61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
15 вересня 2009 р.
Справа № 2-а-750/09/1807
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі Сумської області на постанову Конотопський міськрайонний суд Сумської області від 27.02.2009р. по справі № 2-а-750/09/1807
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі Сумської області
треті особи Конотопське управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Сумській області
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного судута зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі, в якому просить відновити пропущений строк звернення до суду, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки у сумі 2762, 50 грн..
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.02.2009 р. позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_1, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно.
Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом при прийнятті рішення не було враховано, що протягом 2008 року на виконання вимог Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р. та ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не було прийнято жодного нормативного акту. При цьому, відповідач зазначив, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Також вказує, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Відповідач просить розглядати скаргу за відсутності представника в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розд.1, п.п.61, 62, 63, 66 розд.2, п.3 розд. 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розд. 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розд. 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до зазначених рішень Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р., але суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду та зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі нарахувати позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до п. 41 розд. 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розд.1, п.п. 61, 62, 63, 66 розд.2, п.3 розд.3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розд.1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі також має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008р. нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., колегія суддів, вважає хибними, з таких підстав. Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. та правильність нарахування доплати до пенсії згідно розмірів, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів зазначає наступне. Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлюється не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р., якою встановлюється розмір такої доплати - до 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р., іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Конотопський міськрайонний суд Сумської області дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Конотопський міськрайонний суд Сумської області від 27.02.2009р. по справі № 2-а-750/09/1807 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Мельнікова Л.В.
Судді
Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2009 р.