Справа № 2а-4101/09/1770
"24" червня 2009 р. 17год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. при секретарі судового засідання Гресько О.Р. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:
позивача: Чучалін В.І.;
відповідача: Оніщук В.П.,
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу
за позовом Мале приватне підприємство фірма " Промсервіс"
до Державна податкова інспекція в м. Рівне
про визнання нечинною податкову вимогу , -
Позивач -Мале приватне підприємство фірма «Промсервіс»звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинною другої податкової вимоги № 2/417 від 13 квітня 2009 року. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить визнати нечинною другу податкову вимогу № 2/417 від 13 квітня 2009 року, пред'явлену відповідачем позивачу щодо сплати податкової заборгованості по податку на додану вартість в сумі 90631,64 грн. та по земельному податку з юридичних осіб в сумі 21277,81 грн. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до платіжних доручень №2157 від 09.02.2009 року та №2159 від 09.02.2009 року, № 2161 від 10.02.2009 р., № 2162 від 11.02.2009 р., № 2164 від 16.02.2009 р. МПП фірма «Промсервіс»сплатило податок на додану вартість та земельний податок за січень 2009 року. Обслуговуючий позивача банк - Рівненська філія комерційного банку «Західінкомбанк»взяв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги, пов'язані з переказами грошей з його рахунку. Відтак, на думку позивача, на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ платник податків не несе відповідальності за неперерахування банком платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Відповідач -Державна податкова інспекція у м. Рівне позов не визнала. В поданих письмових запереченнях зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ -платники податків зобов'язані сплачувати до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядок та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а саме - самостійно узгоджене податкове зобов'язання. Станом на 03.03.2009 року за картками особового рахунку Малого приватного підприємства фірмою «Промсервіс»рахувалась сума податкової заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями по податку на додану вартість та земельному податку в сумі 62772,56 грн. 03.03.2009 р. позивачу було виставлено першу податкову вимогу № 1/286 на суму 62 772 грн.56 коп. Враховуючи, що на протязі 30 календарних днів від дня отримання першої податкової вимоги платник податків не погасив суму податкового боргу то 13.04.2009 р. було сформовано 2 податкову вимогу № 2/417. На думку відповідача, відповідно до ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 року за № 2346-III саме банк, що обслуговує платника податків, несе перед платником відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Оскільки банк, який обслуговує позивача, не здійснив у встановленому порядку переказу коштів на сплату податків, то платник податків повинен звертатися до банку з вимогою сплатити пеню за прострочення платежу. Отож, представник відповідача просить суд в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно поданих податкової декларації з податку на додану вартість січень 2009 року (поданої 20.02.2009 року за №6763) та податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік (поданого 28.01.2009 року за №1914) Мале приватне підприємство фірма «Промсервіс»самостійно визначило зобов'язання по податку на додану вартість та по земельному податку в сумі 62772,56 грн.
З метою вчасної сплати податків позивач надав банку:
1) платіжне доручення № 2157 від 09 лютого 2009 року на суму 30000,00 грн., призначення платежу: *;101;13981123; Сплата земельного податку за січень 2009 р. по строку сплати 09.02.2009р. перераховано повністю (відмітка про виконання даного платежу банком від 09 лютого 2009 року);
2) платіжне доручення № 2159 від 09 лютого 2009 року на суму 126419,23 грн., призначення платежу: *;101;13981123; Сплата ПДВ за січень 2009 р. по строку сплати 09.02.2009р. перераховано повністю (відмітка про виконання даного платежу банком від 09 лютого 2009 року);
3) платіжне доручення № 2161 від 10 лютого 2009 року на суму 5211,55 грн., призначення платежу: *;101;13981123; Сплата ПДВ за січень 2009 р. по строку сплати 10.02.2009 р. перераховано повністю (відмітка про виконання даного платежу банком від 10 лютого 2009 року);
4) платіжне доручення № 2162 від 11 лютого 2009 року на суму 6234,96 грн., призначення платежу: *;101;13981123; Сплата ПДВ за січень 2009 р. по строку сплати 11.02.2009 р. перераховано повністю (відмітка про виконання даного платежу банком від 11 лютого 2009 року);
5) платіжне доручення № 2164 від 16 лютого 2009 року на суму 2146,24 грн., призначення платежу: *;101;13981123; Сплата ПДВ за лютий 2009 р. по строку сплати 16.02.2009 р. перераховано повністю (відмітка про виконання даного платежу банком від 16 лютого 2009 року).
