вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
06.08.09Справа №2а-4139/09/1/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініної А.М за участю
представників прокуратури - Кулібаби С.Є., Васьків Я.Й.,
представника відповідачів Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради - Медарь Н.В.,
представника третьої особи ТОВ «АМІД» - Гажева А.О.,
представника третьої особи ТОВ «ОЛВІКРИМ» - Древицького О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим до Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, треті особи - ТОВ «АМІД», ТОВ «ОЛВІКРИМ», Сімферопольська КЕЧ, в/ч 3355, Міністерство оборони України
про визнання нечинними рішень,
До Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим до Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання незаконними та нечинними рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року та Сімферопольської міської ради № 171 від 19.06.2003 року, № 256 від 18.02.2004 року.
03 жовтня 2006 року заступником прокурора АР Крим прокурором були надані уточнення до позовних вимог, у яких він просив визнати нечинними рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року та Сімферопольської міської Ради № 171 від 19.06.2003 року, № 256 від 18.02.2004 року.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2006 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Міністерство оборони України, ТОВ «ОЛВІКРИМ», ТОВ «АМІД».
Постановою господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року по справі № 2-21/13934-2006А у задоволені адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2007 року по справі № 2-21/13934-2006А постанову господарського суду АР Крим залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2008 року постанову господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2007 року у справі № 2-21/13934-2006А скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2008 року справу прийнято до розгляду з привласненням справі № 2-26/10693.1-2008.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року справу № 2-26/10693.1-2008 за позовом Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим до відповідачів - Сімферопольської міської ради та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, за участю третіх осіб - Міністерство оборони України, м.Київ, ТОВ «ОЛВІКРИМ», м.Сімферополь, та ТОВ «АМІД», м.Сімферополь, про визнання незаконними та нечинними рішень направлено за підсутністю до Окружного адміністративного суду АР Крим (м.Сімферополь, вул.Київська,150).
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 березня 2009 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 травня 2009 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Сімферопольську КЕЧ та в/ч А 3355.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 травня 2009 року визнано явку представників позивача Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим та відповідачів Сімферопольської міської ради та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради обов'язковою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 6 серпня 2009 року закрито провадження по справі в частині уточнених позовних вимог про визнання нечинним рішення Сімферопольської міської ради 18 сесії 24 скликання № 256 від 18.02.2004 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» щодо передачі товариству з обмеженою відповідальністю «АМІД» земельної ділянки площею 3,4 га для будівництва багатоповерхової та малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно - побутового призначення в короткострокову оренду строком на три роки.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що належною назвою третьої особи є ТОВ «ОЛВІКРИМ» (відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 437373, Довідки з ЄДРПОУ № 05.3-06-19/50 від 18.01.2007 року), тоді як в ухвалах від 25 травня 2009 року, було помилково зазначено Виробничо - комерційна фірма «ОЛВІКРИМ». Тому суд вважає за необхідне зазначити, що вірною назвою третьої особи є ТОВ «ОЛВІКРИМ».
У судовому засіданні представники прокуратури уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Представники прокуратури зазначили, що рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року та Сімферопольської міської Ради № 171 від 19.06.2003 року, № 256 від 18.02.2004 року є такими, що прийняті всупереч нормам земельного законодавства України.
Представники прокуратури пояснили, що на підставі листа Сімферопольського КЕЧ від 23.12.2002 року № 2205, яке носило роз'яснювальний характер, Сімферопольська міська рада рішенням від 19.06.2003 року вилучила із користування військового містечка № 215 земельну ділянку загальною площею 7 га, розташовану між вулицями Балаклавською, Руською, Козлова, Трубаченко у м. Сімферополі.
Представники прокуратури зазначили, що Сімферопольська міська рада, не одержавши письмового погодження від Сімферопольського КЕЧ, всупереч вимогам Земельного кодексу України, вилучила з користування КЕЧ земельну ділянку площею 7 га.
Представники прокуратури пояснили, що прийняттям рішення № 1590 від 26.09.2003 року Сімферопольська міська рада перевищила надані їй законом повноваження.
Представники прокуратури зазначили, що відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Також представники прокуратури зауважили, що серед визначених статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, відсутні повноваження щодо вирішення питань про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок.
Отже, представники прокуратури вважають, що рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 підлягає визнанню нечинним, оскільки воно прийнято неуповноваженим на це органом.
Представники прокуратури зазначили, що рішенням № 256 від 18.02.2004 року Сімферопольська міська рада у порушення вимог законодавства України без проведення землевпорядної експертизи та без зміни цільового призначення земельної ділянки передала земельну ділянку ТОВ «ОЛВІКРИМ» в оренду.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що виконавчий комітет Сімферопольської міської ради та Сімферопольська міська рада діяли в межах наданих їм владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень.
