06 серпня 2015 року м. Київ К/9991/58880/12
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів: Олексієнка М.М. (доповідач), Ємельянової В.І., Кочана В.М.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України (далі - ДМС України), Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року, -
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
визнати незаконним та скасувати накази ДМС України від 24.11.2010 року №2189-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України, Львівської митниці від 25.11.2010 року №1080-к щодо оголошення наказу ДМС України про звільнення;
поновити на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці;
стягнути з ДМС України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Посилалась на те, що її неправомірно звільнили за порушення Присяги державного службовця, оскільки такого порушення не допускала.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними накази ДМС України від 24.11.2010 року №2189-к, Львівської митниці від 25.11.2010 року №1080-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 Поновлено позивачку на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці. Стягнуто з Львівської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.11.2010 року по 16.05.2011 року в розмірі 19911,06 грн.
У касаційній скарзі представник Львівської митниці, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що позивачка неналежно виконувала свої посадові обов'язки, що стало підставою для звільнення.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 24 листопада 2010 року ДМС України видано наказ за № 2189-к, який є предметом оскарження, про припинення з 25.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ОСОБА_3 у зв'язку з порушенням Присяги державного службовця.
Підставою для прийняття зазначеного наказу стали результати перевірка організації роботи Львівської митниці щодо здійснення митного контролю у пунктах пропуску через митний кордон України від 24.11.2010 року, згідно яких позивачкою не належним чином виконувалися службові обов'язки, передбачені пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 Посадової інструкції інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, що призвело до матеріальних збитків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що діяння ОСОБА_3 можна кваліфікувати як порушення дисципліни, а не як порушення Присяги державного службовця
Висновком судів відповідає дійсним обставинам справи та є законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 413 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.
Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII) передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII.
Відповідно до частини другої статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Статут, який затверджується законом.
В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII.
Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція). Пунктом 1.1 Інструкції визначено приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.
Згідно з абзацом дев'ятим пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів. З'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, Закону № 3723-XII, Статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу (пункт 1.4 Інструкції).
Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у статті 21, частині першій статті 22, статті 31 Статуту, статтях 14, 17, 30 Закону № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Статуту, частині другій статті 9 Закону № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 10 вересня 2013 року (справа №21-267а13), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дисциплінарна відповідальність посадових осіб Митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Положення Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб Митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством. Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень, а необхідність звільнення з митного органу має бути мотивовано.
Передумовою такого звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок неможна кваліфікувати як порушення Присяги.
Як установлено судами попередніх інстанцій, по факту порушень, допущених позивачкою, службове розслідування не призначалося і не проводилось, тому суди прийшли до обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідачів. В наказі про звільнення, не наведені обставини про вчинення ОСОБА_3 такого проступку, який би підривав довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Доводи касаційної скарги висновок судів не спростовують
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Львівської митниці відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
В.М. Кочан