ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.08.2015Справа №910/15132/15
За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва»
до Публічного акціонерного товариства «Фірма Прокат»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація
про стягнення 12 769,08 грн., виселення
суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача Микитин С.С. - представник за довіреністю № 03-юр від 03.03.15
від відповідача не з'явились
від третьої особи Коломієць Н.Г. - представник за довіреністю № 107-67/13 від 12.01.15
В судовому засіданні 19.08.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» до Публічного акціонерного товариства «Фірма Прокат», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про стягнення 12 769,08 грн., виселення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.11.2012 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець, третя особа), Публічним акціонерним товариством «Фірма Прокат» (Орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (Балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва № 17/1. Відповідно до умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 23 та зобов'язався сплачувати орендну плату балансоутримувачу за користування даним майном. Додатковою угодою від 02.03.2015 р. внесено зміни до договору оренди, та замінено балансоутримувача у договору КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» (позивач). за доводами позивача, в порушення умов договору, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснюється розрахунки по орендним платежам, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість з березня 2015 по травень 2015 у розмірі 12 149,09 грн. Враховуючи порушення умов договору в частині оплати орендних платежів та нецільове використання приміщення, позивач направив відповідачу листа від 20.05.2015, яким повідомив про припинення дії договору та вимагав звільнити приміщення. Також позивач направляв на адресу відповідача листа з вимогою погасити заборгованість. Оскільки, відповідачем вимоги позивача, викладені у листах, залишені без реагування, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та відшкодування оплати за землю у розмірі 12 149,09 грн, пені у розмірі 590,47 грн, 3% річних у розмірі 29,52 грн та виселення із нежитлового приміщення загальною площею 73,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 23 та передати його за актом прийому-передачі балансоутримувачу (позивачу).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15132/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 05.08.2015.
Даною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію.
У судове засідання, призначене на 05.08.2015, з'явився представник позивача.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 05.08.2015 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/2422/15-г на 15 днів, розгляд справи відкладено на 19.08.2015.
У судове засідання 19.08.2015 з'явилися представники позивача та третьої особи.
Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21 536,06 грн, яка виникла з березня по серпень 2015 р. пеню у розмірі 590,47 грн, 3% річних у розмірі 29,52 грн та виселення відповідач із займаного приміщення.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну у бік збільшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позові та просила сул задовольнити у повному обсязі.
Представник третьої особи позовні вимоги позивача підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04111, м. Київ, вул. Салютна, буд. 15 та у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був сформований у зв'язку з розглядом цієї справи.
Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Крім того, як встановлено судом, відповідач змінив своє найменування з Відкритого акціонерного товариства "Лікон" на Публічне акціонерне товариство "Лікон".
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
04 листопада 2012 року між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (надалі - орендодавець, третя особа), Публічним акціонерним товариством «Фірма Прокат» (надалі - орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (Балансоутримувач) було укладено договір № 17/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 01.08.2012 № 124 та розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.10.2012 № 641, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул.. Депутатська, 23, для розміщення ательє прокату.
Відповідно до п.2.1. договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 73,6 кв.м., розташовані на першому поверсі згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди (п. 2.3. договору).
Як вбачається із матеріалів справи 04.11.2012 р. сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а оренда прийняв в оренду нежитлові приміщення на першому поверсі, загальною площею 73,6 кв.м., розташовані за адресою: вул. Депутатська , 23, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Стан приміщення що передається в оренду - задовільний.
За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київ ради від 22.09.2011 р. № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), на дату підписання договору за перший місяць оренди становить без ПДВ: 1330,16 грн (п. 3.1. договору).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованого у поточному місяці (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства (баласоутримувача), починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.6. договору).
Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів (угод), укладених орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги (п. 3.8. договру).
Згідно з п. 9.1. договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р до 30.11.2012 р.
Додатковою угодою від 29.09.2014 р. сторонами внесено зміни до договору, якою продовжено строк дії договору до 29.11.2015 р.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 «Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» закріплено на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» житловий та нежитловий фонд, визначений в п.1 цього розпорядження, до якого входить, зокрема, нежитлове приміщення по вул.. Депутатській, 23 площею 73,60 кв.м.
