79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.07.09 Справа № 12/23
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді
Кравчук Н.М.
суддів
Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Володимирецьке лісове господарство”(надалі ДП “Володимирецьке лісове господарство”) за № ЮР-324 від 21.04.2009р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2009р.
у справі № 12/23
за позовом: Приватного підприємства «Спека»(надалі ПП «Спека»), м. Луцьк
до відповідача: ДП «Володимирецьке лісове господарство», с. Антонівка Володимирецього району Рівненської області
про: стягнення 558 343,27 грн.,
за зустрічним позовом: ДП «Володимирецьке лісове господарство», с. Антонівка Володимирецього району Рівненської області
до відповідача: ПП «Спека», м. Луцьк
про: визнання договору № 04/01-06 від 03.01.2006р. та додатків недійсними,
за участю учасників судового процесу:
від позивача: Бордюженко М.М. -представник (довіреність у матеріалах справи)
від відповідача: Рижий І.Л. -представник (довіреність у матеріалах справи)
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представникам роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.045.2009р. у справі № 12/23 (суддя О.Г. Крейбух) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ДП «Володимирецьке лісове господарство»на користь ПП «Спека»181 296,95 грн. основного боргу, 377 046,32 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 5 583,43 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, а доказів оплати її відповідачем не подано. Щодо зустрічного позову, то суд задоволив заяву ПП «Спека»про застосування строку позовної давності, що стало підставою для відмови в позові.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Володимирецьке лісове господарство»подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом у сумі 377 046,32 грн. Зокрема зазначає, що відповідно до ст. 207 ЦК України всі додатки до договору мають підписуватися уповноваженими на це особами, а оскільки, згідно п.1.2 договору, накладні є частиною договору то відповідно останні мають бути підписані керівником підприємства. На думку скаржника, якщо накладні підписані іншими особами, то відповідно поставка відбувалася на бездоговірних відносинах, а тому вважає стягнення відсотків за користування товарним кредитом у сумі 377 046,32 грн. є неправомірною.
Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить суд залишити його без мін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ПП «Спека»(постачальник) та ДП «Володимирецьке лісове господарство»(покупець) укладено договір поставки №04/01-06 від 03.01.2006р., згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю у власність нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Відповідно до п.4.3 договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця.
На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на суму 314 296,95 грн., що підтверджується накладними, які підписані та скріпленні печатками сторін, та довіреностями на отримання даного товар (а.с. 12-19):
- накладна на відвантаження палива №000357 від 27.06.2008р. на суму 55 855,50 грн., довіреність серія НБК № 374808 від 27.06.2008р.;
- накладна на відвантаження палива №000358 від 27.06.2008р. на суму 36 229,50 грн., довіреність серія НБК № 374808 від 27.06.2008р.;
- накладна на відвантаження палива № 000396 від 07.07.2008р. на суму 47 502,90 грн., довіреність серія НБК № 374813 від 04.07.2008р.;
- накладна на відвантаження палива №000397 від 07.07.2008р. на суму 48 450,00 грн., довіреність серія НБК № 374813 від 04.07.2008р.;
- накладна на відвантаження палива №000410 від 14.07.2008р. на суму 27 017,25 грн., довіреність серія НБК №374827 від 14.07.2008р.;
- накладна на відвантаження палива №000453 від 23.07.2008р. на суму 58 140,00 грн., довіреність серія НБК №374840 від 23.07.2008р.;
- накладна на відвантаження палива №000454 від 23.07.2008р. на суму 41 101,80 грн., довіреність серія НБК №374840 від 23.07.2008р.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару належним чином не виконав, розрахувався частково всього на суму 133 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-25), внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 181 296,95 грн., яка має бути погашена з врахуванням умов товарного кредиту.
ПП «Спека»направив на адресу ДП «Володимирецьке лісове господарство»лист-вимогу № 84 від 04.11.2008р. з вимогою оплатити заборгованість на протязі семи днів після отримання даної претензії, однак, дана вимога залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду (а.с. 5-7).
У відповідності до п.5.1 та п. 5.2 договору покупець має право здійснити оплату повністю або частково протягом 15 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних. У випадку не оплати товару в зазначений строк, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту.
Згідно з п.5.3 договору сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-й день від дати відвантаження вказаної в накладній.
Як вбачається з представленого позивачем розрахунку відповідач користувався товарним кредитом з 11.07.2008 р. по 04.11.2008 р.2009 р. , жодної оплати за користування товарним кредитом не провів, в зв»язку з чим позивачем правомірно нараховано заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 377046,32 грн.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
ДП «Володимирецьке лісове господарство»було заявлено зустрічний позов про визнання договору поставки № 04/01-06 від 03.01.2006р. та додатків до нього недійсними, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що даний договір укладався сторонами без дотримання процедур, встановлених Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Також позивач по зустрічному позові вказує, що відповідно до ст. 207 ЦК України всі додатки до договору мають підписуватися уповноваженими на це особами, оскільки згідно п.1.2 договору накладні є частиною договору, тому і підписуватися повинні керівником підприємства (а.с. 44-46).
Відповідно до частини 1 ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору поставки від 03.01.2006р. № 04/01-06, цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 30 тисяч гривень, а робіт -300 тисяч гривень.
Згідно з ст.1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.
Посилання відповідача Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 15.12.2005р. № 3205-ІУ, що набрав чинності 17.03.2006р. відповідно до яких кошти державних підприємств відносяться до державних коштів, є безпідставними, оскільки зазначені зміни внесені після укладення спірного договору поставки від 03.01.2006р. №04/01-06 , тобто, на момент укладення договору кошти державних підприємств не підпадали під визначення «державні кошти»в розумінні зазначеного закону.
Щодо тверджень скаржника, що накладні на відвантаження палива зі сторони ДП «Володимирецьке лісове господарство»були підписані не уповноваженими на це особами, також не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки у вищевказаних накладних є посилання на договір поставки № 04/01-06 від 03.01.2006 р. та на довіреності, на підставі яких працівники даного підприємства -Ярощук В.В., Тетерук Т.С., Дячок В.П. отримували нафтопродукти. Крім того, відповідачем за первісним позовом здійснено часткову оплату за поставлений товар, що згідно зі ст.. 241 Цивільного кодексу України кваліфікується як схвалення правочину ДП «Володимирецьке лісове господарство», а відповідно договір поставки та накладні на відвантаження палива створюють цивільні права та обов»язки сторін з моменту вчинення правочину.
Крім того, ПП «Спека»у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.64) заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору поставки від 03.01.2006р. №04/01-06 недійсним.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до част.З, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, перебіг строку позовної давності в частині позовних вимог про визнання договору недійсним розпочався з моменту укладання договору - з 03.01.2006р. і, відповідно, сплив - 03.01.2009р. ДП «Володимирецьке лісове господарство»звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання договору недійсним 20.03.2009р., тобто після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у зустрічному позові.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, всупереч вимогам ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 01.04.2009р. у справі № 12/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
4. Справу передати в місцевий господарський суд Рівненської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.