Представник відповідачів зазначила, що Рішенням 10 сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради від 19.06.2003 року № 171 на підставі Переліку земельних ділянок Міністерства оборони України, які пропонувалися до передачі місцевим органам влади від 15.09.1999 року, затвердженим 18.05.1999 року Міністром оборони України, і акту прийому передачі земельної ділянки, земельна ділянка площею 7 га була вилучена у Міністерства оборони України та законно передана в землі, не надані у власність або користування у межах м. Сімферополя.
Представник відповідачів пояснила, що прокуратура АР Крим не звернула уваги на той факт, що Рішенням № 1590 від 26.09.2003 року виконавчий комітет Сімферопольської міської ради лише вніс пропозицію сесії Сімферопольської міської ради з узгодження ТОВ «ОЛВІКРИМ» місця розташування і розмірів земельної ділянки для будівництва малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно-побутового призначення по вул.Балаклавській і ніяким чином не ухвалював рішення щодо надання земельної ділянки.
Представник відповідачів зазначила, що дане рішення виконавчого комітету є підготовчим етапом для подальшого розгляду питання на сесії міської ради.
Представник відповідачів пояснила, що Сімферопольська міська рада, ухвалюючи Рішення № 256 від 18.02.2004 року щодо надання ТОВ «ОЛВІКРИМ» та ТОВ «Амід» земельних ділянок в короткострокову оренду керувалася діючим Порядком придбання права на землю юридичними і фізичними особами в м. Сімферополі, отже, діяла в межах наданих їй повноважень.
Представник третьої особи ТОВ «ОЛВІКРИМ» у судовому засіданні пояснив, що рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року та Сімферопольської міської ради № 171 від 19.06.2003 року, № 256 від 18.02.2004 року є такими, що прийняті відповідного до норм законодавства України.
Представник третьої особи зазначив, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року ТОВ «ОЛВІКРИМ» розробило проект відведення земельної ділянки. Рішенням Сімферопольської міської ради від 18.02.2004 року № 256 після розгляду проекту відведення земельної ділянки було надано дозвіл розпочати освоєння земельної ділянки та оформити правовстановлюючі документи на право використання земельною ділянкою. Згідно з вказаними рішеннями 26.04.2004 року ТОВ «ОЛВІКРИМ» уклало договір оренди з Сімферполською місцевою радою.
Представник третьої особи ТОВ «АМІД» у судовому засіданні погодився з доводами представника третьої особи ТОВ «ОЛВІКРИМ» стосовно того, що рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року та Сімферопольської міської ради № 171 від 19.06.2003 року, № 256 від 18.02.2004 року є такими, що прийняті відповідного до норм законодавства України.
Представник позивача Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.
У судове засідання представники третіх осіб Сімферопольської КЕЧ, в/ч 3355, Міністерства оборони України не з'явилися, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.
На підставі статті 128 КАС України суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника позивача, оскільки інтереси позивача в судовому засіданні представлені прокурором, який звернувся з позовом до суду, та за відсутністю представників третіх осіб Сімферопольської КЕЧ, в/ч 3355, Міністерства оборони України у зв'язку з тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Вислухавши пояснення представників прокуратури, представника відповідачів та представників третіх осіб ТОВ «ОЛВІКРИМ» та ТОВ «АМІД», розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789- ХІІ прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно зі статтею 5 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Таким чином, органи прокуратури, її посадові особи, у тому числі заступник прокурора АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає у якості суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Однак такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених КАС України.
Відповідно до статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Судом встановлено, що заступник прокурора АР Крим звернувся до суду в інтересах Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”№ 963-IV від 19.06.2003 року державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Стаття 6 Закону встановлені повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, до яких належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958 Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується. Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань організує і здійснює державний контроль за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства.
Таким чином, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель АРК являється державним органом, виконує делеговані функції щодо реалізації повноважень виконавчої влади, отже, прокуратура має право звертатися до суду в його інтересах.
Суд зазначає, що відповідачами по справі виступають органи місцевого самоврядування - виконавчий комітет Сімферопольської міської ради та Сімферопольська міська рада у зв'язку з реалізацією компетенції в сфері земельних відносин.
Статтею 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
На час розгляду спору та прийняття рішень відповідачами порядок регулювання земельних відносин встановлений у Земельному кодексі України.
Серед передбачених ст. 12 Земельного кодексу України повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин є передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Ст. 83 Земельного кодексу України визначає, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
З матеріалів справи судом встановлено наступне:
Рішенням Сімферопольської міської ради 10 сесії 24 скликання № 171 від 19.06.2003 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» у Міністерства оборони України вилучено частку земельної ділянки площею 7 га, фактично зайняту військовим містечком 215 Сімферопольської КЕЧ району по вул.Балаклавська та передано її до земель, що не надані у власність або користування у межах м.Сімферополя (рішення виконавчого комітету № 659 від 25.04.2003 року).
