ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.08.2015Справа №910/19302/15
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
простягнення 3023,94 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Горбан А.В. - представник за довіреністю № Э.37.7.0.0./Д-935 від 04.08.14;
від відповідачане з'явились
В судовому засіданні 19.08.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3023,94 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СК «Інгосстрах» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № VIWЗАК00000731 від 11.09.07, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «KIA», державний номер АВ 3399 АО, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер АВ 7815 АН, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "Страхова група «ТАС», позивач просить стягнути з відповідача 3023,94 грн. в якості відшкодування витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 29.07.15 порушено провадження у справі № 910/19302/15 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.08.15.
06.08.15 позивач через канцелярію суду направив підтвердження про відсутність аналогічного спору та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
14.08.2015 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер АВ 7815 АН.
14.08.2015 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла копія постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.07.12 відносно Білоуса О.А.
У судове засідання, призначене на 19.08.2015, з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився, у судове засідання 19.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
11 вересня 2007 року ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», що було перейменовано в ПАТ «СК «Інгосстрах», за договором страхування наземного транспорту № VIWЗАК00000731 було застраховано автомобіль марки «KIA», державний номер АВ 3399 АО, страхувальник - Коломієць Олександр Станіславович, вигодонабувачем по договору є ПАТ «КБ «Приватбанк». Відповідно до п. 10 договору страхування строк дії договору з 11.09.07 по 10.09.08 включно (але не більше ніж сплачуваний період п.11.1). При бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк, більший за 12 місяців, та сплаті страхового платежу, зазначеного у п.9 цього договору, цей договір діє 12 місяців і щорічно закінчується у останній день відповідного періоду. Як вбачається з матеріалів справи, договір страхування було неодноразово пролонговано за згодою сторін, про що свідчать платіжні доручення про сплату страхувальником чергових страхових премій (№ 1R5Q від 10.09.08; № РТ020В1D2Н від 10.09.09; № РТ020ВОSI1 від 10.09.10; № РТ029ВоF2Н від 09.09.11).
З довідки № 9024176 про ДТП вбачається, що 20.06.2012р. в м. Ладижин Вінницької області на вул. Процишина мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів: «Chevrolet Aveo», державний номер АВ 7815 АН, що належить Білоус Анатолію Івановичу, під керуванням Білоус Олександра Анатолійовича та «KIA», державний номер АВ 3399 АО, що належить Коломієць Олександру Станіславовичу під керуванням власника.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Білоус О.А. вимог п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.07.2012р. справа № 211/952/12.
20.06.12 вх. № 10.0.2/0557 страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом від 03.08.12 вих. № 6863971 вигодонабувач за договором страхування повідомив про свою згоду щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 3523,94 грн. в рахунок погашення заборгованості Коломієць О.С. за кредитним договором.
Згідно Висновку експерта № 326Е-06 автотоварознавчого дослідження від 03.07.12 вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля «KIA», державний номер АВ 3399 АО, в результаті його пошкодження при ДТП складає 4433,94 грн.
За страховим випадком - ДТП що сталась 20.06.2012р. за участю застрахованого автомобіля «KIA», державний номер АВ 3399 АО, згідно складеного страхового акту № И-2740 від 03.08.12 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3523,94 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 8806 від 06.08.12.
Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія Білоус О.А., який керував автомобілем «Chevrolet Aveo», державний номер АВ 7815 АН, підтверджується постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.07.2012р. у справі № 211/952/12.
Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Білоус Анатолієм Івановичем як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 22.02.12 до 21.02.13 (Поліс АВ/2415260), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номер АВ 7815 АН, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «KIA», державний номер АВ 3399 АО, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № VIWЗАК00000731 від 11.09.07, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Geely», державний номер АА 0761 МТ.
В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/2415260) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 500,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем 3523,94 грн. за мінусом франшизи 500,00 грн, що і відповідає розміру позовних вимог.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062 м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 33248430) страхове відшкодування в сумі 3023 (три тисячі двадцять три) грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.08.2015 р.
Суддя Пукшин Л.Г.