33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"15" червня 2011 р. Справа № 5019/936/11
за позовом Садове товариство "Західний"
до відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2
про визнання недійсним договору
Суддя Бережнюк В.В.
Представники:
Від позивача : ОСОБА_3
Від відповідача : ОСОБА_4
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 02 червня 2011 року до 15 червня 2011 року.
СУТЬ СПОРУ: Садове товариство "Західний" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору від 25 жовтня 2008 року про надання права користування чужою земельною ділянкою для ведення садівництва та городництва і забудови. В обґрунтування вимог зазначає, що даний Договір підписано особою, яка на момент його укладення була керівником ОСОБА_5 товариства "Західний", - ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Вважає, що ОСОБА_6 підписала Договір не маючи достатніх на те повноважень, оскільки остання була виконуючою обов'язки голови правління та їй не було надано відповідних повноважень правлінням садового товариства на підписання такого виду договорів. Крім того позивач вказує, що земельна ділянка, що надана відповідачу у користування згідно Договору є власністю садового товариства та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Позивач вважає, що укладення Договору від 25 жовтня 2008 року практично змінило цільове призначення земельної ділянки, оскільки у Договорі сторони посилаються на главу 34 Цивільного кодексу України "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови". Також позивач зауважив, що при підписанні сторонами Договору від 25 жовтня 2008 року власником земельної ділянки зазначено ОСОБА_2, а землекористувачем - Садове товариство "Західний", що є невірним. Враховуючи викладені обставини позивач просить визнати недійсним Договір від 25 жовтня 2008 року про надання права користування чужою земельною ділянкою для ведення садівництва та городництва і забудови.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задоволити.
Відповідач надав відзив, у якому позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві та додаткових запереченнях на позовну заяву. Вказує, що зміст укладеного між сторонами Договору не суперечить вимогам чинного законодавства. Правочин вчинений у формі, що встановлена законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, відповідач вносить плату за користування земельною ділянкою, а позивач таку плату приймає. Таким чином згаданий правочин вважається схваленим позивачем, оскільки він прийнятий до виконання. Також відповідач пояснює, що при підписанні Договору від 25 жовтня 2008 року сторони припустилися технічної описки, помилково зазначивши власником земельної ділянки ОСОБА_2, а землекористувачем - Садове товариство "Західний". Дана обставина не впливає на умови Договору. Зі змісту останнього чітко вбачається, що власником земельної ділянки є Садове товариство "Західний", а землекористувачем - ОСОБА_2.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, що викладені у відзиві та додаткових пояснення до нього. Просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити. При цьому суд виходив з такого.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2008 року між Садовим товариством "Західний" в особі голови правління ОСОБА_6 (Власник) та ОСОБА_2 (Землекористувач) було укладено Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для ведення садівництва та городництва і забудови (арк.с.4-5). Відповідно до предмету договору у відповідності до глави 34 Цивільного кодексу України (іменований - "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови") Власник надає, а Землекористувач приймає в довгострокове користування для ведення садівництва та городництва і будівництва земельну ділянку, що належить Власнику на підставі Акту №18 від 18.12.1997 року площею 0,25 га, яка знаходиться на території садових ділянок Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області та розміщена безпосередньо біля адміністративної будівлі ОСОБА_5 товариства по вул.Центральній, №1371 (поштова адреса земельної ділянки, яка надається в оренду: с.Н.Українка, СТ "Західний", вул.Центральна,1372 і межує зі сходу - господарський двір контори товариства, з півночі, заходу та півдня - вільні від забудови землі контори), в подальшому по тексту договору іменована - земельна ділянка. Землекористувач набуває права на користування земельною ділянкою з моменту підписання даного договору. Строк дії договору : право користування земельною ділянкою для ведення садівництва та городництва і забудови встановлюється Землекористувачу на строк 49 років з моменту підписання даного договору. Починаючи з 25 жовтня 2008 року Землекористувач зобов'язаний вносити щомісячну плату Власнику за користування земельною ділянкою наданою для ведення садівництва та городництва і забудови в розмірі, що не перевищує суму членських внесків, які встановлені рішенням правління садового товариства для даної площі земельної ділянки, що надана в користування.
Згідно п.2.3. Договору умови використання та цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва та городництва і забудови малих архітектурних форм та споруд, в тому числі переносних і стаціонарних.
Договір підписано сторонами та скріплено відбитками печаток сторін.
