номер провадження справи 4/99/15
12.08.2015 Справа № 908/3908/15
За позовом Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 25) в особі відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр електроенергетики” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 11/8)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ”, (72100, АДРЕСА_1)
про стягнення 60 372,00 грн. основного боргу за договором №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р., 2466,15 грн. 3 % річних та 42622,63 грн. індексу інфляції
Суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників:
Від позивача - ОСОБА_2 довіреність №125 від 20.02.2015р.;
Від відповідача - не з'явився.
01.07.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр електроенергетики” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ”, Запорізької області, м. Приморськ про стягнення 60 372,00 грн. основного боргу за договором №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р., 23884,16 грн. пені, 2232,94 грн. 3 % річних та 2232,94 грн. індексу інфляції.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2015 р. справу № 908/3908/15 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 р. порушено провадження у справі № 908/3908/15, справі № 908/3908/15 присвоєно номер провадження справи 4/99/15, судове засідання призначено на 27.07.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.08.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Зінченко Н.Г. на лікарняному, розгляд справи було перенесено на 12.08.2015р.
Ухвалою суду від 12.08.2015р. виправлено описку, допущену у вступній частині та за текстом ухвал господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 р. та від 03.08.2015р. у справі № 908/3908/15 в частині зазначення предмету, а саме в частині розміру заявленого до стягнення індексу інфляції.
В судовому засіданні 12.08.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
27.07.2015 р. до початку судового розгляду спору господарським судом Запорізької області від позивача отримано заяву про уточнення позовних вимог вих. №01/01-511050 від 21.07.2015 (вх.09-06/30497 від 27.07.2015р.), якою, посилаючись на ст. 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 60372,00грн., 3% річних - 2466,15 грн. та індексу інфляції в розмірі 42622,63 грн.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог, або заявлення “додаткових” позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Враховуючи викладене, розглянувши подану позивачем заяву та матеріали справи № 908/3908/15, суд дійшов висновку, що за своєю юридичною природою зазначена заява є заявою про зменшення позовних вимог, оскільки загальна сума заявлених вимог до відповідача зменшена до 105460,78 грн., яка подана позивачем у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.
Отже, в судовому засіданні 12.08.2015 р. судом розглянуті та вирішені по суті зменшені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ”, Запорізької області, м. Приморськ про стягнення 60 372,00 грн. основного боргу за договором №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р., 2466,15 грн. 3 % річних та 42622,63 грн. індексу інфляції.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, на підставі договору №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р., ст., ст. 11, 15, 526, 530, 536, 612, 614 ЦК України просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ”, Запорізької області, м. Приморськ суму 60 372,00 грн. основного боргу за договором №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р., 2466,15 грн. 3 % річних та 42622,63 грн. індексу інфляції.
Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу господарського суду Запорізької області 22.07.2015р. зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сум 60 372,00 грн. за договором №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р., однак, в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, свої заперечення мотивує наступним. Підприємство відповідача згідно Устава здійснює зовнішньоекономічну діяльність за напрямками - планування, будівництво, та експлуатація устаткування для виробництва електроенергії з використанням поновлювальних джерел сонячного випромінювання на земельних ділянках Приморського району Запорізької області. Засновник - нерезидент володіє 100% часткою. У зв'язку з політичною ситуацією в країні, яка склалася на початку 2014 року стримується фінансування проекту. Кошти для фінансування проекту відповідач отримує з країни нерезидента по Договору займа №2 від 07.03.2013 року зареєстрованого у Національному банку України. Іноземний банк стримує інвестування в Україну, до врегулювання ситуації в країні. Листом німецької Торгово-промислової палати підтверджується настання форс-мажорних обставин в Україні з грудня 2013 року для німецьких фінансових установ та підприємств які інвестують в Україну. Таким чином, Відповідач не міг виконати належним чином зобов'язання, в частині оплати основного боргу Позивача внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин та не несе відповідальності за часткове невиконання обов'язків по договору. У зв'язку із викладеним відповідач просить суд в позові, в частині 3 % річних та інфляційних втрат відмовити та розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Правовідносини сторін у справі є господарськими.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
02.08.2013 р. між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр електроенергетики” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (позивач у справі, підрядник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ” (відповідач у справ, замовник) був укладений Договір № 13/3358-13/150/08-2013 (далі за текстом - Договір).
За умовами Договору позивач (підрядник) в порядку і на умовах визначених договором, Підрядник зобов'язався своїми силами і засобами, за завданням Замовника виконати роботи по розробці робочого проекту (надалі іменується «документація»): «Приєднання до електричних мереж елекгроустановок комплексу Приморської сонячної електростанції ТОВ «Менедажс- Соларпарк Приморськ», а Замовник зобов'язався прийняти виконані Підрядником роботи і оплатити їх.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору згідно Кошторису (Додаток №1 до Договору) становить 120 744 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 20 124,00 грн.
Згідно п. 4.1.2 Договору остаточний розрахунок у розмірі 50% від загальної ціни робіт за Договором, замовник здійснює протягом 10 банківських днів після надання Позивачем акту виконаних робіт.
За умовами п. 5.1 Договору строк закінчення робіт - 90 робочих днів з дати отримання вихідних даних та авансу.
Додатковою угодою №316/12-2013 від 30.12.2013р. термін виконання робіт за Договором було перенесено на 28.02.2014р.