Тобто всі розрахункові документи були подані у банк у законодавчо встановлений строк, з урахуванням можливої затримки у строк до трьох операційних днів.
Відповідно до тверджень відповідача дані кошти не були зараховані на розрахункові рахунки Управління Державного казначейства України в Рівненській області, у зв'язку з чим станом на 3 березня 2009 року згідно карток особового рахунку за МПП фірмою «Промсервіс»рахувалась заборгованість по податку на додану вартість та земельному податку в сумі 62772,56 грн. Станом на 19.06.2009 р. сума податкового боргу збільшилася до 168 707 грн. 15 коп.
Відтак, Державна податкова інспекція у м. Рівне надіслала першу податкову вимогу за №1/286 від 03.03.2009 року, якою повідомила позивача про податковий борг в сумі 62772.56 гри., в тому числі: 52133.63 грн. - по податку на додану вартість та 10638.93 грн. - по земельному податку. Крім того, згідно податкової вимоги активи позивача передані в податкову заставу.
13 квітня 2009 року позивачу було виставлено другу податкову вимогу № 2/417 в якій відповідач повідомив позивача про те, що у останнього виник податковий борг, розмір якого становить 111909,45 грн., у тому числі 90631,64 грн. з податку на додану вартість та 21277,81 грн. по земельному податку з юридичних осіб
Дані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: копією довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копією довідки про взяття на облік платника податків. копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копією податкової декларації з податку на додану вартість, копією податкового розрахунку земельного податку, копією платіжного доручення №2157 від 09.02.2009 року, копією платіжного доручення №2159 від 09.02.2009 року, копією платіжного доручення № 2161 від 10.02.2009 р., копією платіжного доручення № 2162 від 11.02.2009 р., копією платіжного доручення № 2164 від 16.02.2009 р., копією першої податкової вимоги за №1/286 від 03.03.2009 року, копією другої податкової вимоги № 2/417, від 13 квітня 2009 року. копією Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 20.07.2001 року.
Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 року 2346-III та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року. Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 20.07.2001 року між позивачем та комерційним банком «Західінкомбанк»в особі керуючого Рівненською філією, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив перерахування коштів на сплату податку на додану вартість та земельного податку платіжними дорученнями № 2157 від 09.02.2009 року та № 2159 від 09.02.2009 року, № 2161 від 10.02.2009 р., № 2162 від 11.02.2009 р., № 2164 від 16.02.2009 р. Вказані платіжні доручення МПП фірма «Промсервіс»передала на виконання Рівненській філії комерційного банку «Західінкомбанк». що підтверджено вхідним штампом банка, однак банк кошти до бюджету не перерахував.
Відповідно до п. 16.5.1. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року за №2181 за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16. та штрафні санкції. встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільовою фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно з п. 16.5.2. ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Відтак, виходячи з наведених доказів, банком, обслуговуючим платника податків - позивача були прийняті платіжні доручення на сплату податку на додану вартість та земельного податку, а отже у ДПІ у м. Рівне відсутні підстави для вимоги від МПП фірми «Промсервіс»сплати сум податків, не зарахованих до бюджетом банком
Посилання відповідача на той факт, що саме обслуговуючий банк повинен нести відповідальність перед позивачем за неперераховані кошти податків до бюджету, і саме позивач повинен звертатися до банку про стягнення коштів та пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Спірні відносини між позивачем та відповідачем щодо сплати податків регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Даний Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відтак, на підставі норм Закону України №2181 вини платника податків у ненадходженні до бюджету податків немає, а тому подавши належним чином оформлені платіжні доручення про перерахування податку на додану вартість і земельного податку банку, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату податків. Отже, дії відповідача по обліку за картками особового рахунку податкової заборгованості з податку на додану вартість та земельного податку в розмірі є неправомірними. Як наслідок, прийнята ДПІ у м. Рівне друга податкова вимога № 2/417 від 13.04.2009 року про сплату податків на суму 111909,45 грн. підлягає визнанню нечинною.
Судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову в сумі 3,40 грн., присуджується позивачу з державного бюджету згідно частини 1 статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинною другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Рівне № 2/47 від 13 квітня 2009 року.
Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача- Мале приватне підприємство фірма " Промсервіс" (адреса: Київська,98,Рівне,33027, код ЄДРПОУ 13981123) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Жуковська Л.А.
Постанова складена в повному обсязі "26" червня 2009 р.