ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.08.2015Справа №910/11278/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК"
про стягнення 87 242, 82 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Герасимчук І.А.;
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 87 242, 82 грн., з якої: заборгованість по кредиту - 74 970, 00 грн., заборгованість по відсоткам - 9 717, 23 грн., пеня - 2 127, 17 грн., штрафні санкції - 428, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 91/ю від 04.02.2013.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У судовому засіданні 04.06.2015 оголошувалась перерва до 22.06.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
09.07.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач передчасно звернувся до суду, зокрема, Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" не було дотримано ані законодавчі норми щодо порядку та строку направлення вимоги виконання зобов'язань, ані умови, передбачені кредитним договором.
У судовому засіданні 09.07.2015 оголошувалась перерва до 13.08.2015.
13.08.2015 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на відзив, в яких зазначає, що надсилання претензії відповідно до норм чинного законодавства України є саме правом, а не обов'язком позивача. При цьому, право банку визначено умовами п. 5.3. кредитного договору.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою повноважного представника.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 13.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
04.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 91/Ю, умовами якого передбачено, що банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 192 780, 00 грн. на придбання транспортного засобу для передання в лізинг на строк з 04.02.2013 до 27.01.2016 зі сплатою 28 % річних.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, в процесі користування кредитом відповідач зобов'язався дотримуватись принципів кредитування: строковості, зворотності, платності, цільового використання, забезпеченості.
Щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на рахунок № 37395000657332 суму процентів за користування кредитом у відповідності до договору.
У разі, якщо дата погашення процентів припадає на вихідний або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня.
Пунктом 4.5. договору визначено, що позичальник зобов'язується погасити наданий банком кредит до 27.01.2016 включно згідно з графіком погашення (Додаток №1).
Сплачувати суму кредиту на рахунок №37395000657332 з призначенням платежу «Погашення заборгованості за кредитним договором № 91/Ю від 4 лютого 2013 року без ПДВ».
У разі, якщо дата погашення кредиту припадає на вихідні або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня.
Відповідно до п. 4.6. договору, у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі 56% (п'ятдесят шість відсотків) річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.
Умовами п. 5.3. договору визначено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі, зокрема, недотримання позичальником умов цього договору.
Про намір дострокового розірвання кредитного договору та/або вимогу дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, банк письмово повідомляє позичальника.
Позичальник зобов'язаний продовж 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії, неустойку, передбачені даним договором.
Згідно п. 5.4. договору, банк має право у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5. цього договору вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
У відповідності до п. 5.10 договору, при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п.п. 4.2., 4.3. та 4.5.) банк має право вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача згідно умов договору грошові кошти на загальну суму 192 780, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 260_6 від 04.02.2013 та випискою по особовому рахунку за період з 04.02.2013 по 03.06.2015.
Проте, відповідач надані кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого станом на 27.04.2015 за відповідачем утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 74 970, 00 грн. та несплачених в строк відсотків за користування кредитом у розмірі 9 717, 23 грн.
Так, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.04.2015 № 14/502/2197, в якій просив відповідача погасити заборгованість за кредитним договором № 91/Ю від 04.02.2013 протягом 5 днів шляхом зарахування коштів на транзитний рахунок позивача, яка отримана відповідачем наручно 07.04.2015.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів, зокрема погашення заборгованості у розмірі 74 970, 00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача 9 717, 23 грн. - заборгованості за відсотками, 2 127, 17 грн. - пені згідно п. 5.10 кредитного договору та 428, 40 грн. - 2 % штрафу від суми заборгованості.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами кредитного договору № 91/Ю від 04.02.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є кредитним договором.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти згідно умов договору.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кошти в повному обсязі не повернув, доказів зворотного суду не надав.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови кредитного договору № 91/Ю від 04.02.2013, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 74 970, 00 грн. основної заборгованості.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 717, 23 грн. - заборгованості за відсотками, 2 127, 17 грн. - пені згідно п. 5.10 кредитного договору та 428, 40 грн. - 2 % штрафу від суми заборгованості.
Приймаючи до уваги положення п. 1.1. договору, а також виходячи із наявної у матеріалах справи виписки з банківського рахунку Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК", суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 9 717, 23 грн.
Разом з тим, при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п.п. 4.2., 4.3. та 4.5.) банк має право вимагати від відповідача за кожен день прострочення сплатити пеню у розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 5.10 договору).
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Так, відповідно до п. 5.3. договору, позичальник зобов'язаний продовж 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії, неустойку, передбачені даним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога від 03.04.2015 № 14/502/2197 позивача отримана відповідачем наручно 07.04.2015, таким чином, останній зобов'язаний був достроково повернути кредитні кошти до 08.05.2015.
Згідно довідки про стан заборгованості відповідача, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" пеню у розмірі 2 127, 17 грн. за період з 06.01.2015 по 26.04.2015.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що позивачем допущені помилки у визначенні періоду нарахування пені, оскільки прострочення повернення кредиту почалося саме з 08.05.2015, що не входить у заявлений позивачем період, відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача 428, 40 грн. - 2 % штрафу від суми заборгованості, суд відзначає наступне.
Так, відповідно до з п. 5.4. договору, банк має право у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5. цього договору вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
При цьому, згідно п. 4.5 договору, відповідач зобов'язаний погасити наданий банком кредит до 27.01.2016.
Отже, умовами договору передбачено нарахування штрафної санкції у вигляді штрафу у розмірі 2% від суми заборгованості у разі порушення строку повернення кредиту, встановленого п. 4.5. договору, тобто до 27.01.2016.
За таких обставин, враховуючи, що вказаний період не настав, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2% від суми заборгованості, а тому визнає дану вимогу позивача необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52-А, ідентифікаційний код - 34981872) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 125, ідентифікаційний код - 19388768) 74 970 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 9 717 (дев'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 23 коп. - заборгованості за відсотками.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52-А, ідентифікаційний код - 34981872) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 48 коп.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 17.08.2015.
Суддя Бондарчук В.В.