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року вирішено внести пропозиції сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання по узгодженню виробничо - комерційній фірмі «Олві - Крим» місцерозташування і розмірів земельної ділянки площею 3,1 га для будівництва малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно-побутового призначення по вул.Балаклавській; надати дозвіл виробничо-комерційній фірмі «Олві-Крим» виконати проект відведення земельної ділянки; надати дозвіл виробничо- комерційній фірмі «Олві-Крим» виконати комплекс проектних робіт для будівництва малоповерхової житлової забудови малоповерхової житлової забудови по вул. Балаклавській на земельній ділянці 3,1 га по вул.Балаклавській; затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки. Зазначеним рішенням вирішено зобов'язати виробничо- комерційну фірму «Олві-Крим» (Нестеров Ю.В.) надати в управління містобудування та архітектури завдання на проектування та технічні умови на підключення до міських інженерних мереж для підготування архітектурно-планувалього завдання; зобов'язано виробничо-комерційну фірму «Олві-Крим» проектування здійснювати відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради та АПЗ; виробничо-комерційну фірму «Олві-Крим» зобов'язано проектом та кошторисом передбачити кошти на розвиток інженерної інфраструктури міста, пристрій капітальної огорожі на окремій ділянці уподовж території будівництва малоповерхової житлової забудови; зобов'язано виробничо-комерційну фірму «Олві-Крим» надати проектну документацію на розгляд та узгодження до управління містобудування та архітектури, том основних креслень надати до архіву управління; встановлений строк дії рішення в частині виконання комплексу проектних робіт.
Рішенням Сімферопольської міської ради 18 сесії 24 скликання № 256 від 18.02.2004 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» виробничо-комерційній фірмі «ОЛВІКРИМ» та товариству з обмеженою відповідальністю «АМІД» передана в оренду земельна ділянка загальною площею 6,0 га по вул.Балаклавській, з них: виробничо-комерційній фірмі «ОЛВІКРИМ» - площею 2,6 га, товариству з обмеженою відповідальністю «АМІД» площею 3,4 га для будівництва багатоповерхової та малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно - побутового призначення.
Судом встановлено, що в 2006 році Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АРК було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства посадовими особами Сімферопольської міської ради при прийнятті рішення про надання земельної ділянки ТОВ «АМІД».
Відповідно до Листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК від 02.07.2009 року № 1174/01-20 за результатами перевірки були встановлені факти порушення при прийнятті рішень виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради № 1112 від 27.06.2003 року та Сімферопольської міської ради № 256 від 18.02.2004 року.
В Листі зазначено, що Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АРК направлено клопотання на адресу Сімферопольської міської ради з проханням скасувати зазначені рішення та прийняти нові, які відповідають нормам закону, зазначене клопотання Сімферопольською міською радою не задоволено, нові рішення не прийняті, у зв'язку з чим прокуратура звернулася до суду в інтересах Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель.
Судом встановлено, що заступник прокурора АР Крим, реалізуючи свої владні повноваження, передбачені Законом України «Про прокуратуру», керуючись ст.60 КАС України, звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року та Сімферопольської міської Ради № 171 від 19.06.2003 року, № 256 від 18.02.2004 року.
Перевіряючи правомірність прийняття Сімферопольською міською радою Рішення № 171 від 19.06.2003 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» в частині вилучення земельної ділянки площею 7 га у Міністерства оборони України та передачі її до земель, що не надані у власність або користування у межах м.Сімферополя, судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону від 25.10.2001 року, надалі - ЗК України) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи те, що на території міста Сімферополя розмежування земель державної та комунальної власності не здійснено, правомочність власника з володіння, користування та розпорядження землями на території м. Сімферополя, крім земель, що передані в приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, здійснює Сімферопольська міська рада.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Таким чином, суд зауважує, що надання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, можливо тільки після її вилучення за згодою землекористувача на підставі рішення органу місцевого самоврядування відповідно до його повноважень.
Перевіряючи дотримання процедури вилучення, яка встановлена ЗК України, суд зазначає наступне.
Суд не погоджується з посиланням представників прокуратури на те, що Сімферопольська міська рада вилучила земельну ділянку із користування військового містечка № 215 на підставі листа Сімферопольського КЕЧ, який носив тільки роз'яснювальний характер.
Суд зауважує, що Рішення № 171 від 19.06.2003 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» в частині вилучення земельної ділянки площею 7 га у Міністерства оборони України та передачі її до земель, що не надані у власність або користування у межах м.Сімферополя, Сімферопольською міською радою приймалося у межах владних повноважень на підставі сукупності документів, які були досліджені судом у повному обсязі.
Так, судом встановлено, що відповідно до п.50 Наказу Міністерства оборони України № 483 від 22.12.1997 "Про затвердження "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" і "Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних сил України" оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Суд зазначає, що супровідним листом від 23.02.2000 № 23/1/106 Квартирно-експлуатаційне управління Південного оперативного командування Міністерства оборони України надіслало на адресу Сімферопольської КЕЧ району затверджений 18.05.1999 Міністром оборони України «Перелік земельних ділянок Міністерства оборони України, які пропонуються для передачі місцевим органам влади», зокрема, військове містечко 215 м. Сімферополь -15,0 га ( загальною площею 43,5 га).
