Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області
м. Могилів-Подільський, вул. Сагайдачного, 1/30, 24000, (04337) 6-80-62
Справа № 1-238/2010р.
Іменем України
19 листопада 2010 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Вітковського С.В.,
при секретарі: Корбі В.І.,
з участю прокурора: Загороднюк В.В.,
захисника адвоката: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, працюючого робітником МП «Подільський прометей», українця, громадянина України, раніше не судимого у скоєнні злочину передбаченого ст. 15, ч.І ст. 115 КК України, -
03 серпня 2008 року близько 2 години ЗО хвилин ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись в приміщені житлового "вагончика", розташованого на території яблуневого садка, біля с. Шлишківці Могилів-Подільського району Вінницької області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_3, з метою позбавлення життя потерпілого, взявши зі столу ніж наніс останньому один удар в життєво-важливий орган - область черевної порожнини, тобто, спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя на час спричинення, або як такі, що при звичайній своїй течії закінчуються настанням смерті. Проте свій злочинний намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 підсудний не довів з причин, що не залежали від його волі ,бо потерпілий вибіг з приміщення "вагончика", покинувши місце пригоди.
Підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ст. 15, ч. І ст. 115 КК України визнав частково і суду пояснив, 2 серпня 2008 року він знаходився в садку між селами Пилипи та Шлишківці, де виконував обов'язки сторожа. Ввечері цього ж дня, біля 21 години до нього в житловий "вагончик" прийшов ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, яким він запропонував випити горілки. Випивши по 100 грамів горілки, він запропонував їм випити ще. Оскільки горілки вже не було, то він з ОСОБА_4 в с. Пилипи поміняли 5 літрів солярки на 1 літру горілки і повернулись у «вагончик» де втрьох продовжили розпивати спиртне, включивши магнітофон і слухаючи музику.
ОСОБА_3 постійно перекручував на магнітофоні одну і ту ж пісню і йому це набридло. Він, ОСОБА_2, підійшов до магнітофону, бо хотів замінити касету. В цей час ОСОБА_3 його двічі вдарив рукою в область нирок. Розвернувшись до ОСОБА_3, бачив у його руці ніж. Він, ОСОБА_2, своєю правою рукою схопив праву руку потерпілого, а лівою рукою вирвав ніж і цією ж рукою ножем вдарив в живіт потерпілого, хоч останній йому ножем не погрожував. Через те, що був в стані сильного алкогольного сп'яніння не може ствердно сказати чи погрожував вбивством чи ні. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вибігли з вагончика. Ударивши ножем в живіт розумів, що може настати смерть ОСОБА_3, особливо це усвідомив після того як протверезився. Якби ножа в руці у ОСОБА_3 не було, то він би його не вирвав і ним не бив. Очевидцем події був ОСОБА_4
Пізніше з мобільного телефону він повідомив в міліцію про вчинене, а коли приїхали працівники міліції то добровільно їм розповів, що вдарив ножем ОСОБА_5 після чого його забрали у відділ міліції.
Працівники міліції застосовували до нього фізичне насильство з метою добитись зізнавальних показань. Зокрема, його бив працівник міліції, який відбирав пояснення 3.08.2008 р.. При дачі пояснень та в ході допиту як підозрюваного не вказував, що вирвав ніж з рук потерпілого, а про це почав говорити пізніше, вперше вказав на це при допиті як обвинуваченого, бо згадав, що це було саме так.
В ході досудового слідства він відшкодував всі збитки потерпілому, давав кошти на лікування. В скоєному розкаюється, просить його суворо не карати, та не позбавляти волі.
Хоч підсудний ОСОБА_6 вину свою в скоєнні злочину передбаченого ст.15,ч.1 ст.115 КК України визнав частково, проте його вина повністю доведена показаннями потерпілого, свідків, матеріалами справи.
Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 2 серпня 2008 року біля 21. години, він разом із ОСОБА_4 прийшов до ОСОБА_7, який працював сторожем в садку між с. Пилипи та с. Шлишківці. Там розпивали горілку та слухали музику включивши магнітофон. Одна з пісень йому сподобалась найбільше і він кілька разів просив ОСОБА_8 перекрутити касету на ту ж саму пісню. Спочатку підсудний погоджувався, але потім роздратовано відмовився. Тоді він сам встав і перекрутив касету на цю ж саму пісню. ОСОБА_2 його дії не сподобались і через це між ними виник конфлікт. Підсудний підійшов до магнітофону, бо хотів замінити касету, а він, потерпілий, жартівливо вдарив його по плечу. Підсудний несподівано, з розвороту, ножем, який взяв зі столу, вдарив його в область живота. Після отримання ушкодження він разом із ОСОБА_4 вибігли з "вагончика" бо ОСОБА_2, поведінка якого була дуже агресивна, продовжував погрожувати, що вб'є і він це сприйняв як реальний намір. Відбігши від вагончика в в темноту на відстань близько 5 м. втратив свідомість. ОСОБА_4 допоміг йому дійти додому.
Цивільний позов не заявляє, в зв'язку з тим, що в ході досудового слідства підсудним відшкодовано витрати, пов'язані з лікуванням та моральною шкодою, просить суд підсудного суворо не карати та не позбавляти волі.
Що стосується твердження ОСОБА_2, що у нього, Васильєва М.П. в руці був ніж, коли він підійшов до підсудного, то це не відповідає дійсності. Ножа у нього в руці не було і ОСОБА_2 з його руки ніж не виривав, а взяв ніж зі столу і вдарив ним в живіт з розвороту. Очевидцем був ОСОБА_4.
В лікарні дав пояснення адвокату, що в руці ОСОБА_2 був ніж з тією метою, щоб пом'якшити винність останнього, бо з ним перебуває в дружніх стосунках і не хотів, щоб його суворо карали. Проте в цьому судовому засіданні дає правдиві•показання які аналогічні тим, що давав в ході досудового слідства, бо розуміє, що попереджений за ст. 384 КК України і може нести кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.
Свідок ОСОБА_4 суду дав показання аналогічні поясненням потерпілого і підтвердив, що ОСОБА_2 наніс удар ножем, який взяв зі столу, а в руці потерпілого ножа не було. Про ту обставину, що підсудній наніс удар ножем взятим зі столу він давав пояснення із самого початку його допитів як свідка, а також на очній ставці з ОСОБА_2. Не казав ОСОБА_9, що підсудний вихопив ніж у потерпілого, оскільки цього насправді не було і взагалі не розказував їй про обставини події. Після нанесеного ОСОБА_3 удару ножем, ОСОБА_2 продовжував погрожувати вбивством і він з потерпілим зрозуміли, що в такому збудженому, агресивному, нетверезому стані підсудній справді мав намір на вбивство потерпілого.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з 2 на 3 серпня 2008 року вона в складі слідчо-оперативної групи виїжджала на місце пригоди, де підсудний наніс тілесні ушкодження потерпілому. На місці події в саду у «вагончику» знаходився ОСОБА_2, який чекав їх і розповів, в нього в гостях був ОСОБА_3 зі своїм товаришем, вони разом розпивали спиртні напої. ОСОБА_2 також повідомив їй, що наніс ОСОБА_3 удар ножем, який взяв на столі. Про те, що він вирвав ніж з руки потерпілого жодного разу на казав. Вона розслідувала дану кримінальну справу до пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2 Ні фізичного, ні психологічного тиску з її боку та з боку працівників міліції під час розслідування нею кримінальної справи на ОСОБА_2 не було, а тому не було його скарг прокурору з даного приводу. ОСОБА_2 починаючи з пояснень на місці події в саду добровільно розповідав про всі обставини пригоди. В ході відтворення обстановки і обставин події в присутності понятих ОСОБА_2 добровільно показав, яким чином і за яких обставин він скоїв злочин, а саме як взяв ніж із столу в праву руку і як ним з звороту наніс удар в живіт потерпілого, що й було зафіксовано у відповідному протоколі та на фотографіях.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що виїжджав на місце події в складі оперативної групи і 3.08.2008 р. відбирав пояснення у ОСОБА_2 про обставини скоєного злочину. Фізичного чи психологічного тиску ні він, ні інші працівники міліції до ОСОБА_12 не застосовували. ОСОБА_2В на місці події в саду та у відділі міліції добровільно розповідав про всі обставини пригоди,а саме, що взятим зі столу ножем наніс удар в живіт потерпілому.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу № 648/238 по даній кримінальній справі. Вказав, що нанесені тілесні ушкодження відносяться до категорій тяжких, як небезпечних для життя на час спричинення або як таких, що при звичайній своїй течії закінчуються настанням смерті. Пояснив, що область черевної порожнини, куди потрапив удар - є життєво важливим органом.
