ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09.09.2009 р. 12:15 № 2а-4516/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Бузінському А. В. вирішив адміністративну справу
за позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві
про визнання неправомірними дій
Обставини справи:
Позов заявлено про визнання неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві -Шевченко С.П. по стягненню з АБ „БРР” виконавчого збору в розмірі 9 167, 93 грн.; скасування постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві -Шевченко С.П. про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.03.2009 р. (ВП № 11383240); заборону відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчиняти будь -які дії, спрямовані на стягнення з Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” виконавчого збору по виконавчому провадженню № 11383240; про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві зняти всі арешти та заборони відчуження належного Акціонерному банку „Банк регіонального розвитку” майна, накладені в межах виконавчого провадження № 11383240.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Закон України «Про виконавче провадження»та зазначає, що відповідачем безпідставно винесено постанову ВП № 11383240 від 24.03.2009р., оскільки сума заборгованості була повністю погашена емітентом простого векселя - ТОВ «Агрофірма «Лан».
Разом із позовом позивач клопотав про забезпечення позову, від якого у подальшому відмовився.
Відповідач відзиву на позов не надав, пояснень та будь-яких клопотань до су не направив, в судові засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.
Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (ст. 128 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби перебував на виконанні виконавчий напис № 252 від 05.02.2009р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., про стягнення з позивача на користь ТОВ „БАЄР” суму емітованого ТОВ „Агрофірма „Лан” та авальованого Позивачем простого векселя (серії АА № 1005487 від 08.04.2008 р.) в розмірі 91 679, 33 грн.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі -Закон № 606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу»примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № 252 від 05.02.2009 р. було відкрито постановою головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві -Шевченко С.П. від 11.02.2009 р. Вказаною постановою позивачу було запропоновано добровільно сплатити на користь стягувача - ТОВ „БАЄР” суму боргу за виконавчим документом в розмірі 91 679,33 грн. у строк до 17.02.2009р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду справи постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем 16.02.2009р., що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції позивача на супровідному листі відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, копія якого наявна в матеріалах справи.
У зв'язку із цим позивач 17.02.2009р. клопотав про продовження строку на добровільне виконання вимог державного виконавця.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у десятиденний строк.
Не погоджуючись із винесеною Шевченко С.П. постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2009 р. Позивач, керуючись ч. 7 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”, звернувся до начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві із скаргою вих. № 22/703 від 17.02.2009 р., в якій просив перевірити законність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, скасувати винесену Шевченко С.П. постанову як таку, що прийнята всупереч чинному законодавству, зобов'язати державного виконавця Шевченко С.П. відкласти провадження виконавчих дій до моменту перевірки законності відкриття виконавчого провадження та повідомити позивача про наслідки розгляду його скарги.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження може бути зупинено у разі прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі.
Враховуючи, що позивач не мав можливості виконати добровільно вимоги державного виконавця, оскільки несвоєчасно був повідомлений про відкриття виконавчого провадження з вини відповідача, суд приходить до висновку, що клопотання позивача від 17.02.2009р. про продовження строку на добровільне виконання вимог державного виконавця було безумовною підставою для відкладення провадження виконавчих дій, а скарга позивача № 22/703 від 17.02.2009 на дії державного виконавця підставою для зупинення виконавчого провадження.
Проте, в задоволенні скарги позивачу було відмовлено, а про прийняте рішення повідомлено по закінченню місяця з дати направлення скарги, а саме - 17.03.2009 р., що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції позивача на супровідному листі № 364-7 від 23.02.2009 р. до постанови начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 20.01.2009 р. та штемпелем відправлення постанови на поштовому конверті, копії яких наявні в матеріалах справи, що призвело до пропуску встановленого оскаржуваною постановою строку на добровільне виконання виконавчого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
В ході судового розгляду встановлено, що призначена до стягнення за виконавчим написом № 252 від 05.02.2009р. сума боргу в розмірі 91 679,33 грн. 02.03.2009р., тобто через 15 днів після отримання постанови, була добровільно сплачена емітентом простого векселя -Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан», що підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Про факт сплати боргу відповідач та головний державний виконавець - Шевченко С.П. були повідомлені позивачем 03.03.2009 р., про що свідчить заява останнього вих. № 22/1229 від 02.03.2009 р. з штемпелем про її отримання відповідачем 03.03.2009 р., копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Проте, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві -Шевченко С. П. 24.03.2009р. була винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 9 167,93 грн. без перевірки наявності виконання вимог державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, приймаючи постанову від 24.03.2009 року по справі ВП № 11383240 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 9 167, 93 грн., діяв в порушення наданих йому повноважень, оскільки не дав можливості здійснити виконання постанови позивачем у зв'язку з пропущенням строку виконання з вини відповідача, а також після виконання вимог безпідставно видав постанову про стягнення з позивача виконавчого збору.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Докази, які б спростували вимоги позивача відповідач суду не надав.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності його рішення.
Аналізуючи вищезазначені норми законодавства та досліджуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що постанова від 24.03.2009р. про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 9 167, 93 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про заборону відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчиняти будь -які дії, спрямовані на стягнення з Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” виконавчого збору по виконавчому провадженню № 11383240 та про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві зняти всі арешти та заборони відчуження належного Акціонерному банку „Банк регіонального розвитку” майна, накладені в межах виконавчого провадження № 11383240, суд вважає, що вони за своїм змістом та суттю є клопотаннями, які були вирішенні в судовому засіданні.
Стосовно вимоги позивача про визнання неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві -Шевченко С.П. по стягненню з АБ „БРР” виконавчого збору в розмірі 9 167,93 грн., суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки предметом оскарження є лише акт, а саме постанова від 24.03.2009р., яка і підлягає правовій оцінці відповідно до доводів позовних вимог. Фактично будь-які дії відповідача, які порушують законні права та інтереси позивача, позивачем не оскаржуються. А тому, суд вирішує справу в межах позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ч.3 ст. 160 КАС України, а також ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити адміністративний позов частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві -Шевченко С.П. про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.03.2009 р. (ВП № 11383240).
3. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя В. І. Келеберда
Дата складення повного тексту рішення суду -