Листом від 19.01.2002 № 154, адресованим міському голові м. Сімферополя Сімферопольською КЕЧ району узгоджено передачу земельної ділянки площею 7 га по вул. Козлова - Балаклавська у запас міських земель.
Судом встановлено, що 02.04.2003 року комісією у складі голови - представника військової частини - інженера з землекористування Сімферопольської КЕЧ (району), членів комісії: заступника голови комітету з УЗР - начальника відділу виробничої сфери з УЗР, командира військової частини А-3355 проведено обстеження земельної ділянки військового містечка № 215 у м. Сімферополі, призначеної до вилучення із земель Міністерства оборони України згідно «Переліку земельних ділянок Міністерства оборони України, які належать до передачі місцевим органам влади», затвердженого 18.05.1999 року Міністерством оборони України.
За результатами перевірки сторонами був узгоджений акт обстеження, у відповідності до якого фактично займана площа земельної ділянки, яка належить вилученню, складає 7 га, у тому числі по угіддям - землі загального призначення.
22.05.2003 був складений і підписаний акт прийому-передачі, згідно з яким на підставі «Переліку земельних ділянок Міністерства оборони, які пропонуються для передачі місцевим органам влади», затвердженого 15.05.1999 року Міністром оборони МО України, та листа виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 24/01-13/154 від 28.01.2002 року земельна ділянка площею 7 га у військовому містечку № 215 м. Сімферополь передається Сімферопольській міській раді.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправним рішення Сімферопольської міської ради 10 сесії 24 скликання № 171 від 19.06.2003 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі» відсутні у зв'язку з тим, що вказане рішення відповідає нормам діючого законодавства.
Посилання представників прокуратури на той факт, що на час вилучення земельної ділянки з користування військового містечка № 215 Сімферопольської КЕЧ району рішення щодо зміни категорії та цільового призначення зазначених земель не приймалося суд не приймає до уваги.
Суд зазначає, що доводи представників прокуратури спростовуються Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 659 від 25.04.2003 року «Про внесення пропозиції сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання про вилучення у Міністерства оборони України частини земельної ділянки площею 7 га, яка знаходиться в адміністративних межах м.Сімферополя, та передачі її до земель, що не надані у власність або користування у межах м.Сімферополя» та Рішенням Сімферопольської міської ради 10 сесії 24 скликання № 171 від 19.06.2003 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі», в тексті яких зазначено про передачу вилученої земельної ділянки до земель, що не надані у власність або користування у межах м. Сімферополя.
Крім того, суд зазначає, що Вищий адміністративний суд України скасовуючи постанову господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2007 року не зазначив підстав визнання протиправним та скасування Рішення Сімферопольської міської ради 10 сесії 24 скликання № 171 від 19.06.2003 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі».
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Рішення № 1590 від 26.09.2003 року суд зазначає наступне.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року вирішено:
1.Внести пропозиції сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання по узгодженню виробничо - комерційній фірмі «Олві - Крим» місцерозташування і розмірів земельної ділянки площею 3,1 га для будівництва малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно-побутового призначення по вул.Балаклавській.
2.Надати дозвіл виробничо-комерційній фірмі «Олві-Крим» виконати проект відведення земельної ділянки.
3.Надати дозвіл виробничо- комерційній фірмі «Олві-Крим» виконати комплекс проектних робіт для будівництва малоповерхової житлової забудови малоповерхової житлової забудови по вул. Балаклавській на земельній ділянці 3,1 га по вул.Балаклавській.
4. Затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки.
5.Зобов'язати виробничо- комерційну фірму «Олві-Крим» (Нестеров Ю.В.):
5.1 Надати в управління містобудування та архітектури завдання на проектування та технічні умови на підключення до міських інженерних мереж для підготування архітектурно-планувалього завдання.
5.2 Проектування здійснювати відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради та АПЗ.
5.3 Проектом та кошторисом передбачити:
- кошти на розвиток інженерної інфраструктури міста,
- пристрій капітальної огорожі на окремій ділянці уподовж території будівництва малоповерхової житлової забудови;з об'єктами культурно-побутового призначення.
5.4.Проектну документацію надати на розгляд та узгодження до управління містобудування та архітектури. Том основних креслень надати до архіву управління.
6. Вважати рішення в частині виконання комплексу проектних робіт дійсним на протязі 1 року.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 123, 124, пункту 12 Перехідних положень ЗК України надання земельних ділянок, які знаходяться у межах населених пунктів у користування, у тому числі в оренду, віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних міських рад.
Відповідно до п.34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено виключний перелік питань, які можуть делегуватися радами своїм виконавчим органам, до їх складу не входять питання щодо делегування виконавчим комітетам рад питань про надання дозволу на розробку проектів відведення та передачі земельних ділянок в оренду та власність.