Суд не приймає показань ОСОБА_2 в тій частині, що він наніс удар потерпілому ножем тільки тому, що вирвав його у ОСОБА_3 з руки, а також що до нього застосовувались заходи фізичного та психічного впливу з метою дачі показань, оскільки ці пояснення спростовуються показаннями потерпілого, свідків, матеріалами справи.
Так, єдиний свідок подій ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що під час конфлікту ножа в руках потерпілого не було і він лише один раз ударив підсудного рукою по плечу, а не по нирках, перед тим як підсудній наніс йому удар ножем в область живота. Після нанесення удару, ОСОБА_2 продовжував погрожувати і агресивною поведінкою демонстрував, що уб'є потерпілого і тому останній вибіг з «вагончика», а вслід за ним і він, свідок. Під час досудового слідства та в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 свої показання не змінював, вони послідовні та об'єктивно підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 дані ним в ході_ досудового слідства та в судовому засіданні.
Той факт, що у руці ОСОБА_3 під час конфлікту ножа не було, підтверджується показаннями ОСОБА_2, який безпосередньо після вчинення злочину, а також під час досудового слідства та поясненнях даних при допиті в якості підозрюваного вказував, що він схопив ніж зі столу і ним вдарив в живіт ОСОБА_3 при цьому сказавши, що уб'є його.
При відтворенні обстановки і обставин події, ОСОБА_14 продемонстрував як він наніс удар ножем в живіт потерпілому ОСОБА_3 навідліг,з розвороту, правою рукою. В судовому засіданні підсудний вказав, що відтворення обстановки та обставин події проводилось в присутності понятих, пояснення про обставини скоєння злочину, а також демонстрацію своїх дій робив добровільно, без тиску з боку працівників міліції.
Потерпілий суду пояснив, що в лікарні дав пояснення адвокату, що в руці ОСОБА_2 був ніж лише з тією метою, щоб пом'якшити вину останньому, бо з ним перебуває в дружніх стосунках і не хотів, щоб його суворо карали. Стверджує, що у нього в руці ножа не було. Такі ж пояснення давав працівникам міліції в ході досудового слідства.
Суд не приймає пояснення свідка ОСОБА_9 дані адвокату і оголошені в судовому засіданні, що в момент конфлікту у ОСОБА_3 в руці був ніж і підсудний його вирвав та ним же вдарив потерпілого, оскільки ОСОБА_4 заперечив, що він таке розповідав свідку, а вона сама очевидцем події не була.
Ці її пояснення суперечать дійсним обставинам справи встановленим в судовому засіданні, а також її ж показанням, які вона дала слідчому 13.03.2010 р. при допиті в якості свідка із попередженням її про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України в яких уже не стверджувала, що мала розмову із ОСОБА_4 близько 17 год. 3.08.2008 р. і він повідомив про ніж в руках ОСОБА_3, який вирвав підсудний та наніс ним удар.
Не знайшли підтвердження показання ОСОБА_2, що до нього працівниками міліції застосовувались заходи фізичного та психологічного впливу.
Так, ОСОБА_2 суду пояснював, що до нього фізичну силу застосовував працівник міліції, який перший відбирав пояснення про обставини скоєного злочину.
Судом вставнолено, що цим працівником є ДІМ ОСОБА_11, який допитаний в судовому засіданні в якості свідка. Під час його допиту ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_11 фізичну силу або психічне насилля до нього не застосовував, як і не застосовувала такого насилля слідчий Мандибура Г.В.. Хто саме застосував фізичне насилля та з якою метою воно застосовувалось пояснити не міг.
