Справа № 2а-3931/09/1770
"24" червня 2009 р.
18год. 20хв.
м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. при секретарі судового засідання Гресько О.Р,. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: Прищепа О.С., Коритнюк В.О.;
відповідача-1: ОСОБА_1;
відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Державна податкова інспекція в м. Рівне
до Приватне підприємство "Лайкост" Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний простір"
про визнання недійсними господарських зобов'язань
Позивач -Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася з адміністративним позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, що виникли між Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційний простір”та Приватне підприємство “Лайкост” на підставі договорів комісії від 01.03.08 р. № 3 та від 01.04.08 р. № 4/1 та стягнення в доход державного бюджету з приватного підприємства “Лайкост”коштів в сумі 4663818,8 грн. В процесі розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення в доход державного бюджету коштів до суми 451 912,08 грн. В обґрунтування заявленого позову зазначає, що ТОВ “Інвестиційний простір”під час проведення документальної перевірки не надано первинних документів, які підтверджують отримання та транспортування нафтопродуктів. У товариства відсутні будь-які власні виробничі, складські, торгові приміщення, устаткування та транспортні засоби для здійснення господарської діяльності. Таким чином, на думку позивача має місце вчинення безтоварних господарських операцій. При цьому мета вчинення вищезазначених господарських операцій була спрямована на отримання податкової вигоди, яка полягала у формування валових витрат, що в наступному мали наслідком зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що правочини на підставі яких виникли господарські зобов'язання, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже в силу ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. За таких обставин, на думку податкового органу є всі підстави стверджувати про вчинення оспорюваних господарських зобов'язань зі сторони ТОВ “Інвестиційний простір”з метою яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, суть яка полягає в ухиленні від оподаткуванні. Таким чином, є всі підстави для визнання їх недійсними в порядку ст. 207 Господарського кодексу України та стягнення в доход держави коштів в порядку передбаченому ст. 208 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлений адміністративний позов та просять задовольнити його повністю з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідач-1 -Приватне підприємство “Лайкост”в судове засідання не забезпечив явку повноважного представника, правом на подання заперечень не скористався. Враховуючи, що останній належним чином повідомлений, суд вважає за можливим розглядати справу без його участі.
Відповідач-2 -Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційний простір”позов не визнав. В поданих заперечення зазначає, що ТОВ “Інвестиційний простір”з ПП “Лайкост”укладено договори комісії для забезпечення можливості виконання зобов'язань по укладених договорах купівлі-продажу нафтопродуктів з приватним підприємцем ОСОБА_2Зазначає, що у позивача не було жодним підстав в односторонньому порядку визнавати договори комісії укладені з відповідачем-1 нікчемними. На думку відповідача-2, обов'язковою умовою для визнання недійсними господарських зобов'язань в порядку передбаченому ст. 207 Господарського кодексу України та застосування правових наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України є наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Протиправна мета юридичної особи може проявитися лише в свідомих, умисних діях уповноважених на те посадових осіб. Умисел посадової особи є частиною складу злочину передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від оподаткування) і може встановлюватися виключно вироком по кримінальній справі стосовно відповідної посадової особи. Позивачем не надано доказів притягнення посадових осіб ТОВ “Інвестиційний простір”до відповідальності за ухилення від оподаткування, таким чином твердження щодо протиправності вчинення господарських зобов'язань не відповідають фактичним обставинам справи. Додатково посилається, що за наслідками проведеної документальної перевірки (№ 11/23-100/34781258 від 12 січня 2009 року) не встановлено порушень податкового законодавства. Крім того, на думку відповідача-2 санкції передбачені ст. 208 Господарського кодексу України можуть бути застосовані виключно в рамках визначених ст. 250 Господарського кодексу України, які на дату звернення до суду були пропущенні позивачем. Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні представник ТОВ “Інвестиційний простір”підтримав позицію викладену в запереченнях та просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між ПП “Лайкост”та ТОВ “Інвестиційний простір”укладено декілька договорів комісії, а саме:
- 01 березня 2008 року між ПП “Лайкост”в особі директора ОСОБА_3- “Комісіонер” та ТОВ “Інвестиційний простір”в особі директора Поліщука В.О. “Комітент”уклали договір комісії № 3 згідно якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого іменні та за рахунок Комітента договорів купівлі -продажу нафтопродуктів для комітента.
- 01 квітня 2008 року між ПП “Лайкост”в особі директора ОСОБА_3- “Комісіонер” та ТОВ “Інвестиційний простір”в особі директора Поліщука В.О. “Комітент”уклали договір комісії № 4/1 згідно якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого іменні та за рахунок Комітента договорів купівлі -продажу нафтопродуктів для комітента.
У відповідності до п. 2.1 вище зазначених договорів Комісіонер зобов'язаний виконати всі обов'язки і здійснити всі права, які випливають з Договору купівлі продажу (пп2.1.2); після передачі товарів Продавцем за Договором купівлі -продажу та остаточного розрахунку з ним передати Комітентові відповідну документацію (пп. 2.1.5).
