01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.08.2009 № 37/472
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : Бунечко В.І. - представник за довіреністю,
від відповідача : Жук О.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта”
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2009
у справі № 37/472 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта”
про стягнення 968070,18 грн.
В листопаді 2008 року ВАТ „Укрнафта” звернулось з позовом про стягнення з ТОВ „НК Альфа-Нафта” 941787,77 грн. - основного боргу за договором транспортного експедирування №29/ТВ-15/05/118-Р від 28.08.2005р. та судових витрат.
В процесі розгляду даної справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.
З останнього уточнення позовних вимог вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 968070,18 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” умов договору транспортного експедирування №29/ТВ-15/05/118-Р від 28.08.2005р., а саме тим, що відповідач, надаючи позивачу напротязі листопада 2005р.-квітень 2006р. транспортно-експедиторські послуги з доставки нафтопродуктів-фракції легкої (суміш вуглеводів СЗ і вище), прийняв у позивача для транспортного експедирування фракцію легку в кількості 44210249 тон, однак, відвантажена продукція вантажоодержувачем ( ВАТ „Одесанафтопродукт”) отримана в кількості 43 938,510 грн., що свідчить, на думку позивача, про втрату відповідачем даної продукції в кількості 271,739 тон, вартість якої підлягає стягненню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2009р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 09.02.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 611, 614, 623, 934 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України, ст.14 Закону України „Про транспортно - експедиторську діяльність”, п.п. 4.1.3.19, 4.1.3.20 Інструкції „Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо необґрунтованості позовних вимог позивача таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи, з огляду на наступне.
Статтею 3 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Дана стаття кореспондується з нормами ст. 316 ГК України.
Встановлено, що 28.08.2005 року між позивачем, як клієнтом, та відповідачем, як експедитором, був укладений договір транспортного експедирування №29/ТВ-15/05/118-Р, за умовами якого експедитор зобов'язався за оплату та за рахунок клієнта виконати, а також організувати виконання транспортно-експедиторських послуг по транспортуванню та перевезенню нафти сирої і нафтопродуктів (далі - вантажів), а саме:
- забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення та транспортування вантажів трубопровідним та залізничним транспортом на території України й іноземних держав у відповідності до умов договорів (контрактів), укладених у відповідності до вимог Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотермс»;
- забезпечити подачу залізничних вагонів для вчасного відправлення вантажу;
- здійснювати роботи, пов'язані з прийманням та перевезенням вантажів;
- вести облік надходження та відправлення вантажів з залізничних станцій;
- організувати охорону вантажів (які підлягають охороні або за заявкою Клієнта) під час їх перевезення;
- організувати експертизу вантажів;
- здійснити оформлення товарно-транспортної документації, її розсилання за призначенням;
- надати в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів;
- забезпечити виконання комплексу заходів по відправці вантажів, які надійшли в пошкодженій тарі або в такій, яка не відповідає вимогам перевізників;
- здійснити страхування вантажів та своєї відповідальності; здійснити розрахунки з портами, транспортними організаціями за транспортування та перевезення вантажів, з установами, які відпускають, за налив в залізничні цистерни, за використання залізничних під'їзних колій, з транспортними установами за подачу та прибирання залізничних цистерн;
- оформлювати документи та організовувати роботи у відповідності з митними вимогами; надати інші допоміжні та супровідні перевезенню транспортно-експедиторські послуги, які передбачені законодавством.
Підпунктом 5.1 Договору сторони погодили, що експедитор несе відповідальність за кількість вантажу, прийнятого ним від відпускаючих організацій та переданих перевізнику для перевезення, а також за відповідність тари (залізничних вагонів) вантажу, який перевозиться в рамках діючого законодавства.
Згідно із п. 2.1.1 Договору експедитор зобов'язується на підставі заяв позивача надати транспортно-експедиторські послуги по організації транспортування та перевезення вантажу, в тому числі: експортних, імпортних та транзитних, залізничним та/або транспортом; в тому числі: включити до основного та додаткового плану перевезення вантажу, заявлених клієнтом до перевезення; планувати подачу залізничних вагонів під завантаження та забезпечити подачу вагонів під завантаження відповідаючим вимогам до рухомого складу для перевезення даного виду вантажу та ін.
З підпункту 2.1.2 Договору вбачається, що експедитор зобов'язався укласти від власного імені договір перевезення вантажу та інші договори, які необхідні для перевезення та транспортування вантажу, в тому числі виступати вантажовідправником та/або вантажоотримувачем вантажу по замовленням клієнта.
