10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"13" серпня 2009 р. Справа № 9/319
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: КарабаєвА.Ю., довіреність №151 від 04.11.2008р.,
від відповідача: Демчук Л.Г., довіреність №02-11-910 від 11.07.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг", м.Хмельницький
на ухвалу господарського суду Хмельницької області
від "24" березня 2009 р. у справі № 9/319 (суддя Олійник Ю.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг", м.Хмельницький
до Хмельницької міської ради, м.Хмельницький
про визнання недійсним правочину про забезпечення виконання зобов'язання, оформленого у вигляді пункту 4.1 розділу "Відповідальність сторін" договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 22.01.2007р.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.03.2009р. провадження у справі №9/319 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг" до Хмельницької міської ради про визнання недійсним правочину про забезпечення виконання зобов'язання, оформленого у вигляді пункту 4.1 розділу "Відповідальність сторін" договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 22.01.2007р. припинено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу, з підстав зазначених у скарзі, та передати справу на новий розгляд.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач вказує, що суд першої інстанції, зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про те, що фактичні підстави позову у справах №10/4903 та 9/319 однакові, а правові підстави різні, помилково не взяв до уваги доводів ТОВ "ТК"Буг" про відмінність правових підстав у справах №10/4903 та №9/319, оскільки дані підстави не є ідентичні.
Позивач стверджує, що у позовній заяві у справі №10/4903 було зазначено, що перераховані кошти згідно з договором №1 від 22.01.2007р. є за своєю суттю благодійним пожертуванням і не можуть включатися в загальний бюджетний фонд, а в позовній заяві у справі №9/319 зазначено, що кошти перераховані відповідно до ч.2 ст.177 ГК України, а не згідно із Законом України "Про благодійництво та благодійні організації" і є за своєю суттю добровільним зобов'язанням не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання. У зв'язку з чим, на думку ТОВ "ТК"Буг", у суду першої інстанції не було підстав для припинення провадження у справі №9/319 відповідно до п.2 ст.80 ГПК України.
Представник позивача в засіданні суду підтримав апеляційну скаргу, вважає ухвалу господарського суду Хмельницької області незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зазначив, що на думку позивача, підстави для визнання недійсним п.4.1 договору №1 від 22.01.2007р., зазначених у позовних заявах у справах №10/4903 та №9/319 не є ідентичні.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу №02-15-1252 від 18.05.2009р. (а.с.67-68), у додаткових поясненнях по справі №25-15-1252 від 08.07.2009р. (а.с.91-92) та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, просять її залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Представник зазначила, що в даному випадку розглядається справа між тими сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, оглянувши матеріали справи №10/4903 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг" до Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького від 22.01.2007р., судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд встановив, що у лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради про визнання недійсним правочину про забезпечення виконання зобов'язання, оформленого у вигляді пункту 4.1 розділу "Відповідальність сторін" договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького від 22.01.2007р., посилаючись в обгрунтування заявлених позовних вимог на те, що відносини щодо участі суб'єктів господарювання у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів регулюються спеціальними нормами Господарського кодексу України, а не Законом України "Про благодійництво та благодійні організації", що виключає застосування загальних норм права, зокрема тих, які встановлюють господарську-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання. При цьому, позивач посилається на рішення Верховного Суду України (постанова ВСУ від 19.09.2006 у справі №34/515-18/455), ст.ст. 175, 177, 207 Господарського кодексу України, ст.ст.547, 548 Цивільного кодексу України.
Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.11.2008р. у справі №10/4903 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг" до Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького від 22.01.2007р. Вказав, що складовою частиною зазначеного договору є правочин про забезпечення виконання зобов'язання, а саме пункт 4.1 розділу "Відповідальність сторін" договору. Відповідно предмет позову по справі №10/4903 ширше предмета позову по справі №9/319 і охоплював зазначений, аналогічно із підставами позову. Зазначив, що фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача, правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача. При цьому, крім інших, позивач по справі №10/4903 як і по справі №9/319 посилався, що зобов'язання позивача про перерахування ним відповідачу коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є за своєю суттю благодійним пожертвуванням і не можуть включатися в загальний бюджетний фонд, оскільки це суперечить приписам ст.ст. 9,13 Бюджетного кодексу України. До того ж позивач фактичні обставини, якими обгрунтовує свою вимогу до відповідача у двох позовах не змінював, а посилався на однакові фактичні обставини. Також послався на правову позицію, викладену у п.3.7. Роз'яснення ВАС України від 18.09.1997 №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду №04-5/609 від 31.05.2002р.
На підставі зазначеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі №9/319 підлягає припиненню відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального України.
Однак, з вищезазначеним висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може та вважає їх передчасними, з наступних підстав.
Припинення провадження у справі - це процесуальна форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.
