Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22 червня 2009 р. № 37399/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченко А.В. при секретарі судового засідання Король Д.О.,за участю представників сторін: позивача -Василинич О.А., Полтавця Є.С.,відповідача -Гужовської О.А., Гундар Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес-плюс"
до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м Харкова
про про оскарження податкових повідомлень-рішень недійсним ,
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову, просить визнати недійсними податкові повідомлення -рішення №0001782303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75995 грн. (за основним платежем 50663 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25332 грн.) та №0001772303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток 72076 грн. (за основним платежем 52123 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19953 грн.) від 17 жовтня 2008 року ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова повністю; визнати недійсними податкові повідомлення -рішення №0001782303/1 та №0001772303/1 від 18 листопада 2008 року ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова повністю; визнати недійсними податкові повідомлення -рішення №0001782303/2 та №0001772303/2 від 18 листопада 2008 року ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова повністю; визнати недійсними податкові повідомлення -рішення №0001782303/3 та №0001772303/3 від 18 листопада 2008 року ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова повністю.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення ст. 19 Конституції України, відповідач при проведенні перевірки (Акт перевірки №1065/23-304 від 06 жовтня 2008 року) вимагав надання документів, обов'язковість ведення яких не передбачена правилами ведення податкового обліку, необґрунтовано нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, на підставі власних припущень та міркувань дійшовши неправильного висновку про не підтвердження валових витрат та податкового кредиту відповідними документами, не пов'язаність витрат з фінансово -господарською діяльністю позивача. За результатами розгляду скарг позивача по процедурі адміністративного оскарження податковими органами різного рівня розмір застосованих штрафних санкцій та податкових зобов'язань було залишено без змін, що змусило позивача звернутись до адміністративного суду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та прохали суд їх задовольнити, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав, наведених в письмових запереченнях на позов, вважав податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються, обґрунтованими та такими, що відповідають всім вимогам законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справи докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідач, ДПІ в Жовтневому районі міста Харкова, здійснив планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Гермес-плюс»(код ЄДРПОУ 24338896) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 30 червня 2008 року, про що склав Акт перевірки №1065/23-304/24338896 від 06 жовтня 2008 року. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Гермес-плюс»у складі валових витрат без підтвердження відповідними первинними документами, враховано вартість послуг з очищення резервуарів, отриманих від ТОВ «Дуплексц»послуг з капітального ремонту автомобілів, отриманих від ТОВ «Ікар-2006»та маркетингових послуг по дослідженню ринку нафтопродуктів, отриманих від ТОВ «Схід-авто-лайн», на загальну суму 253317,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 52123,0 грн., у тому числі за І квартал 2007 року -8854,0 грн., ІІІ-ІV квартал 2007 року -15522,0 грн., І-ІІ квартал 2008 року - 27747,0 грн.
Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
На підтвердження витрат по придбанню у ТОВ «Дуплексц»робіт з очищення резервуарів позивач надав Договір №64 від 03 жовтня 2006 року, Акт здачі-прийому послуг з зачищення резервуарів від 30 листопада 2006 року, податкову накладну від 30 листопада 2006 року №1807 на суму 42499,93 грн., банківську виписку про оплату за надані послуги. Тобто позивач надав повний обсяг документів на підтвердження валових витрат. Натомість відповідач не зазначив в Акті перевірки та не уточнив в судових засіданнях, яких документів податкового обліку за цією угодою не надано та які документи витребувались при проведенні перевірки.
На підтвердження витрат по придбанню робіт з капітального ремонту автомобілів позивач надав Договори з ТОВ «Ікар-2006»від 18 квітня 2007 року та 24 липня 2007 року, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №222 від 29 травня 2007 року та №510 від 31 серпня 2007 року, податкові накладні №875 від 29 травня 2007 року на суму 65280,00 грн. та №1763 від 31 серпня 2008 року на суму 23400,00 грн., банківські виписки, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, договорів оренди автомобіля від 04 жовтня 2006 року та 02 березня 2007 року, згідно яких зобов'язання орендаря (ТОВ «Гермес-плюс») містять обов'язок своєчасного проведення техогляду, ремонту, проведенню комплексу операцій по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту орендованих транспортних засобів.
Заперечення відповідача щодо необхідності додаткового надання первинних документів щодо транспортування автомобілів для ремонту до м. Луганськ та повернення з ремонту до м. Харків (подорожній лист автомобіля, товарно-транспортна накладна, товарна накладна, акт виконаних робіт) суд вважає необґрунтованим, оскільки Договори від 18 квітня 2007 року та 24 липня 2007 року, не визначають місце ремонту автомобілів в м. Луганськ та не передбачають обов'язкового транспортування транспортного засобу в м. Луганськ.
