61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 серпня 2009 р.
Справа № 2-а-251/09/1815
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.
при секретарі судового засідання - Баглаєнко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської обл. на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2009р. по справі № 2-а-251/09/1815
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни
про
стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни, в якому просить відновити пропущений строк звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3400, 30 грн.
Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2009р. по справі № 2-а-251/09/1815 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни нарахувати позивачу, як дитині війни, щомісячно, починаючи з 27.11.2007 року по 31.12.2008 року доплати до пенсії, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області, не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом при прийнятті рішення не було враховано, що протягом 2007 року на виконання вимог Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року за №6-рп\2007 та ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не було прийнято жодного нормативного акту. Таким чином, на думку відповідача, на законодавчому рівні залишилось невизначеним питання щодо органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп\2007, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та з рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених рішень Конституційного Суду України відповідач з 9 липня 2007 року повинен був діяти у відповідності з діючою нормою ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі, встановленому зазначеною нормою Закону. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду без поважних причин, тому зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни нарахувати позивачу доплату до пенсії з 27 листопада 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були. Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року. Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Порушення прав позивача щодо виплати пенсії за 2007 рік , за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були допущені порушення нори процесуального права, які призвели неправильного вирішення справи, тому вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч .2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність здійснення виплат позивачу за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне. Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не підлягає застосуванню, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невизначеності на законодавчому рівні механізму здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області, за місцем проживання позивача.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст. 160, ст. 198, с. 201, ст. 202, 204, ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області задовольнити частково.
Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2009р. по справі № 2-а-251/09/1815 скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни нарахувати позивачу, як дитині війни, щомісячно, починаючи з 27.11.2007 року по 31.12.2008 року доплати до пенсії, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області здійснити перерахунок пенсії та провести виплати недоплачених сум ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р.
В іншій частині постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2009р. по справі № 2-а-251/09/1815 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Філатов Ю.М.
Судді
Мінаєва О.М. Водолажська Н.С.
Повний текст постанови виготовлений 25.08.2009 р.