Пунктом 8 частини першої зазначеної статті виконавчі органи сільських, селищних та міських рад наділені повноваженнями відносно підготовки висновків щодо надання або вилучення у встановленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами місцевого самоврядування, та не є повноваженнями по прийняттю рішень у розумінні ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в тому числі стосовно надання дозволів на виконання проектів відведення земельних ділянок.
Судом встановлено, що з метою впорядкування та оперативного вирішення питань набуття прав на користування землею рішенням Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 був затверджений Порядок набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі (надалі - Порядок набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі).
З метою з'ясування сфери та меж правового регулювання компетенції органів місцевого самоврядування в земельних правовідносинах судом повністю був досліджений та проаналізований зазначений Порядок.
Судом встановлено, що рішення Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі» оскаржувалося в судовому порядку, Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року по справі № 2-8/13248-2007 А постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року у справі № 2-8/13248-2007А скасована, прийнята нова посанова, якою у задоволенні позову прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної земельної інспекції Автономної Республіки Крим з використання та охорони земель відмовлено. Суд зазначає, що зазначена постанова суду набрала законної сили.
Отже, суд зазначає, що рішення Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі» залишено в силі.
Відповідно до п.3.2 Рішення Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі» виконавчому комітету міської ради доручено прийняття рішень про внесення пропозицій сесії міської ради по узгодженню місцерозташування земельної ділянки, можливості розміщення об'єкту, та дозволу на складання проекту відведення.
Суд зауважує, що при оскарженні в судовому порядку деяких пунктів Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі, питання щодо законності п.3.2 рішення Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі» не було предметом розгляду у суді.
Суд не погоджується з посиланням представника відповідачів на той факт, що рішенням Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі» передбачено делегування Сімферопольською міською радою повноважень її виконавчому комітету у галузі земельних відносин, а саме в питаннях надання дозволу на виконання проектів відведення земельних ділянок, виконання комплексу проектних робіт для будівництва, затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки.
Судом встановлено, що Порядок набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі є документом, який впорядковує оперативне рішення земельно-правових питань та регулює організаційно-правовий механізм придбання права на землю в м. Сімферополі.
Зазначений Порядок є документом, який регулює внутрішньоорганізаційні аспекти та визначає процедуру узгодження питань щодо отримання права на землю з моменту звернення зацікавлених осіб до моменту вирішення питань щодо надання земельної ділянки на сесії міської ради.
Суд зауважує, що Порядок набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі координує взаємодію відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, які підзвітні та підконтрольні їй при розгляді питань, пов'язаних з придбанням права власності на землю.
Посилання представників відповідачів та третіх осіб на те, що при наданні дозволу на виконання проектів відведення земельних ділянок, виконання комплексу проектних робіт для будівництва, затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки виконавчий комітет Сімферопольської міської ради мав користуватися Порядком набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі, яким передбачені ці повноваження, є безпідставними.
Так, пунктом 3.2 рішення Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі» виконавчому комітету міської ради доручено прийняття рішень про внесення пропозицій сесії міської ради по узгодженню місцерозташування земельної ділянки, можливості розміщення об'єкту, та дозволу на складання проекту відведення, а не на надання дозволу на виконання проекту відведення земельної ділянки.
Пунктом 2.3 Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі передбачено процедуру узгодження акту вибору земельної ділянки, а не його затвердження Рішенням виконавчого комітету.
Суд зазначає, що можливості для надання дозволу на виконання комплексу проектних робот без вирішення питання щодо землі зазначеним Порядком взагалі не передбачено.
Посилання представників третіх осіб на той факт, що в п.2.6-2.8 зазначеного Порядку передбачено право особи на замовлення проекту відведення земельної ділянки одразу після прийняття відповідного рішення виконкомом міської ради не відповідає самій нормі зазначеного Порядку.
Суд зауважує, що трактування зазначеної норми представниками третьої особи здійснено на свій розсуд, проаналізувавши п.п.2.6-2.8 зазначеного Порядку суд зазначає, що Порядок набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі передбачає право особи на замовлення проекту відведення земельної ділянки тільки після прийняття відповідного рішення Сімферопольською міською радою на сесії.
Суд звертає увагу представників третіх осіб, що Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено можливості делегування радами повноважень з розпорядження земельними ділянками своїм виконавчим органам. Зазначене не вбачається і з Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі.
Судом встановлено, що п.1 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року вирішено внести пропозиції сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання по узгодженню ТОВ «ОЛВІКРИМ» місцерозташування і розмірів земельної ділянки площею 3,1 га для будівництва малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно-побутового призначення по вул.Балаклавській.
Перевіряючи наявність повноважень у виконавчого комітету Сімферопольської міської ради для внесення пропозицій сесії Сімферопольської міської ради щодо узгодження місцерозташування і розмірів земельної ділянки суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що право на внесення пропозицій сесії міської ради по узгодженню місцерозташування земельної ділянки, можливості розміщення об'єкту, та дозволу на складання проекту відводу передбачено п.3.2 рішення Сімферопольської міської ради № 79 від 26.12.2002 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю юридичними та фізичними особами в місті Сімферополі», яке на момент прийняття виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради рішення № 1590, а саме 26.09.2003 року, було чинним.