На підтвердження витрат з придбання маркетингових послуг з дослідження ринку нафтопродуктів у ТОВ «Схід-авто-лайн»позивач надав Договори №41-м від 1 червня 2007 року, №7-м від 9 січня 2008 року, №63-м від 28 березня 2008 року, Акти надання послуг №560 від 30 листопада 2007 року, №138 від 31 березня 2008 року, №303 від 30 травня 2008 року, податкові накладні №1357 від 30 листопада 2007 року, №274 від 31 березня 2008 року, №661 від 30 травня 2008 року, банківські виписки, звіти з маркетингу. Вимога відповідача про надання документів щодо переліку нафтопродуктів, чисельності фахівців, які проводили дослідження, та яким чином результат дослідження використовувався в фінансово-господарській діяльності платника, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки обов'язок документального фіксування таких відомостей законом не передбачений. Окрім того, відповідач не навів доказів, які давали б підстави вважати, що послуги з маркетингових досліджень ринку нафтопродуктів придбавались ТОВ «Гермес-плюс»для інших, ніж фінансово-господарська діяльність, цілей. Заперечення відповідача щодо економічної неефективності придбання маркетингових послуг до уваги не приймаються.
Посилання податкових органів на дані бази ПК «Пошуково-довідкова система», згідно яких ТОВ «Схід-авто-лайн»має вид діяльності -посередництво з торгівлі автомобілями, стан -не підтверджена юридична адреса, працює 1 наймана особа (директор та засновник в одній особі), ТОВ «Ікар-2006»має вид діяльності -консультації з питання комерційної діяльності та управління, стан -не підтверджена юридична адреса, працює 1 наймана особа (директор та засновник в одній особі) не є законодавчою підставою для визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.
Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка визначає правила ведення податкового обліку, не встановлює вимог щодо форми або вигляду документів, які були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових.
Пункт 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»забороняє встановлення додаткових обмежень відносно включення витрат до складу валових витрат платника податків.
Таким чином, відповідач не мав підстав для застосування підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неправомірно визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосував штрафні санкції.
Окрім того, податковою перевіркою було встановлено завищення податкового кредиту в зв'язку з порушенням ТОВ «Гермес-плюс»п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 50663,00 грн., згідно з податковими накладними, наданими ТОВ «Дуплексц»за послуги з очищення резервуарів, ТОВ «Ікар-2006»за послуги з ремонту автомобілів та ТОВ «Схід-авто-лайн»по придбанню маркетингових послуг, тоді як зв'язок зазначених операцій з фінансово-господарською діяльністю підприємства не підтверджено первинними документами.
Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює порядок визначення та формування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як було встановлено в судових засіданнях, всі податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту при проведенні перевірки були надані відповідачу, а дійсність даних угод не спростована Відповідачем..
Також Відповідач зазначав, що податковий кредит по операції придбання послуг з очищення резервуарів з ТОВ «Дуплексц»зменшено через те, що податкова накладна від 30 листопада 2006 року №1807 на суму 42499,93 грн. містить інформацію про номер свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Дуплексц»- №4208250, в той час як дане свідоцтво було анульовано ще до укладення угоди - 19 квітня 2006 року.
В судових засіданнях встановлено, що 06 червня 2006 року ТОВ «Дуплексц»отримало нове свідоцтво за №04222312, тобто ТОВ «Дуплексц»на момент виписки податкової накладної від 30 листопада 2006 року №1807 було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що до обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна відносяться: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах отримувача; ціна поставки без врахування податку; ставка податку та відповідна сума податку у цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Таким чином, номер свідоцтва платника податку на додану вартість не віднесено законом до обов'язкових реквізитів податкової накладної. В зв'язку з чим помилкове зазначення в податковій накладній попереднього номеру свідоцтва платника податку на додану вартість, не може бути підставою для визнання податкової накладної недійсною.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідачем не наведено доказів, які давали б підстави вважати, що роботи з очищення резервуарів, капітального ремонту автомобілів або маркетингові послуги з дослідження ринку нафтопродуктів не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Гермес-плюс».
Окрім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення ТОВ «Гермес-плюс»права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки ТОВ «Гермес-плюс»дотримувалось чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено суду правомірність своїх висновків в судовому засіданні і за таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а незаконні податкові повідомлення-рішення -скасуванню.
Керуючись ст.ст. 4, 11, 69-72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Плюс»до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними -задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0001782303/0 від 17 жовтня 2008 року, №0001782303/1 від 18 листопада 2008 року, №0001782303/2 від 28 січня 2009 року №0001782303/3 від 31 березня 2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75995 грн. (за основним платежем 50663 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25332 грн.) та №0001772303/0 від 17 жовтня 2008 року, №0001772303/1 від 18 листопада 2008 року, №0001772303/2 від 28 січня 2009 року №0001772303/3 від 31 березня 2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 72076 грн. (за основним платежем 52123 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19953 грн.) винесені державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова повністю.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Плюс»понесені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25 червня 2009 року
Суддя Зінченко А.В.