61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
15 вересня 2009 р.
Справа № 2-а-738/09/1807
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі Сумської області на постанову Конотопський міськрайонний суд Сумської області від 03.03.2009р. по справі № 2-а-738/09/1807
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі Сумської області
про стягнення недоплаченої соціальної допомоги "Дітям війни" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі, в якому просить відновити пропущений строк звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03.03.2009 р. позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі провести перерахунок ОСОБА_1 державної соціальної підтримки як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по лютий 2009 року включно, в іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом при прийнятті рішення не було враховано, що протягом 2007 року на виконання вимог Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року за №6-рп\2007 та ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не було прийнято жодного нормативного акту. Зазначає, що у 2008 році виплати позивачу проводилися відповідно до чинного законодавства. При цьому, відповідач зазначив, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Також вказує, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Відповідач просить розглядати скаргу за відсутності представника в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про нарахування на користь позивача недоплаченої йому як дитині війни щомісячної доплати до пенсії за 2006 р., суд першої інстанції виходив з того, що у 2006 році дана виплата була обмежена Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р., фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були. Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, суд першої інстанції виходив того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Але суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у січні 2009 р. Позивачка заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та проведення відрахування строку звернення до адміністративного суду з січня 2008 року, коли дізналася про порушення своїх прав. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття тверджень позивачки про те, що про порушення своїх прав дізналася у січні 2008 року, оскільки підвищення до пенсії як дитині війни (підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком), про нарахування якої заявляє позовні вимоги, носить щомісячний характер, заборгованості з виплати пенсії не було та про порушення своїх права мала дізнатися безпосередньо при отриманні пенсії. Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду щодо позовних вимог за 2006 -2007 роки.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч .2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп Сумської області з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, помилково зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп Сумської області нарахувати на користь позивача соціальну підтримку, оскільки позивач отримує пенсію за віком, в зв'язку з чим за положеннями ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" нарахуванню підлягає підвищення до пенсії, а не соціальна допомога.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям апеляційним судом нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не приймає посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р., колегія суддів вважає хибними з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ч.ч.3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., колегія суддів зазначає наступне. Позивач відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене, колегія суддів, не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Конотопському районі Сумської області задовольнити частково.
Постанову Конотопський міськрайонний суд Сумської області від 03.03.2009р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплати недоплачених сум за період з 22 травня 2008 року по січень 2009 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1, 70 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Мельнікова Л.В.
Судді
Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 21.09.2009 р.