61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
27 серпня 2009 р.
Справа № 2-а-510/09/1813
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області на постанову Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 20.02.2009р. по справі № 2-а-510/09/1813
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області
про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати неправомірною дію Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області щодо невиплати позивачу щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2007 році в розмірі не меншому ніж визначено в ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та сплатити позивачу заборгованість по виплаті допомоги за період з 01 квітня 2008р. по 31.12.2008р.
Постановою Охтирського міськрайонного суду від 20.02.2009р. позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиноюОСОБА_1. у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст.15 Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з даною постановою суду першої інстанції та звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Охтирського міськрайонного суду від 20.02.2009р.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 21-23 Бюджетного кодексу України, ст. 56,71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов, виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач з 9 липня 2007 року повинен був діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, тобто призначувати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно до п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положення абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідають Конституції України Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007р. у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), тому застосування після 09.07.2007 року розмірів допомог за цим Законом є неможливим.
Разом з тим, положенням абз. 1 ч. 2 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зазначені законодавчі норми не визнані неконституційними, що зумовлює необхідність їх застосування при вирішенні справи. Тобто, фінансування виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку в 2007 році визначене Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці була призначена та виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Лябах Євою Андріївною, 10.02.2007 р.н., з 09 квітня 2007р.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.04.2007 р. по 28.12.2007 р. відповідач повинен був призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу на Лябах Єву Андріївну, 10.02.2007 р.н., у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, яка набула чинності із зазначеної дати, враховуючи ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Доводи апеляційної скарги, з вищенаведених підстав, висновків суду не спростовують.
Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду, виходив з пояснень позивача, відповідно до яких вона дізналась порушення своїх прав лише в серпні 2008 року.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації в серпні 2008 року. Між тим, зазначені доводи щодо необізнаності позивача по правовим питанням призначення та виплати допомоги є необґрунтованими та не можуть бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необізнаність позивача з вимогами діючого законодавства України не може свідчити про те, що вона не могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, адже питання нарахування та виплати в 2007 році допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку врегульовані обнародуваними в установленому порядку Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами. Ствердження позивача про те, що її особисто ніхто не повідомляв про належний розмір виплати допомоги, не може бути належним підтвердженням поважності пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку виплачувалася позивачу щомісячно. Тобто позивач мала можливість дізнатися про відповідність отриманого розміру допомоги вимогам діючого законодавства України в кожному окремому випадку отримання суми допомоги за певний місяць. Тому є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про триваючий характер порушень прав позивача з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, як підстава для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у справі є достатні підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову щодо перерахунку допомоги за період з липня по грудень 2007 року, оскільки позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести донарахування та виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період 2007 року. Зазначені висновки зумовлюють необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області задовольнити.
Постанову Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 20.02.2009р. по справі № 2-а-510/09/1813 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1до Управлінняпраці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Філатов Ю.М.
Судді
(підпис) (підпис)
Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
Філатов Ю.М.
Повний текст постанови виготовлений 01.09.2009 р.