донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.05.2009 р. справа №39/21
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
За участю представників сторін:
від позивача :
не з'явився
від відповідача:
Сербін В.В. -за дов. № 79 від 30.04.2009р.; Галактіонова А.С. -за дов. № № 80 від 30.04.2009р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Красносільське”, с.Красне, Артемівський район, Донецька область
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
16.03.2009р.
у справі
№ 39/66 (суддя Морщагіна Н.С.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ
до відповідача:
Відкритого акціонерного товариства “Красносільське”, с.Красне, Артемівський район, Донецька область
про
стягнення 162789,45грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. у справі №39/21 (суддя Морщагіна Н.С.) частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Красносільське”, с.Красне, Артемовський район, Донецька область, про стягнення 162789,45грн.
Стягнено з Відкритого акціонерного товариства “Красносільське”, с.Красне, Артемовський район, Донецька область, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, основний борг в сумі 140000,00грн., пеню в сумі 3676,59грн., 3% річних в сумі 459,42грн., інфляцію в сумі 2121,85грн., штраф в сумі 8974,65грн., адвокатські послуги в сумі 2000,00коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги, у задоволеній частині, є обґрунтованими та доведеними належним чином.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство “Красносільське”, с.Красне, Артемівський район, Донецька область, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та адвокатських послуг.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно дослідженні судом фактичні обставини справи.
Скаржник вважає, що розрахунок за товар виконаний не в повному обсязі з вини позивача, тому що він не своєчасно вносив зміни у договір стосовно банківських реквізитів.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Просить залишити рішення господарського суду -без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Красносільське” с. Красне, про стягнення заборгованості 162789,45грн., яка складається з основного боргу в сумі 147547грн.15коп., пені в сумі 3686грн.38 коп., 3% річних в сумі 459грн.42коп., штрафу в сумі 8974грн.65коп., інфляції в сумі 2121грн.85коп.
На підставі ст. 22 ГПК України позивач надав письмові заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем наявної суми заборгованості та просив господарський суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 140000грн.00коп., пеню в сумі 3686грн.38 коп., 3% річних в сумі 459грн.42коп., штраф в сумі 8974грн.65коп., інфляцію в сумі 2121рн.85коп.
Господарським судом розглянуті остаточні позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ (Продавець), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Красносільське” с. Красне (Покупець), укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р., який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до умов договору Продавець на умовах відстрочення платежу зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин (Товар), асортимент, кількість, ціна яких, визначаються у додатках та/або документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, згідно видаткових накладних № РН-СЛ00109 від 03.04.2008 р., № РН-СЛ00115 від 07.04.2008 р., № РН-СЛ00261 від 25.04.2008 р., № РН-СЛ00353 від 07.05.2008 р., № РН-СЛ00426 від 26.05.2008 р., № РН-СЛ0463 від 30.05.2008 р., № РН-СЛ0498 від 13.06.2008 р., № РН-СЛ0528 від 01.07.2008 р., № РН-СЛ0553 від 24.07.2008 р., № РН-СЛ0580 від 05.09.2008 р., поставив відповідачеві Товар на загальну суму 274907грн.92коп.
На підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМУ № 361458 від 03.04.2008 р., серії НБК № 276962 від 22.04.2008 р., № 277012 від 30.05.2008 р., № 277014 від 13.06.2008 р., № 277025 від 01.07.2008 р., № 277048 від 24.07.2008 р., № 277089 від 05.09.2008 р., поставлений згідно видаткових накладних Товар прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних, скріплених печаткою підприємства, тобто, відповідач у зв'язку з підписанням цих документів повністю погодився з обсягами та вартістю поставленого товару.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Пунктом 5.3 договору визначені конкретні терміни оплати Продавцем Товару, а саме: 30% в строк до 21.03.2008 р., 70% в строк до 01.11.2008 р.
Відповідно до ст. 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач свої обов'язки за договором належним чином не виконував, вартість поставленого за видатковими накладними товару сплатив частково в сумі 82471, 37 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (в копіях).
Крім того, зобов'язання за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р. з приводу отриманого за означеними видатковими накладними Товару на суму 65000грн.00коп., в порядку ст. 601 ЦК України припинені сторонами, шляхом укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2008 р.
В процесі розгляду спору у господарському суду, відповідачем здійснено часткову оплату наявної суми основного боргу за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р.,
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 140000грн.00коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не оспорював, пояснив, що з огляду на фінансовий стан підприємства не мав змоги виконати умови договору у повному обсязі.
Таким чином на момент прийняття рішення господарським судом, заборгованість відповідачем не погашена, доказів погашення цієї заборгованості відповідачем не надано.
З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач свої договірні зобов'язання стосовно своєчасної та повної оплати за одержану продукцію не виконав, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 140 000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами у справі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Позовні вимоги, у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доведені належним чином, тоді як відповідач не надав докази щодо відсутності заборгованості перед позивачем за договором поставки № 43/86 від 13.02.2008р.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст. 216 -218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, яка є грошовою сумою або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розрахунок неустойки повинен відповідати Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, боржник зобов'язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.
За умовами п. 8.2 Договору за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Позивач нарахував, та просив стягнути пеню в сумі 3686грн.38коп., нарахованої за період з 18.11.2008 р. по 25.12.2008 р., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку.
Наданий позивачем розрахунок не відповідає чинному законодавству. Господарським судом здійсненний перерахунок, згідно якого сума пені складає 676грн.59коп.
Пунктом 8.4 Договору встановлено додаткову відповідальність Покупця за несплату або несвоєчасну оплату Товару у вигляді штрафу в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару, складає 8974грн.65коп.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий розрахунок 3% річних, які за період з 18.11.2008 р. по 25.12.2008 р. складають 459грн.42коп., а сума інфляції за листопад 2008 р. -2121грн.85коп.
Крім того, позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 8900,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2008 р. між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 254/12/08.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що господарським судом обґрунтовано обмежив розмір судових витрат на надання правової допомоги, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 2000,00 грн.
Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.
Відповідач, у апеляційній скарзі просив Донецький апеляційний господарський суду розстрочити рішення суду.
Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідачем доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суду не надано.
Таким чином, частково задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив порушення відповідачем умов договору №43/86 від 13.02.2008р., у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати основного боргу в сумі 140000,00грн., пені в сумі 3676,59грн., 3% річних в сумі 459,42грн., інфляційних в сумі 2121,85грн., та штрафу в сумі 8974,65грн. Дані висновки відповідають вимогам закону, ґрунтуються на матеріалах справи та підтверджені наявними у справі доказами.
Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника по справі.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Красносільське”, с.Красне, Артемівський район, Донецька область, на рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. у справі № 39/21 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. у справі № 39/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 25.05.2009р.
Головуючий
Судді:
надр.4 прим:
1 прим. -у справу;
1 прим. -позивачу
1 прим - відповідачу
1 прим -ДАГС;