В подальшому 02 березня 2015 року до договору оренди № 17/1 внесено зміни, додатковою угодою, якою замінено баласоутримувача КП КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (надалі - позивач).
За доводами позивача, відповідачем в порушення договірних зобов'язань не сплачується орендна плата, експлуатаційні витрати та плата за землю, у строки та розмірах, визначених договором оренди, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за період з березня 2015 р. по серпень 2015 р. у розмірі 21 536,06 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем 15.05.2015 р. направлявся лист на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у розмірі 12 149,09 грн. Проте, відповідачем борг сплачений не був.
Отже, спір у справі виник через не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повноти та вчасності сплати отриманих послуг.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до п.п. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 2.5, 3.6., 3.8. договору оренди строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за орендні платежі, плати за землю та експлуатаційні витрати за період з березня по липень 2015 р. станом на момент вирішення спору настав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті орендних платежів, оплати за землю та експлуатаційні витрати не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16 963,18 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість, яка підписана керівником та головним бухгалтером позивача.
Судом встановлено, що позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача орендної плати з урахуванням експлуатаційних витрат та плати за землю у розмірі 4572,88 грн за серпень 2015 року. Однак, враховуючи ту обставину, що згідно з умов договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, то відповідно на момент вирішення спору, у відповідача ще не виникло прострочення виконання зобов'язання щодо оплати орендних платежів, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 4572,88 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за отримані послуги суду не надав, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 16 963,18 грн, що виникла за період з березня по липень 2015 р. обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 29,52 грн та пеню у розмірі 590,47 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на корить підприємства пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше, розміру встановленого законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно розрахунків позивача, пеня становить 590,47 грн, три відсотки річних - 29,52 грн, суд вважає дані розрахунки обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Позивачем також заявлені вимоги про виселення відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 73,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 23 та передати його за актом прийому-передачі балансоутримувачу (позивачу). В обґрунтування вказаної вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконуються вимоги щодо оплати орендних платежів, а також використовується орендне приміщення не за цільовим призначенням, що свідчить про систематичне невиконання істотних умов договору.
Позивачем 26.05.2015 р. на адресу відповідача направлявся лист № 155 з повідомленням про припинення дії договору у зв'язку з систематичним порушенням істотних умов договору, а саме: використання орендарем приміщень за нецільовим призначенням та не сплатою орендних платежів, та вимогою звільнити орендне приміщення та передати його по акту-прийому передачі.
У п. 9.4. договору сторони передбачили, що договір припиняє свою дію в разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців, з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.
Відповідно до п. 4.15. договору орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.
Отже, умовами договору передбачено обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі.
В матеріалах справи відповідний акт відсутній.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
Матеріали справи свідчать про те, що договір 17/1 від 04.11.2012 р. припинив свою дію, у зв'язку з повідомленням позивача про припинення дії договору від 26.05.2015 р., на підставі п. 9.4. договору.
Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, вимога позивача про виселення відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 73,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 23 та передати його за актом прийому-передачі балансоутримувачу (позивачу). є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він повернув орендоване майно за актом прийому-передачі, у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства. Відповідач доказів щодо звільнення орендованого приміщення та передачі його за актом прийому-передачі позивачам суду не надав.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма Прокат» (04111, м. Київ, вул.. Салютна, буд. 15; ідентифікаційний код 03062272) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (03134, м. Київ, вул.. Симиренка, буд. 17, ідентифікаційний код 39607507) заборгованість у розмірі 16 963 (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн 18 коп.; пеню у розмірі 590 (п'ятсот дев'яносто) грн 47 коп.; 3% річних у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 92 коп.
3. Виселити Публічне акціонерне товариство «Фірма Прокат» (04111, м. Київ, вул.. Салютна, буд. 15; ідентифікаційний код 03062272) з нежитлового приміщення загальною площею 73,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 23 та передати його за актом прийому-передачі Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (03134, м. Київ, вул.. Симиренка, буд. 17, ідентифікаційний код 39607507).
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.08.2015 р.
Суддя Л.Г. Пукшин