ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.08.2015Справа №910/13200/14
за позовомФізичної особи - підприємця Бобровського Петра Костянтиновича
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі»
про533590,00 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачане з'явився;
від відповідача не з'явився;
Фізична особа - підприємець Бобровський Петро Костянтинович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі» 533590,00 грн., з яких: 206991,00 грн. пені, 100531,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33027,00 грн. 3% річних та 193041,00 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договорів позики від 19.07.2002, від 09.08.2002, від 04.10.2002, від 07.10.2002.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішень господарського суду міста Києва від 15.10.2012 у справі № 05-5-7/1716-48/391-2012 та від 10.02.2014 у справі № 05-5-49/6217, якими встановлено порушення відповідачем умов договорів позики від 19.07.2002, від 09.08.2002, від 04.10.2002, від 07.10.2002 та стягнуто заборгованість за цими договорами. ТОВ «Трансмарі» вказані рішення не виконало, а тому позивач просив стягнути з відповідача пеню, відсотки, 3 % річних та інфляційну складову боргу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 у справі №910/13200/14 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі» на користь Фізичної особи - підприємця Бобровського Петра Костянтиновича 100531,00 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33027,00 грн. - 3% річних, інфляційну складову боргу у сумі 193041,00 грн., в іншій частині позову відмовлено. Крім цього, присуджено до стягнення з відповідача на користь Держаного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 6531,98 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 у справі №910/13200/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 скасовано в частині відмови у стягненні 206991,00 грн. пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» справу №910/13200/14 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 справу №910/13200/14 було прийнято суддею Смирновою Ю.М. до свого провадження та призначено її розгляд на 12.08.2015.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.08.2015 не з'явився, однак 05.08.2015 надіслав до канцелярії Господарського суду міста Києва заяву, в якій просив суд вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задовольнити та розглядати справу без участі представника позивача. У вказаній заяві позивач визначив періоди нарахування пені, а саме: за договором позики від 19.07.2002, від 09.08.2002 та від 04.10.2002 з додатковими угодами до них - з 13.11.2011 по 12.11.2012, а по договору від 07.10.2002 з додатковою угодою до нього з 28.02.2011 по 29.02.2012.
В судове засідання 12.08.2015 року представник відповідача не з'явився. Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
19.07.2002 між Фізичною особою - підприємцем Бобровським Петром Костянтиновичем (позикодавець) та ТОВ «Трансмарі» (позичальник) було укладено договір б/н, відповідно до умов якого позичальник позичив у позикодавця 28408,00 грн. (п.1), зазначену суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.01.2003, таким чином: 1060,00 грн. кожний місяць, а залишок суми в останній день, тобто 19.01.2003 (п.2).
19.11.2003 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, згідно п.п. 1, 2, 3 якої сторони погодили внести зміни договір від 19.07.2002, а саме: 1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28355,00 грн., еквівалентну 5320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003, 2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004, 3. Сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки.
09.08.2002 між Фізичною особою - підприємцем Бобровським Петром Костянтиновичем (позикодавець) та ТОВ «Трансмарі» (позичальник) було укладено договір б/н, відповідно до умов якого позичальник позичив у позикодавця 23320,00 грн. (п.1), зазначену суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 09.10.2002, таким чином: 1060,00 грн. кожний місяць, а залишок суми в останній день, тобто 09.10.2002 (п.2).
19.11.2003 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору від 09.08.2002 згідно п.п. 1, 2, 3 якої сторони погодили внести наступні зміни: 1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28355,00 грн., еквівалентну 5320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003, 2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004, 3. Сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки.
04.10.2002 між Фізичною особою - підприємцем Бобровським Петром Костянтиновичем (позикодавець) та ТОВ «Трансмарі» (позичальник) було укладено договір б/н, відповідно до умов якого позичальник позичив у позикодавця 25070,00 грн. (п.1), зазначену суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 04.01.2003, таким чином: 1090,00 грн. в листопаді 2001, 1090,00 грн. в грудні 2001 та останні до 04.01.2003.
19.11.2003 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору від 04.10.2002 згідно п.п. 1, 2, 3 якої сторони погодили внести наступні зміни: 1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28355,00 грн., еквівалентну 5320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003р., 2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004, 3. Сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки.
Оскільки відповідач суми позик у встановлені цими договорами та додатковими угодами строки не повернув, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 05-5-49/6217 було стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості по цим договорам.
07.10.2002 між Фізичною особою - підприємцем Бобровським Петром Костянтиновичем (позикодавець) та ТОВ «Трансмарі» (позичальник) було укладено договір б/н, відповідно до умов якого позичальник позичив у позикодавця 25070,00 грн. (п.1), позичальник зобов'язується повернути цю суму готівкою в строк до 07.01.2003, таким чином: 1090,00 грн. в листопаді 2002, 1090,00 грн. -у грудні 2002 та останні до 07.01.2003 (п.2).
19.11.2003 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору від 07.10.2002, згідно п.п. 1, 2, 3 якої сторони погодили внести зміни до вищевказаного договору: 1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28355,00 грн., еквівалентну 5320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003, 2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004, 3. Сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у сумі 100 грн. за кожний день прострочки.
Оскільки відповідач суму позики у встановлений цим договором та додатковою угодою строк не повернув, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 у справі № 05-5-7/1716-48/391-2012 було стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості по цьому договору.
В своїй постанові від 07.07.2015 у справі №910/13200/14 Вищий господарський суд України зауважив про необхідність у витребуванні у позивача уточненого розрахунку пені із зазначенням конкретного періоду її нарахування, з'ясування чи погоджено сторонами нарахування пені у вказаних договорах позики (додаткових угодах і у якому розмірі.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Положеннями укладених між сторонами договорів та додаткових угод до них сторонами погоджено, що сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки, а згідно договору від 07.10.2002 сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у сумі 100 грн. за кожний день прострочки.
Умовами договорів від 19.07.2002, від 09.08.2002, від 04.10.2002 від 07.10.2002 та додатковими угодами до них визначено строк виконання відповідачем свого зобов'язання по поверненню позик до 19.05.2004, тобто прострочка відповідача має місце з 20.05.2004.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Судом встановлено, що позивач визначив періоди нарахування пені, а саме: за договорами позики від 19.07.2002, від 09.08.2002 та від 04.10.2002 з додатковими угодами до них - з 13.11.2011 по 12.11.2012, а по договору від 07.10.2002 з додатковою угодою до нього - з 28.02.2011 по 29.02.2012.
Всього позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 206991,00 грн.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення суму пені, яка нарахована ним після спливу шестимісячного строку з дня, наступного за останнім днем, у який відповідні зобов'язання мали бути виконані, вимоги позивача про стягнення відповідача пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, залишається за позивачем.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 206991,00 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 206991,00 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.08.2015
Суддя Ю.М.Смирнова