Пунктами 3.1 договорів комісії визначено, що Комітент зобов'язаний в порядку та на умовах визначених договорами комісії, прийняти від Комісіонера товари за Договором купівлі - продажу (пп. 3.1.1)
Згідно п.4.1 даного договору передання товарів Комітенту Комісіонером відповідно до умов цього Договору здійснюється за видатковими накладними.
Згідно п.4.2 -Порядок транспортування товарів, що передаються комісіонером відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається Комітентом.
На виконання умов договорів комісії ПП “Лайкост” видано видаткові накладні:
- Податкова накладна № 48 від 12.03.08р на суму 1131911,81 грн. в т.ч. ПДВ 188651,97 грн., бензин А-95 в кількості 119,642т, бензин А-76 в кількості 60,453 т.
- Податкова накладна № 51 від 17.03.08р. на суму 1028252,54 грн. в т.ч. ПДВ 171335,42 грн., дизпаливо в кількості 46,600т, дизпаливо в кількості 118,780т;
- Податкова накладна № 53 від 19.03.08р. на суму 409201,63 грн. в т.ч. ПДВ 68200,27 грн., бензин А-95 в кількості 64,098 т;
- Податкова накладна № 57 від 20.03.08р. на суму 368768,43 грн. в т.ч. ПДВ 61461,40 грн., дизпаливо в кількості 59,383т;
- Податкова накладна № 61.1 від 27.03.08р. на суму 394234,70 грн. в т.ч. ПДВ 65705,78 грн., бензин А-95 в кількості 58,841т;
- Податкова накладна № 62.1 від 28.03.08р. на суму 370129,92 грн. в т.ч. ПДВ 61688,32 грн., бензин А-95 в кількості 52,650т;
- Податкова накладна №81 від 01.04.08р. на суму 814413,05 грн. в т.ч. ПДВ 135736,51 грн., бензин А-76 в кількості 123,677т.
Всього на суму 4516912,08 грн. в т.ч. ПДВ 752818,68 грн., а саме: за І квартал 2008р. на суму 3702499,03 грн. в т.ч. ПДВ 617083,16 грн., за ІІ квартал 2008р. на суму 814413,05 грн. в т.ч. ПДВ 135735,51 грн.
Крім того ТОВ “Інвестиційний простір”отримало від ПП “Лайкост” податкові накладні:
- Податкова накладна № 48 від 12.03.08р. на суму 943259,84 грн., ПДВ 188651,97грн.;
- Податкова накладна № 51 від 17.03.08р. на суму 856877,12грн., ПДВ 171375,42 грн.;
- Податкова накладна №53 від 19.03.08р. на суму 341001,36грн., ПДВ 68200,27 грн.;
- Податкова накладна № 57 від 20.03.08р. на суму 307307,03грн. , ПДВ 61461,40 грн.;
- Податкова накладна №61.1 від 27.03.08р. на суму 328528,92грн., ПДВ 65705,78 грн.;
- Податкова накладна № 62.1 від 28.03.08р. на суму 308441,60грн.,ПДВ 61688,32 грн.;
- Податкова накладна № 81 від 01.04.08р. на суму 678677,54 грн., ПДВ 135735,51 грн.
Згідно виписок банку ТзОВ “Інвестиційний простір” перерахував ПП “Лайкост”кошти в сумі 4516912,08 грн.:
Платіжне доручення від 12.03.08р. на суму 1131911,81 грн.
Платіжне доручення від 17.03.08р. на суму 1028252,54 грн.
Платіжне доручення від 18.03.08р. на суму 409201,63 грн.
Платіжне доручення від 20.03.08р. на суму 368768,43 грн.
Платіжне доручення від 27.03.08р. на суму 764364,62грн.
Платіжне доручення від 01.04.08р. на суму 814413,05грн.
Згідно звітів Комісіонера - ПП “Лайкост”було визначено комісійну винагороду, а саме :
- звіт комісіонера від 31.03.08р. -комісійна винагорода становить 185124,95 грн. в т.ч. ПДВ 30854,16 грн. ТОВ “Інвестиційний простір”отримало від ПП “Лайкост” податкову накладну №66 від 31.03.08р. на суму ПДВ 30854,16 грн.;
- звіт комісіонера від 30.04.08р.- комісійна винагорода становить 40720,65 грн. в т.ч. ПДВ 6786,78 грн. ТОВ “Інвестиційний простір”отримало від ПП “Лайкост” податкову накладну №111 від 30.04.08р. на суму ПДВ 6786,78 грн.
Таким чином, було вчинено господарських зобов'язань на загальну суму 451 912,08 грн.
