Справа № 2а-3733/09/1770
29 травня 2009 р.
11год. 26хв.
м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: Бойко О.Ю.;
відповідача: Оніщук В.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Приватний підприємець ОСОБА_1
до
Державна податкова інспекція у м. Рівне
про скасування рішень , -
Позивач - приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про скасування рішень про застосування штрафних санкцій № 0000262343 від 16.01.2009 р. на суму 1 500 грн. за порушення вимог п. 1, ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. та рішень про застосування штрафних санкцій № 00002723343/0/23-235 від 16.01.2009 р. на суму 4 грн. 19 коп. за порушення вимог ст. 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” № 98/96-ВР від 23.03.1996 р. В обґрунтування заявленого позову зазначає, що на протязі 2009 р. він перебував на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку № 399138 від 01.01.2009 р. За таких обставин позивач вважає, що він є звільненим від обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій та придбавати патенти для здійснення роздрібної торгівлі. Просить позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов повністю.
Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівне - позов не визнала. У поданих запереченнях посилається на те, що позивач здійснював роздрібну торгівлю в спеціалізованих магазинах фармацевтичними, медичними, косметичними та парфумерними товарами, в той час як в свідоцтві платника єдиного податку зазначено вид діяльності “Роздрібна торговельна діяльність з реалізації продовольчих і непродовольчих товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів)” із визначенням КЕКВ 52.1, 52.4, 52.11.0, 52.12.0. Таким чином, відповідач вважає, що ПП ОСОБА_1 при здійсненні торгівельної діяльності фармацевтичними та медичними товарами зобов'язаний був застосовувати реєстратори розрахункових операцій та придбавати патент. Просить в задоволені позову відмовити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як було встановлено в судовому засіданні 15.01.2009 р., посадовими особами ДПІ у м. Рівне складено акт № 0019/17/16/43/1732001610 оперативної перевірки аптеки приватного підприємця ОСОБА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. За наслідками проведеної перевірки було встановлено, що позивачем реалізовано товар (таблетки «Арбідон» № 10 по ціні 29 грн. 75 коп.) без застосування реєстратора розрахункових операцій. Загальна сума готівкових коштів на момент проведення перевірки становила 300 грн. (в. т. ч. покупка). Крім того було встановлено факт здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту.
Ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 (далі - Указ) установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до ст. 2 Указу - Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про сплату єдиного податку № 399138 від 01.01.2009 р. із зазначенням наступних видів діяльності : “Роздрібна торговельна діяльність з реалізації продовольчих і непродовольчих товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів)” КЕКВ 52.1, 52.4, 52.11.0, 52.12.0; “Надання медичних та стоматологічних послуг ” КЕКВ 85.12, 85.13.
Розмір єдиного податку, що сплачується Приватним підприємцем ОСОБА_1 становить 200 грн. на місяць, тобто максимально визначену Указом ставку. Таким чином, в силу об'єктивних обставин неможливий будь-який негативний наслідок у вигляді недоплати єдиного податку до бюджету.
Згідно ст. 6 Указу - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Крім того, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Таким чином, позивач правомірно здійснював торгівельну діяльність без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без придбання торгового патенту.
Суд не погоджується з доводами податкового органу, що позивач, здійснюючи торгівлю фармацевтичними та медичними товарами, зобов'язаний був застосовувати реєстратор розрахункових операцій та придбавати торговий патент.
Факт відсутності в рішенні Рівненської міської ради від 21.12.2006 р. “Про ставки єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності” такого виду діяльності, яка підпадає під КВЕД 52.3 “Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах фармацевтичними, медичними, косметичними та парфумерними товарами” свідчить лише про те, що міською радою в повній мірі не виконано обов'язок щодо затвердження вичерпного переліку ставок єдиного податку для всіх видів підприємницької діяльності.
Такі висновки узгоджуються з приписами ст. 22 Конституції України, відповідно до якої не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позбавляючи позивача права перебувати на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності через відсутність в рішенні Рівненської міської ради від 21 грудня 2006 року № 418 визначеної ставки єдиного податку, призводить до звуження обсягу прав та свобод приватного підприємця. Посадові особи ДПІ у м. Рівне, приймаючи оспорювані рішення, вищенаведеним обставинам належної оцінки не надали.
Указом (преамбула та ст. 7) чітко визначається, перелік суб'єктів підприємницької діяльності та види господарської діяльності на які не розповсюджується дія спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Приватний підприємець ОСОБА_1 не відноситься до кола суб'єктів підприємницької діяльності які не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, останній не займається видами господарської діяльності, які виключають можливість перебування на спрощеній систему оподаткування. За таких обставин, суд вважає висновки ДПІ у м. Рівне надуманими.
Додатково слід зазначити, що відповідно до Національного класифікатора України Класифікації видів економічної діяльності затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375 КВЕДи “Роздрібна торговельна діяльність з реалізації продовольчих і непродовольчих товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів)” та “Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах фармацевтичними, медичними, косметичними та парфумерними товарами” відноситься до однієї групи 52.0 “Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку ”.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності прийняття оспорюваних рішення про застосування штрафних санкцій № 0000262343 від 16.01.2009 р. на суму 1 500 грн. за порушення вимог п. 1, ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. та рішення про застосування штрафних санкцій № 00002723343/0/23-235 від 16.01.2009 р. на суму 4 грн. 19 коп. за порушення вимог ст. 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” № 98/96-ВР від 23.03.1996 р.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне про застосування штрафних санкцій № 0000262343 від 16.01.2009 р. на суму 1500 грн. 00 коп. а також рішення про застосування штрафних санкцій № 00002723343/0/23-235 від 16.01.2009 р. на суму 4 грн. 19 коп.
Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача - Приватний підприємець ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Жуковська Л.А.
Постанова складена в повному обсязі 01.06.09р.