Підстави припинення провадження у справі визначені приписами ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Отже, припинення провадження у справі можливе тільки за наявності таких обставин: коли у справі беруть участь ті ж сторони; якщо спір виник про той самий предмет та з тих же підстав; прийняте рішення набуло законної сили, не змінено і не скасовано відповідно до чинного законодавства.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує своє вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід до позову.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції припиняючи провадження у даній справі на підставі п.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, послався на наявність ухвали господарського суду Хмельницької області від 26.11.2008р. у справі №10/4903 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг" до Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького від 22.01.2007р., якою провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, та яка набрала законної сили.
Суб'єктний склад учасників судового процесу у справі №10/4903 тотожний суб'єктному складові в даній справі.
Тому для вирішення питання про необхідність припинення провадження у справі суду першої інстанції належало з'ясувати питання про тотожність предмету і підстав позовів у зазначених справах.
Так, 22.01.2007р. між сторонами укладено договір №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького (далі - договір).
Згідно із п.2.2.1 договору ТОВ "ТК"Буг" зобов'язався перерахувати відповідачу до 30.03.2008р. кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького в сумі 4200000,00грн., а відповідач зобов'язався сприяти прийняттю об'єкта будівництва торгівельно-розважального центру по вул. Рибалка, 2а (п.2.1.1).
Відповідно до п.2.2.2 договору на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 11.01.2007р. №12 "Про надання дозволу ТОВ "ТК"Буг" внести кошти частинами на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького по будівництву торгівельно-розважального центру по вул. Рибалка, 2а", ТОВ "ТК "Буг" вносить кошти частинами у наступних розмірах та у строки: 420000,00грн. до 30.03.2007р.; 420000,00грн. до 30.06.2007р.; 420000,00грн. до 30.09.2007р.; 840000,00грн. до 30.12.2007р.; 2100000,00грн. до 30.03.2008р.
Пунктом 4.1. договору сторони обумовили, що у разі прострочення термінів передбачених, п.2.2. договору позивач сплачує відповідачу пеню в розмірі 1% від суми, вказаної в п.2.2. договору за кожний день прострочення.
У відповідності із п.6.1. договору зміни та доповнення до цього договору можуть бути зроблені тільки у письмовій формі за згодою сторін.
20.02.2007р. ТОВ "ТК "Буг" листом №11 звертався до міського голови м.Хмельницького про продовження термінів проплат по договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького.
Оскільки Хмельницькою міською радою пропозиції ТОВ "ТК"Буг" щодо зміни термінів проплат задоволені не були, 19.09.2008р. позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору №1, укладеного між сторонами, про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 22.01.2007р.
Висновок господарського суду про те, що предмет позову у справі №10/4903 є ширшим і тому охоплює предмет позову у справі №9/319 є формальним, оскільки пункт 4.1 розділу "Відповідальність сторін" договору від 22.01.2007р. №1 хоча і є складовою частиною цього договору, являє собою правочин про відповідальність, про що суд правильно наголосив.
Таким чином, не можна вважати обгрунтованим висновок про тотожність предметів позовів, оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного права, яка випливає з обставин, пов'язаних з певним юридичним фактом.
Висновок про тотожність підстав позовів у справах №10/4903 та №9/319 також не можна вважати правильним, враховуючи наступне:
- у справі №10/4903 позивач просив визнати договір недійсним у зв'язку з тим, що договір №1 від 22.01.2007р. не відповідає вимогам актів цивільного законодавства, посилаючись на положення ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179, 207, 231 Господарського кодексу України. Зазначав, що у договорі не передбачена майнова відповідальність відповідача і вважає спірний договір одностороннім, посилаючись на вимоги ст.207 ГК України та 626 ЦК України. Крім цього, зазначений в п.4.1. договору розмір пені визначений в порушення вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а зобов'язання позивача про перерахування ним відповідачу коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є за своєю суттю благодійним пожертвуванням і не можуть включатися в загальний бюджетний фонд, оскільки це суперечить приписам ст. ст. 9,13 Бюджетного кодексу України.
- у справі №9/319, позивач просить визнати недійсним правочин про забезпечення виконання зобов'язання, оформленого у вигляді пункту 4.1 розділу "Відповідальність сторін" договору №1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького від 22.01.2007р., посилаючись на ч.2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій. Також зазначає, що відносини щодо участі суб'єктів господарювання у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів регулюються спеціальними нормами Господарського кодексу України, а не Законом України "Про благодійництво та благодійні організації", що виключає застосування загальних норм права, зокрема тих, які встановлюють господарську-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання.
Таким чином, надавши юридичну оцінку предмету та підставам позову у справі №9/319 у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про наявність одночасно як іншого предмету, так і інших підстав позову, що є ознакою нового позову.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Однак, провадження у справі №10/4903 припинено ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.11.2208р. на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу.
Пунктом 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Тобто, спір у справі №10/4903 по суті не було вирішено.
Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що місцевим господарським судом безпідставно у цьому випадку застосовано наслідки ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутнє рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "ТК "Буг" підлягає задоволенню, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.03.2009р. у справі №9/319 необхідно скасувати.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг", м.Хмельницький задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24 березня 2009 року у справі №9/319 скасувати.
3. Справу №9/319 передати на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
Віддруковано: 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу
4 - в наряд