При цьому ТОВ “Інвестиційний простір”не є кінцевим споживачем придбаних по договорах комісії у ПП “Лайкост”нафтопродуктів, а в подальшому здійснював їх реалізацію кінцевому споживачеві приватному підприємцеві ОСОБА_2 Вищезазначені обставини підтверджуються, долученими до матеріалів справи копією договору купівлі-продажу товарів № 3 від 01.03.2008 р. укладеного між ТзОВ “Інвестиційний простір”і ПП. ОСОБА_2 з додатковими угодами №/№ 1-6 та первинними документами, що підтверджують вчинення між ТОВ “Інвестиційний простір”та ПП ОСОБА_2 відповідних господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України -Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Ст. 208 Господарського суду України визначає, в разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Положення ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стверджуючи про нікчемність правочинів в акті перевірки № 11/23-100/34781258 від 12 січня 2009 року у зв'язку з безтоварністю господарських операцій та вчинення останніх зі сторони ТОВ “Інвестиційний простір”з метою отримання податкової вигоди з податку на прибуток підприємств, в той же час позивач не надає доказів притягнення відповідача-2 до відповідальності у вигляді донарахування відповідних податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, із застосування штрафних санкцій в порядку передбаченому ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.
Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України -Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Матеріали справи не містять податкових повідомлень рішень про донарахування для ТОВ “Інвестиційний простір”податкового зобов'язань по податку на прибуток підприємств. За таких обставин, на думку суду позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту отримання ТОВ “Інвестиційний простір”податкової вигоди.
Не доведено позивачем і умислу у сторін на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства. С точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь ким з них цивільно-правових обов'язків. При цьому з позовної заяви та доданих документів не вбачається, що сторони причиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечать інтересам держави при укладанні правочинів. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності, для суб'єктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх вчинків, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. З позову не передбачається намірів сторін при укладанні угод перекрутити бухгалтерську звітність з метою ухилення від сплати податків, що особи які здійснювали угоди свідомо направляли свої дії на несприятливі наслідки, або свідомо передбачали настання таких наслідків. До матеріалів справи не надано вироку в кримінальній справі щодо притягнення посадових осіб ТОВ “Інвестиційний простір”до відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від оподаткування).
Вирок по кримінальній справі на думку суду є єдиним належним та допустимим доказом в порядку передбаченому ст.ст. 70-72 КАС України, що може засвідчити наявність протиправної мети, при вчиненні оспорюваних господарських зобов'язань зі сторони посадових осіб ТОВ “Інвестиційний простір”.
За таких обставин, суд вважає безпідставними посилання позивача на отримання відповідачем-2 податкової вигоди під час вчинення господарських зобов'язань з ПП “Лайкост”.
Не заслуговують на увагу та спростовуються фактичним обставинами справи й твердження позивача щодо безтоварності вчинених, на підставі договорів комісії від 01.03.08 р. № 3 та від 01.04.08 р. № 4/1. господарських операцій між ТОВ “Інвестиційний простір”та ПП “Лайкост”.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч.3 ст.1012 ЦК України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
У ч.1 ст. 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Із змісту вищенаведених норм права та фактичних обставин справи вбачається, що ПП “Лайкост”, будучи комісіонером зобов'язаний був вчинити на користь ТОВ “Інвестиційний простір”правочини щодо купівлі-продажу нафтопродуктів. При цьому ТОВ “Інвестиційний простір”не являється кінцевим споживачем вищезазначених нафтопродуктів, і зобов'язано було їх поставити згідно договору купівлі-продажу № 3 від 01.03.2008 р. для ППОСОБА_2
Таким чином, позивач безпідставно посилається на відсутність у ТОВ “Інвестиційний простір”первинних документів, що підтверджують отримання останнім нафтопродуктів.
За таких обставин є необґрунтованим і посилання позивача на відсутність у відповідача-2 власних виробничих можливостей для здійснення вищезазначених господарських операцій.
Для здійснення оспорюваних господарських операцій є достатнім наявність виробничих потужностей у кінцевого споживача -ППОСОБА_2, і саме в нього мають бути первинні документи, що засвідчують отримання нафтопродуктів.
Додатково слід зазначити, що ПП ОСОБА_2 значиться як отримувач товарів в копіях залізничних накладних долучених до матеріалів справи.
За таких обставин, суд вважає що твердження позивача про безтоварність господарських операцій не відповідає фактичним обставинам справи та є надуманими.
Додатково слід зазначити, що санкції передбачені ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскількі санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, та відповідають визначенню ч.1 ст.238 Господарського кодексу України. Ст.250 Господарського кодексу України визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Останній з первинних документів на підтвердження вчинення господарських зобов'язань оформлено 01.04.2008 р. З позовом до адміністративного суду позивач звернувся 16.04.2009 р., про що свідчить відповідна відмітка. Таким чином, позивачем до звернення до суду пропущено річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій.
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України -Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини на яких ґрунтувався поданий адміністративний позов, в той час як відповідачем-2 доведено відсутність протиправної мети вчинення оспорюваних господарських зобов'язань.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову Державної податкової інспекції в м. Рівне до Приватного підприємства "Лайкост", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний простір" про визнання недійсними господарських зобов'язань, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Жуковська Л.А.
Постанова складена в повному обсязі "26" червня 2009 р.