Такі повноваження також передбачені п.8 ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Більш того, суд зазначає, що внесення пропозицій сесії Сімферопольської міської ради по узгодженню місцерозташування і розмірів земельної ділянки не передбачає делегування виконавчому комітету права на надання згоди на виконання проекту відведення земельної ділянки, виконання комплексу проектних робіт для будівництва, затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки.
Крім того, суд зауважує, що п.1 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року не вирішує по суті права та обов'язки в сфері земельних правовідносин.
Таким чином, суд зазначає, що виконавчий комітет Сімферпольської міської ради діяв у межах повноважень при вирішенні питання щодо внесення пропозиції сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання по узгодженню виробничо - комерційній фірмі «Олві - Крим» місцерозташування і розмірів земельної ділянки площею 3,1 га для будівництва малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно-побутового призначення по вул.Балаклавській. Отже, п.1 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року є таким, що прийнятий на підставі законодавства України, отже, уточнені позовні вимоги щодо визнання його нечинним не підлягають задоволенню.
Перевіряючи законність п.2 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «ОЛВІКРИМ» зазначеним Рішенням надано дозвіл на виконання проекту відведення земельної ділянки.
Суд підкреслює, що ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачає делегування виконавчим комітетам рад питань про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч.5 ст.123 ЗК України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Отже, суд зазначає, що прийняттям рішення щодо надання ТОВ «ОЛВІКРИМ» дозволу на виконання проекту відведення земельної ділянки виконавчий комітет Сімферопольської міської ради прямо порушив вимоги п.5 ст.123 Земельного кодексу України та прийняв рішення при відсутності повноважень на це.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року у частині надання дозволу ТОВ «ОЛВІКРИМ» на виконання проекту відведення земельної ділянки є протиправним.
Перевіряючи законність п.3 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року ТОВ «ОЛВІКРИМ» надано дозвіл на виконання комплексу проектних робіт для будівництва малоповерхової житлової забудови малоповерхової житлової забудови по вул. Балаклавській на земельній ділянці 3,1 га по вул.Балаклавській.
Суд зазначає, що нормативним актом, який встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій є Закон України «Про планування і забудову територій».
Зазначений Закон визначає порядок отримання фізичними та юридичними особами дозволу на будівництво.
Так, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції Закону від 20.04.2000 року) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» до заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови.
Згідно з ч.5 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.
Проаналізувавши вищезазначений порядок отримання дозволу на будівництво, передбаченого Законом України «Про планування і забудову територій», суд зазначає, що фізична чи юридична особа має право на отримання дозволу на забудову, який передбачає можливість здійснення проектних робіт, лише після вирішення питання щодо належності земельної ділянки.
Суд звертає увагу, що в даному випадку наявність правових підстав для користування земельною ділянкою дає право фізичній чи юридичній особі на звернення до виконавчого органу міської ради для отримання дозволу на будівництво.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, який є уповноваженим органом для надання дозволу на будівництво, передчасно вирішив питання щодо надання дозволу ТОВ «ОЛВІКРИМ» на виконання комплексу проектних робіт для будівництва малоповерхової житлової забудови малоповерхової житлової забудови до вирішення питання щодо права на користування земельною ділянкою.
При цьому суд звертає увагу відповідачів, що дозвіл на будівництво ТОВ «ОЛВІКРИМ» був наданий навіть до вирішення питання щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, звертаючи увагу на передчасність надання ТОВ «ОЛВІКРИМ» дозволу на виконання комплексу проектних робіт суд зазначає, що п.3 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року є протиправним.
Судом встановлено, що п.4 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки.
Перевіряючи наявність повноважень у виконавчого комітету Сімферопольської міської ради для затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки суд зазначає наступне.
Згідно з ч.5 ст.151 ЗК України ( в редакції Закону від 11.07.2003 року) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації.
Відповідно до ч.7 ст.151 ЗК України відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.
Відповідно до п.1.6 Розділу IV Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених Постановою ВР АР Крим (в редакції, яка діяла на момент прийняття виконавчим комітетом Рішення № 1590 від 26.09.2003 року, надалі - Регіональні правила забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим) для вирішення питання, пов'язаного з вибором земельної ділянки під будівництво (розміщення) об'єкту, виконавчий орган ради або райдержадміністрація створює комісію, як правило, очолювану заступником голови виконавчого органу. До складу комісії входять представники органів: архітектури, земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічної служби, пожежного нагляду, пріродоохрани, охорони пам'ятників культурної спадщини, автоінспекції, інших підприємств, організацій, установ, що визначають умови відведення земельної ділянки і інженерного забезпечення розміщуваного об'єкту, а також замовник, землекористувач (із земель якого пропонується надання земельної ділянки в користування), проектна організація і ін.
Згідно з п.1.7 Розділу IV Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим комісія розглядає пропозиції місцевих органів архітектури і містобудування, земельних ресурсів. Результати роботи комісії оформляються актом вибору і обстеження земельної ділянки.