Крім того, міжрайпрокуратурою проведено перевірку заяви підсудного і викладені ним факти підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження підсудного про застосування до нього методів фізичного та психологічного впливу є надуманими і нелогічними, оскільки суперечать його ж поведінці та показанням з яких вбачається, що він сам повідомив органи міліції про вчинений злочин і добровільно давав пояснення про обставини його скоєння.
В зв'язку із викладеним вище ,суд не приймає твердження ОСОБА_2, що якби ножа в руці у ОСОБА_3 не було, то він би його не вирвав і ним не бив, оскільки насправді потерпілий ножа суці не мав, а змінені показання підсудного суд розцінює як такі, що спрямовані на уникнення законного і обгрунтованого покарання за скоєне та одним із способів свого захисту.
Таким чином, показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_4 в ході досудового слідства та в суді, а також самого підсудного даними ними в ході досудовго слідства, зокрема, при допиті в якості підозрюваного підтверджується, що ОСОБА_2 мав намір саме на злодіяння смерті потерпілому, оскільки наносив удар ножем в життєво важливий орган живіт, але не довів злочин до кінця з причин, які не влежали від його волі, оскільки потерпілий втік.
Крім часткового визнання вини самим підсуднім ОСОБА_2,показань потерпілого та свідків,його вина у вчиненні злочину передбаченого ст.15,ч.1 ст.115 КК України підтверджується також матеріалами справи: протокол огляду місця події, план-схемою до нього від 03.08.2008 року, протоколом добровільної видачі господарського ножа; протоколом відтворення обстановки і обставин події від 14.08.2008 року з фото таблицею до нього ,в ході якого підсудній добровільно показав яким чином та за яких обставин він наніс удар ножем в живіт потерпілому, висновком судово-медичної експертизи №648/238 від 04 жовтня 2008 року, згідно якого у ОСОБА_3 мали місце тяжкі тілесні ушкодження ,як небезпечні для життя на Час спричинення або як такі, що при звичайній своїй течії закінчуються настанням смерті ,які виникли від колючої дії предмета з різко обмеженою зогостреною травмуючою поверхнею, типа леза ножа, або від ударів до такого ,можливо 3серпня 2008 року;висновком експертизи холодної зброї №2 від 26.01.2009 року;протоколами очної ставки між підсуднім та ОСОБА_3; протоколами очної ставки між підсуднім та ОСОБА_4;протоколом огляду речових доказів;постановою про визначення речовим доказом та прилученням його до справи; актом № 96 стаціонарної судово-психологічного-психіатрічної експертизи від 08.04.2010 року, відповідно до якого в період вчинення злочину ОСОБА_2 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Таким чином,на підставі зібраних в судовому засіданні доказів суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст..15,ч.1 ст.115 КК України-замах на вбивство,тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині не доведене до кінця з причин,які не залежали від його волі.
При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину - злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, є особливо тяжким злочином, особу винного - позитивно характеризується за місцем проживання.
Пом'якшуючими покарання обставинами є його з'явлення із зізнанням, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, потерпілий просить суворо не карати.
у,
Обтяжуючою покарання обставиною є вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можлива лише в умовах ізоляції від суспільства, проте із врахуванням вище зазначених обставин можливо не призначити максимальну міру покарання передбачену санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.
Необхідно стягнути витрати за проведення експертизи холодної зброї в сумі 202 гривні 82 копійки, з підсудного ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним за ст. 15, ч._
ст.115 КК України і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
В строк відбування покарання ОСОБА_2
зарахувати: період затримання та перебування під вартою з 13.08.2008 року по 13.10.2008 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану - підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави понесені витрати по справі за проведення експертизи холодної зброї в сумі 202 (двісті дві) гривні 82 копійки.
Речовий доказ по справі: ніж господарського призначення, що знаходиться при справі - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Вінницької області протягом 15 діб з дня його проголошення.
Суддя:підпис.