У відповідності до п. 5.2.1 Договору приймання передача виконаних робіт оформляється актом виконаних робіт, який є підставою для взаємних розрахунків. Акт складає підрядник та на протязі 5-ти календарних днів по завершенню виконання робіт передає замовнику. Разом з актом виконаних робіт підрядник зобов'язаний надати замовнику оформлені примірники технічної документації.
Пунктом 5.2.2 Договору сторони узгодили, що замовник протягом 10-ти робочих днів з дня одержання Акту виконаних робіт направляє Підряднику підписаний примірник цього Акту або в цей же строк надає мотивовану відмову від приймання виконаних робіт (обгрунтовані зауваженнями щодо недоліків). У цьому випадку Акт виконаних робіт Замовником не підписується, а Сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання. Після усунення недоліків Замовник підписує та направляє Акт виконаних робіт в 10 (десяти)денний термін.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивачем були виконані обумовлені договором роботи в строк без зауважень і претензій.
Факт виконання позивачем робіт по розробці робочого проекту: «Приєднання до електричних мереж елекгроустановок комплексу Приморської сонячної електростанції ТОВ «Менедажс- Соларпарк Приморськ» та їх прийняття замовником підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт від 28.02.2014р. на суму 60 372,00 грн., який узгоджений між підрядником та замовником та згідно якого виконані роботи прийняті без жодних зауважень та претензій.
08.08.2013 р. позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ -0000149 на суму 60 372,00 грн. на оплату вартості робіт по розробці робочого проекту: «Приєднання до електричних мереж елекгроустановок комплексу Приморської сонячної електростанції ТОВ «Менедажс- Соларпарк Приморськ».
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.
У відповідності до ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену договором ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
В порушення умов Договору та вимог Закону, Відповідач не оплатив виконані роботи по договору.
27.04.2015 р. відповідачу направлена претензія №01/01-5/569 про сплату заборгованості за договором № 13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р.
Претензія залишена без відповіді та задоволення.
Позивачем та відповідачем був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків, за період 01.01.2013р. - 14.07.2015р., який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ” на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр електроенергетики” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в сумі 60 372,00 грн.
Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно п. 10.1 Договору в редакції додаткової угоди №316/12-2013 від 30.12.2013р. договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 30.06.2014р. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, передбачених договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, зобов'язання відповідача оплатити виконані позивачем на його користь підрядні роботи не припинено.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.
Відповідач позовні вимоги про стягнення 60 372,00 грн. заборгованості за договором №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р. визнав у повному обсязі, про що повідомив в відзиві, який надійшов на адресу суду 22.07.2015р.
Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову, у зв'язку з чим прийняти рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ” на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр електроенергетики” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” 60 372,00 грн. заборгованості за договором №13/3358-13/150/08-2013 від 02.08.2013р.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 42622,63 грн., а сума 3 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 2466,15 грн. Розрахунки судом перевірені та визнані такими, що виконані вірно.
Враховуючи, що судом встановлений факт порушення строку оплати товару відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних підлягають задоволенню, втрат від інфляції грошових коштів в сумі 42622,63 грн. та 3 % річних в сумі 2466,15 грн.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач, вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком німецької Торгово-промислової палати з грудня 2013 року для німецьких фінансових установ та підприємств які інвестують в Україну, та вважає, що має бути звільнений від відповідальності в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки не міг виконати належним чином зобов'язання, в частині оплати основного боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.
Пунктом 8.1 Договору визначений перелік форс мажорних обставин.
Відповідно до п. 8.2 Договору, сторона, що не може виконати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно повідомити про це іншу сторону у письмовій формі
Пунктом 8.3. Договору визначено, що належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, або іншим державним органом чи установою України.
Відповідач ж посилається на висновок німецької Торгово-промислової палати, який не є належним доказом настання форс-мажорних обставин, оскільки за спірним договором платником є саме ТОВ “Менеджес - Соларпарк Приморськ”, а не будь-який інший іноземний інвестор.
З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань саме за конкретним договором. Висновок наданий відповідачем, не стосуються виконання зобов'язань відповідача, що досліджувалися в даному судовому розгляді.
Крім того, суд зазначає, що у спорі про стягнення заборгованості, на відміну від деліктного позову, питання вини не має значення, бо навіть за її відсутності заборгованість має бути погашена.
Підтвердженням відсутності форс-мажорних обставин, також свідчить лист від 29.04.2014р. №21/2014, де зазначено, що на звернення до Запорізької регіональної Торгово-промислової палати було отримано відповідь, що до внутрішніх договорів (сторін судового процесу) форс-мажорних обставин немає.
Заперечення відповідача на позовну заяву суд визнав хибними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини. Крім того, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно ст. 7 Закону України “Про судовий збір” за відповідною ухвалою судового збору в сумі 464,56 грн. пропорційно розміру позовних вимог, щодо яких зменшено розмір позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 22, 44, 49, 78, 82-84 ГПК України, суд -
1. Позов Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр електроенергетики” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ”, Запорізької області, м. Приморськ задовольнити повністю.
2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Менеджес - Соларпарк Приморськ”, (72100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37514044) на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр електроенергетики” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 11/8, код ЄДРПОУ 36470200) 60372 (шістдесят тисяч триста сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 15 коп. 3% річних, 42622 (сорок дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 63 коп. індексу інфляції, 2109 (дві тисячі сто дев'ять) грн. 22 коп. судового збору. Видати наказ.
Суддя Н.Г.Зінченко
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “17” серпня 2015 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.