До акту вибору земельної ділянки додаються: висновок органів містобудування і архітектури, СЕС, охорони природи, охорони пам'ятників культурної спадщини, земельних ресурсів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що акт вибору і обстеження земельної ділянки є документом, який складається за результатами роботи комісії та підлягає погодженню відповідними органами державної влади.
Проаналізувавши норми законодавства в сфері земельних відносин суд приходить до висновку, що акт вибору і обстеження земельної ділянки не підлягає затвердженню.
Отже, відповідач - виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, не мав права на здійснення дій, які взагалі не передбачені земельним законодавством України.
Крім того, суд зауважує, що ТОВ «ОЛВІКРИМ» всупереч ч.7 ст.151 Земельного кодексу України отримано погодження від комітету з управління земельних ресурсів при Сімферопольській міській раді, яка не уповноваження на його надання.
Суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.151 Земельного кодексу України органом, який уповноважений надавати погодження місць розташування об'єктів є органи земельних ресурсів.
Суд зазначає, що Ухвалою суду від 25 травня 2009 року у відповідачів було витребувано погодження Рескомземом або його територіальними органами місця розташування об'єкту.
Суд зауважує, що Ухвала суду від 25 травня 2009 року відповідачами не виконана, погодження Рескомземом або його територіальними органами місця розташування об'єкту суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року у частині затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки є протиправним.
Оцінюючи п.п.5-6 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року суд зазначає наступне.
Суд підкреслює, що зобов'язання, викладені в п.п.5-6 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року, щодо виконання ТОВ «ОЛВІКРИМ» комплексу проектних робіт є передвчасними у зв'язку з тим, що в частині надання дозволу на виконання проекту відведення земельної ділянки; надання дозволу на виконання комплексу проектних робіт для будівництва житлової забудови Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року визнано протиправним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що п.п.2-6 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі законодавства України, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, отже, є протиправними.
Перевіряючи правомірність Рішення Сімферопольської міської ради 18 сесії 24 скликання № 256 від 18.02.2004 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» в частині передачі ТОВ «ОЛВІКРИМ» в оренду земельної ділянки площею 2,6 га для будівництва багатоповерхової та малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно - побутового призначення суд вважає необхідним зазначити наступне.
Суд підкреслює, що для отримання земельної ділянки в оренду відповідно до ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення) необхідно:
- клопотання юридичної особи, зацікавленої в одержанні земельної ділянки, надане до міської ради, щодо одержання земельної ділянки в оренду;
- згода міської ради на розроблення проекту відведення земельної ділянки;
- погодження проекту відведення з відповідними державними органами та після отримання висновку державної землевпорядної експертизи - подання проекту відведення до міської ради для прийняття рішення про надання земельної ділянки.
Суд зазначає, що клопотання ТОВ «ОЛВІКРИМ» про одержання земельної ділянки у постійне користування належним органом не розглянуто, відповідне рішення про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки не прийнято.
Прийняття рішення виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради щодо надання дозволу на виконання проекту відведення земельної ділянки не є законною підставою для розроблення цього проекту.
Таким чином, суд зазначає, що проект відведення земельної ділянки товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛВІКРИМ» був розроблений без належних підстав.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України рішення про надання земельної ділянки в оренду приймається при наявності погодженого проекту відведення та висновку державної землевпорядної експертизи.
Судом встановлено, що на момент прийняття Сімферопольською міською радою Рішення № 256 про передачу в оренду ТОВ «ОЛВІКРИМ» земельної ділянки, а саме 18.02.2004 року, ТОВ «ОЛВІКРИМ» відповідний висновок державної землевпорядної експертизи ТОВ «ОЛВІКРИМ» не отриманий.
Судом встановлено, що висновок землевпорядної експертизи ТОВ «ОЛВІКРИМ» був отриманий лише у 2006 році, а саме висновок державної землевпорядної експертизи від 15 березня 2006 року № 1184К-22/111, затверджений Головою Рескомзема АРК 12 травня 2006 року, тобто після прийняття рішення щодо передачі в оренду ТОВ «ОЛВІКРИМ» земельної ділянки.
Проаналізувавши висновок експертизи суд зазначає, що зауваження до проекту, викладені в п.2 висновку - про відсутність дозволу на виконання проекту відведення - було знято безпідставно, так як такий дозвіл не був отриманий.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що ТОВ «ОЛВІКРИМ» всі передбачені земельним законодавством України стадії для отримання земельної ділянки в оренду не пройдені, згода відповідного органу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та відповідний висновок державної землевпорядної експертизи на момент прийняття рішення не отримані, Рішення Сімферопольської міської ради 18 сесії 24 скликання № 256 від 18.02.2004 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі» в частині передачі виробничо-комерційній фірмі «ОЛВІКРИМ» в оренду земельна ділянка площею 2,6 га для будівництва багатоповерхової та малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно - побутового призначення є протиправним.