На виконання умов Договору Садове товариство "Західний" надало ОСОБА_2 у користування для ведення садівництва та городництва і забудови земельну ділянку, обумовлену Договором. В свою чергу ОСОБА_2 вносив плату за користування ділянкою, що підтверджено наявною у матеріалах справи квитанцією (арк.с.24).
За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років (с.1 ст.408 ЦК України).
Статтями 409 та 410 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
Частиною 1 статті 413 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
За умовами ст.ст. 414-415 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди). Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Однак, з аналізу наведених вище правових норм та змісту укладеного між сторонами Договору від 25.10.2008 р. вбачається, що у останньому поєднано два види договорів, що передбачені Главою 33 та Главою 34 Цивільного кодексу України.
Таке поєднання та зміст укладеного між сторонами Договору від 25.10.2008 р. не суперечить чинному законодавству та відповідає його вимогам.
Як на одну з підстав для визнання недійсним укладеного сторонами Договору позивач покликається на те, що ОСОБА_7 була виконуючою обов'язки голови правління СТ "Західний" у момент укладення Договору, та їй не було надано відповідних повноважень правлінням садового товариства на підписання такого виду договорів.
Суд зазначає, що згідно п.33 Статуту правління садового товариства розпоряджається майном і коштами товариства за виключенням відчуження земель загального користування та нерухомої власності товариства. В склад правління товариства входять голова правління і бухгалтер товариства за посадою (п.31 Статуту).
Відповідно до наявного у матеріалах справи інформаційного листа №02-2-05/408 від 31.05.2011 р. Головного управління статистики у Рівненській області ОСОБА_7 була керівником ОСОБА_5 товариства "Західний" у період з 01.01.2008 р. по 31.10.2008 р.
За умовами пункту 35 Статуту ОСОБА_5 товариства "Західний" Голова правління садового товариства має, зокрема, повноваження укладання договорів та угод від імені садового товариства.
Частина 1 статті 241 ЦК Ураїни передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Представник позивача посилається на те, що ОСОБА_7 було укладено Договір від 25.10.2008 р. з перевищенням повноважень. Разом з тим, позивачем прийнята плата за користування земельною ділянкою, що внесена відповідачем за період 2008-2010 р.р.
Отже, фактично прийняттям плати за користування земельною ділянкою Садове товариство "Західний" вчинило дії, що свідчать про схвалення та прийняття до виконання укладеного між сторонами Договору.
У позовній заяві позивач вказує, що укладення Договору від 25 жовтня 2008 року практично змінило цільове призначення земельної ділянки, оскільки у Договорі сторони посилаються на главу 34 Цивільного кодексу України "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови".
Суд звертає увагу, що укладення сторонами спірного Договору не тягне за собою як наслідок зміну цільового призначення земельної ділянки, що надана відповідачу у користування, оскільки стаття 20 Земельного кодексу України передбачає, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.
Відомості про прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка надана відповідачу у користування згідно Договору від 25.10.2008 р. у матеріалах справи відсутні.
Також, суд не приймає до уваги зауваження позивача на те, що при підписанні сторонами Договору від 25 жовтня 2008 року власником земельної ділянки зазначено ОСОБА_2, а землекористувачем - Садове товариство "Західний", оскільки зі змісту Договору вбачається, що власником земельної ділянки є Садове товариство "Західний", а землекористувачем - підприємець ОСОБА_2. Таким чином, очевидним є те, що при підписанні Договору від 25 жовтня 2008 року сторони припустилися технічної помилки, яка не впливає на суть Договору, зазначивши власником земельної ділянки ОСОБА_2, а землекористувачем - Садове товариство "Західний".
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за умовами яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які покликається позивач у даній справі, не є підставою для визнання недійсним Договору від 25.10.2008 р. про надання права користування чужою земельною ділянкою для ведення садівництва та городництва і забудови, що укладений між Садовим товариством "Західний" та підприємцем ОСОБА_2
Доводи позивача, що викладені у позовній заяві спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову. За таких обставин, в позові слід відмовити.
Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.
Разом з тим, судом встановлено, що платіжним дорученням №330 від 05.05.2011 р. позивачем надміру сплачено державне мито. Тому суд вважає за необхідне видати ОСОБА_5 товариству "Західний" довідку на повернення державного мита з державного бюджету в розмірі 17 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
ОСОБА_5 товариству "Західний" довідку про повернення з державного бюджету надміру сплаченого державного мита в розмірі 17 грн. 00 коп.
Суддя Бережнюк В.В.
повне рішення підписано 17 червня 2011 року