Колегією встановлено, що відповідачем було прийнято від Гнідиницівського газопереробного заводу фракцію легку в кількості 44210249 тон, яка була передана відповідачем залізниці для здійснення перевезення вантажу до вантажоотримувача, що підтверджується залізничними накладними та квитанціями про приймання вантажу, копії яких містяться в матеріалах справи.
Окрім того, відповідачем надано позивачеві експедиційні послуги, що полягали в організації перевезення вантажу, які останнім були виконані шляхом укладення договору перевезення вантажу з залізницею, а також виступив вантажовідправником вантажу по замовленням клієнта, що підтверджується матеріалами справи.
Дані обставини не заперечуються сторонами у справі.
Крім того, на виконання вимог п.4.4 Договору сторонами були підписані звіти експедитора, відповідно до яких останній звітував перед позивачем щодо наданих послуг згідно Договору. Зазначені звіти позивачем підписані без зауважень та заперечень.
Підпунктами 3.2, 3.3 та 3.4 Договору сторони погодили, що експедитор організовує відвантаження та/або отримання залізничним транспортом вантажів Клієнта з його ресурсів без переходу до Експедитора права власності на товар. Претензії по нестачам вантажу в вагонах, які прибувають за справними пломбами Експедитора, розглядаються при умові їх пред'явлення протягом строку, встановленого законом й при загальних нестачах, які перевищують сумарне значення: норм природної втрати вантажів при відпуску та транспортуванню, згідно діючих нормативів;величини погрішності вимірювання маси вантажу при відправленні та видачі згідно діючих нормативів. При нестачах вантажу в вагонах, які прибувають за справними пломбами експедитора, виклик представника станції відвантаження або вантажовідправника обов'язковий.
Відповідно до замовлень позивача, відповідач у відповідності до умов Договору виступив вантажовідправником вантажу, при цьому на нього був покладений обов'язок передати перевізнику для перевезення кількість вантажу, прийнятого ним від відпускаючих організацій. Крім того, з залізничних накладних вбачається, що відповідач є вантажовідправником вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України „Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
За приписами ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами даної статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
З вищезазначеної статті Статуту залізниць також вбачається, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року N 334.
Відповідно до ст. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458). Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:
- невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;
- у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
- псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
- повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі -Правила видачі вантажів).
Статтею 15 Правил складання актів передбачено, що у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера).
Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта.
Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті.
Перший примірник акта про технічний стан вагона (контейнера) додається до першого примірника комерційного акта, другий залишається на станції.
Відповідно до ст. 16 Правил складання актів у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.
При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Окрім того, пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту виявляється пошкодження чи псування вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених в транспортному документі, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту. Комерційні акти були складені за участю представників залізниці.
Згідно з 3.1 Договору при відвантаженні нафти та нафтопродуктів Експедитор здійснює приймання вантажів від відпускаючого підприємства та передавання їх перевізнику на станції відправлення залізниці у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 (надалі Інструкція), Статутом залізниці та Правилами перевезення вантажів. Приймання вантажів на станції призначення проводиться вантажоотримувачем у відповідності до Інструкції.
З підпунктів 4.1.3.19, 4.1.3. 20, 4.1.3.21 Інструкції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що на всі нафтопродукти, що надійшли, складається „Акт приймання нафтопродуктів за кількістю” за формою N 5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п. 12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п. 12.2 цього додатка. Акт складається у двох примірниках, а за виявлення нестачі і необхідності пред'явлення претензії постачальнику - у трьох примірниках. У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.
Отже, з вищевикладених правових норм вбачається, що доказами для покладення на вантажовідправника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу є, зокрема, комерційні акти або акти загальної форми, які відповідно до п. 3.4 Договору та п. 4.1.3.19, 4.1.3. 20, 4.1.3.21 Інструкції мають бути складені двосторонньо та з участю представника вантажовідправника.
Матеріали справи містять лише акти прийомки нафтопродуктів, складені одноособово вантажоодержувачем - ВАТ „Одесанафтопродукт”. Проте, позивачем не надано доказів виклику представника відповідача для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем акти, які підписані лише вантажоодержувачем, у розумінні ст. 33 та 34 ГПК України не є належними доказами, та не можуть слугувати підставою для покладення на відповідача відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом даних правових норм в особи виникає право на відшкодування завданих збитків лише при наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, завдання збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
Крім того, ст.614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.
Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено належними засобами доказування, що вантаж з вини відповідача був втрачений, зіпсований, пошкоджений, тощо, а отже, відсутні підстави для стягнення з експедитора збитків та посилання позивача на неналежне виконання відповідачем умов Договору.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо не обґрунтованості позовних вимог.
За приписами ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, враховуючи вищезазначене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2009 року у справі №37/472 залишити без змін.
3. Матеріали справи №37/472 направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді