ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.08.2015Справа №910/19213/15
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"
до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"
про стягнення 3 622,42 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Курочкін О.О. - представник за довіреністю № 50 від 31.01.15
від відповідача Крашеніннікова М.І. - представник за довіреністю від 04.12.14
У судовому засіданні 19.08.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення 3 622,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ "Страхова компанія "Індіго" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 206-24725-08 від 10.11.2008р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Mitsubishi" державний номер АА 5577 ЕН, а тому, позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Opel", державний номер АІ 1361 ВМ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "ПРОСТО-страхування" , позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 3 622,42 грн. шкоди в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19213/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.08.2015.
14.08.2015 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Opel", державний номер АІ 1361 ВМ.
У судове засідання, призначене на 19.08.2015, з'явились представники сторін, вимоги ухвали суду виконали. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності та покласти витрати по сплаті судового збору на позивача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій ТДВ "Страхова компанія "Індіго", яке в досудовому порядку не зверталось до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
За договором добровільного страхування наземного транспорту 206-24725-08 від 10.11.2008 р. ТОВ "Страхова компанія "Індіго" було застраховано автомобіль "Mitsubishi" державний номер АА 5577 ЕН, страхувальником та вигодонабувачем по договору є Маторін Дмитро Анатолійович.
Частиною І пунктом 15 договору визначено строк його дії з 12.11.2008 по 11.11.2009.
Згідно з довідки № 8476804 про дорожньо-транспортну пригоду 20.09.2009 в м. Києві по проспекту Палладіна мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю двох автомобілів: "Mitsubishi" державний номер АА 5577 ЕН, що належить Маторіну Дмитру Анатолійовичу під його керуванням та "Opel", державний номер АІ 1361 ВМ, що належить Гордійчук Світлані Василівні під її керуванням.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Гордійчук Світланою Василівною п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.10.2009 р. справа № 3-6808.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Mitsubishi" державний номер АА 5577 ЕН, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до калькуляції та рахунку-фактури № 00014098/1 від 27.10.2009 становить 4 261,67 грн.
Страхувальник транспортного засобу - автомобіля "Mitsubishi" державний номер АА 5577 ЕН звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
За страховим випадком - ДТП що сталась 20.09.2009 за участю застрахованого автомобіля, згідно рахунку-фактури № 00014098/1 від 27.10.2009 та складеного страхового акту № 11477/206/ від 23.10.2013р. за договором страхування № 206-24725-08 від 10.11.2008р. визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 3 622,42 грн. Виплата вказаних витрат підтверджується платіжним дорученням № 4421 від 30.10.2013 р.
Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія, який керував автомобілем "Opel", державний номер АІ 1361 ВМ, підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.10.2009 р. справа № 3-6808.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Гордійчуком Максимом Васильовичем як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 29.11.2008 р. до 28.11.2009 р. включно (Поліс ВВ/ 9237222), відповідно до якого, забезпечений транспортний засіб "Opel", державний номер АІ 1361 ВМ, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи 510 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mitsubishi" державний номер АА 5577 ЕН, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Mitsubishi" державний номер АА 5577 ЕН.
В розумінні положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (Поліс ВВ/9237222) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем 3 622,42 грн. за вирахуванням франшизи 510,00 грн., що складає 3112,42 грн.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, яке на думку відповідача вираховується з дати дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку), не приймаються судом виходячи з наступного.
В силу ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Таким чином, перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).
За таких обставин, оскільки основне зобов'язання позивачем виконано 30.10.2013 р., а звернувся позивач з даним позовом до Господарського суду м. Києва 27.07.2015 р., то строк позовної давності для даних вимог не сплинув.
Викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача в частині покладення судових витрат по сплаті судового збору, спростовуються наступним.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зі змісту наведених правових норм не вбачається обов'язку позивача звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.
До того ж, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначає, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №3-165гс14, яка є обов'язковою для застосування у силу положень ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код 24745673) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 1, ідентифікаційний код 33831166) 3 112 (три тисячі сто дванадцять) грн. 42 коп. страхової виплати в порядку регресу та 1 571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 22 коп. судових витрат.
3. В частині позовних вимог про стягнення 510,00 грн. відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.08.2015 р.
Суддя Л.Г. Пукшин