Суд не приймає до уваги посилання представників третіх осіб ТОВ «ОЛВІКРИМ» та ТОВ «АМІД» на те, що законність рішення Сімферопольської міської ради № 256 від 18.02.2004 року не підлягає доказуванню у зв'язку з тим, що Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2006 року у справі № 2-20/14161-2006А, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим до Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, треті особи: ТОВ «АМІД», Сімферопольська квартирно-експлуатаційна частина району про визнання незаконними та нечинними рішення Сімферопольської міської ради № 256 від 18.02.2004 року, а, отже, визнано законність прийняття Сімферопольською міською радою Рішення № 256 від 18.02.2004 року.
Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд зазначає, що судовим рішенням можуть бути встановлені факти, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд зауважує, що в справі, яка розглядалася господарським судом Автономної Республіки Крим приймали участь інші особи та надавалася правова оцінка рішенню Сімферопольської міської ради № 256 від 18.02.2004 року в частині надання ТОВ «АМІД» в короткострокову оренду земельної ділянки для будівництва багатоповерхової та малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно - побутового призначення, ТОВ «ОЛВІКРИМ» до участі у справі не залучалося, питання щодо законності надання в оренду земельної ділянки ТОВ «ОЛВІКРИМ» судом не досліджувалося.
Суд зазначає, що юридична оцінка норм закону, яка надана господарським судом АР Крим в Постанові від 04 грудня 2006 року у справі № 2-20/14161-2006А не являється тими обставинами, які не підлягають доказуванню.
Щодо посилань третіх осіб ТОВ «ОЛВІКРИМ» та ТОВ «АМІД» на пропуск строків давності для оскарження рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року та Сімферопольської міської ради № 171 від 19.06.2003 року, № 256 від 18.02.2004 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно з ч.1 ст.50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Суд зазначає, що треті особи ТОВ «ОЛВІКРИМ» та ТОВ «АМІД» не є сторонами у справі, тому їх доводи щодо пропуску строку давності не приймаються судом до уваги.
Крім того, суд зауважує, що строк позовної давності по оскарженню рішення Сімферопольської міської ради № 256 від 18.02.2004 року та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року взагалі не пропущений.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України, який встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, набрав чинності 1 вересня 2005 року.
До 1 вересня 2005 року регулювання строків давності відбувалося за нормами Цивільного кодексу, який введений в дію з 1 січня 2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, строк звернення до суду для оскарження рішення Сімферопольської міської ради № 256 від 18.02.2004 року розпочав свій перебіг 18.02.2004 року та закінчився 18.02.2007 року. Відповідно строк звернення до суду для оскарження рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року розпочав свій перебіг 26.09.2003 року та закінчився 26.09.2006 року.
Суд зазначає, що адміністративний позов заступником прокурора АР Крим був поданий 16 серпня 2006 року, отже, строк звернення до суду по оскарженню рішення Сімферопольської міської ради № 256 від 18.02.2004 року та рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року не пропущений.
Аналізуючи всі викладені факти суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати п.2-6 Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року в частині надання дозволу на виконання проекту відведення земельної ділянки; виконання комплексу проектних робіт для будівництва; затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки; зобов'язання надати проекту документацію; встановлення строку дії рішення в частині виконання комплексу проектних робіт та Рішення Сімферопольської міської ради 18 сесії 24 скликання № 256 від 18.02.2004 року в частині надання в короткострокову оренду строком на 3 роки виробничо-комерційній фірмі «ОЛВІКРИМ» земельної ділянки площею 2,6 га для будівництва багатоповерхової та малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно - побутового призначення.
Таким чином, уточнені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Уточнені позовні вимоги в частині визнання нечинним Рішення Сімферопольської міської ради 10 сесії 24 скликання № 171 від 19.06.2003 року «Про надання, передачу громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у приватну власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» в частині вилучення земельної ділянки площею 7 га у Міністерства оборони України та передачі її до земель, що не надані у власність або користування у межах м.Сімферополя не підлягають задоволенню.
Отже, уточнені позовні вимоги заступника прокурора АР Крим підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що заступник прокурора АР Крим невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішень нечинними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії,суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з тим, що прокурор звільнений від сплати судового збору.
У зв'язку зі складністю справи судом 06 серпня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 11 серпня 2009 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1590 від 26.09.2003 року в частині надання дозволу на виконання проекту відведення земельної ділянки; виконання комплексу проектних робіт для будівництва; затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки; зобов'язання надати проекту документацію; встановлення строку дії рішення в частині виконання комплексу проектних робіт.
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Сімферопольської міської ради 18 сесії 24 скликання № 256 від 18.02.2004 року в частині надання в короткострокову оренду строком на 3 роки виробничо-комерційній фірмі «ОЛВІКРИМ» земельної ділянки площею 2,6 га для будівництва багатоповерхової та малоповерхової житлової забудови з об'єктами культурно - побутового призначення
4. В решті уточнених позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Трещова О.Р.