс-Технологія" щодо доводів та вимог касаційної скарги заперечує.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 20.08.09 від Залізниці письмового відзиву на касаційну скаргу не надійшло, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, підставою для звернення з позовом у даній справі стала наявність заборгованості ТОВ "АСТТ" перед ТОВ "Транс-Технологія" за поставлений товар по накладним №№ 0531/5-1 від 04.05.07, 0531/5 від 04.05.07, 0511/1 від 11.05.07, 0522/4 від 22.05.07, 0531/7 від 04.05.07, 0604/1 від 04.06.07, 0615/5 від 15.06.07, згідно яких, за твердженням ТОВ "Транс-Технологія", з врахуванням часткової оплати, борг ТОВ "АСТТ" становить 446 757,14 грн.
При цьому, судами встановлено, що право вимоги за поставлений товар по накладній № 615/5 від 15.06.07 у ТОВ "Транс-Технологія" виникло на підставі договору відступлення права вимоги від 01.10.07 № 01/10/07.
Разом з тим, встановлено, що письмовий договір на поставку товару (здійснену згідно вказаних накладних) сторонами не укладався.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "АСТТ" не заперечує факту отримання товару по спірним накладним, але стверджує, що ТОВ "Транс-Технологія" з вимогою щодо оплати товару по спірним накладним до нього не зверталось, а тому у ТОВ "АСТТ" не виникло зобов'язання щодо оплати товару.
На вимогу суду апеляційної інстанції ТОВ "Транс-Технологія" надало копії належним чином засвідчених довіреностей № 698652 від 08.05.07, № 698653 від 17.05.07 та № 698679 від 04.06.07. При цьому, апеляційний суд прийшов до висновку, що оскільки довіреність № 698652 від 08.05.07 виписана на підставі рахунку № 0511/1, а довіреність № 698679 від 04.06.07 виписана на підставі рахунку № 0604/1 від 04.06.07, то зазначене свідчить про те, що вказані рахунки ТОВ "АСТТ" отримало, а тому за товар, одержаний по накладній № 0511/1 від 11.05.07 на суму 31 680,00 грн. та накладній № 0604/1 від 04.06.07 на суму 348,00 грн., ТОВ "АСТТ" повинно було розрахуватися.
Також апеляційний суд врахував, що довіреність № 698653 від 17.05.07 виписана на підставі рахунку № 0517/1 від 17.05.07, але такий рахунок у межах даної справи сторонами надано не було. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що в накладній № 0522/4 від 22.05.07 мається посилання на довіреність № 698653, проте вказано інший рахунок № 0522/4 від 22.05.07, що виключає можливість того, що по накладній № 0522/4 від 22.05.07 рахунок на оплату ТОВ "АСТТ" отримувався.
Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що по решті накладних, матеріалами справи не доведено, що ТОВ "АСТТ" пред'являлись рахунки на оплату.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що належними доказами по справі не підтверджено факту звернення ТОВ "Транс-Технологія" до ТОВ "АСТТ" з вимогою згідно ст. 530 Цивільного кодексу України щодо оплати товару, отриманого по накладним №№ 0531/5-1 від 04.05.07, 0531/5 від 04.05.07, 0522/4 від 22.05.07, 0531/7 від 04.05.07.
Попередніми судовими інстанціями зазначено про те, що отримання ТОВ "АСТТ" товару по накладній № 0615/5 від 15.06.07 не підтверджено належним чином, оскільки вказана накладна не підписана представником ТОВ "АСТТ", проте з відзиву на позов вбачається, що ТОВ "АСТТ" не заперечує, що товар по такі накладній ним отримувався, але через незгоду з ціною ТОВ "АСТТ" відмовляється його оплачувати. Разом з тим, судами встановлено відсутність доказів щодо направлення ТОВ "Транс-Технологія" на адресу ТОВ "АСТТ" рахунків на оплату товару по накладній № 0615/5 від 15.06.07.
Під час вирішення спору по суті судами встановлено, що ТОВ "АСТТ" добровільно здійснило часткову оплату отриманих товарів в загальному розмірі 144 488,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 31.05.07 на суму 87 714,46 грн., № 37 від 05.06.07 на суму 49 273,40 грн. та № 47 від 08.06.07 на суму 7 501,00 грн.
Також, при вирішенні спорі по суті судом першої інстанції було враховано посилання ТОВ "АСТТ" на заяву № 03-17/1 від 17.03.08 про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно п.п. 2, 3, 4 якої ТОВ "АСТТ" заборгованості перед ТОВ "Транс-Технологія" не має (взаємно зараховано вимоги на суму 601 193,14 грн.), а заборгованість ТОВ "Транс-Технологія" перед ТОВ "АСТТ" по оплаті штрафу за прострочу повернення товару в розмірі 50% від вартості неповернутого товару згідно п. 6.4 договору № 23/05-1-2007 від 23.05.07, після проведеного взаєморозрахунку складає 90 491,14 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує положення ст. 627 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що у випадку, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Разом з тим, ст. 602 цього Кодексу передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, визначені ст. 602 Цивільного кодексу України, у даних правовідносинах відсутні.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що "однорідність вимог" в контексті ст. 601 вказаного Кодексу означає можливість зарахування вимог речей одного роду, правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, Законом допускається можливість зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо).
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями, зобов'язання обох сторін є грошовими, а тому колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок суду першої інстанції про можливість врахування заяви ТОВ "АСТТ" № 03-17/1 від 17.03.08 про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки для цього необхідно встановити дійсність розміру суми заборгованості ТОВ "Транс-Технологія", яка визначена у такій заяві, та встановити факт нездійснення оплати ТОВ "Транс-Технологія" такої суми, натомість, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, між сторонами спору тривають спори у інших справах, предметом яких можуть бути в тому числі суми, зазначені ТОВ "АСТТ" у заяві № 03-17/1 від 17.03.08.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній сказі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АСТТ" № 03/18-1 від 18.03.09 задовольнити частково.
Рішення від 12.11.08 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 19.02.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 14/135-08 (33/78-08) господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
О.Муравйов
Г.Жаботина