номер провадження справи 18/117/15
14.08.2015 справа № 908/3747/15
за позовом: підприємства з іноземними інвестиціями “АМІК УКРАЇНА” (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68)
до відповідача: ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС-СВ” (72312, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Профінтерна, 33)
про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.07.2013 р. № 7 "Про розгляд подання прокурора Якимівського району № 90-3695 вих. 13 від 10.06.2013 р."
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 107 від 13.05.2015 р., паспорт серія СМ №533586 від 21.05.2003 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 15.07.2015 р., паспорт серія ВВ №674482 від 10.12.1998 р.
До господарського суду Запорізької області 22.06.2015 р. звернувся позивач підприємство з іноземними інвестиціями “АМІК УКРАЇНА” з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС-СВ” про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.07.2013 р. № 7 "Про розгляд подання прокурора Якимівського району № 90-3695вих.13 від 10.06.2013 р.".
Ухвалою суду від 25.06.2015 року порушено провадження у справі № 908/3747/15, присвоєно справі номер провадження 18/117/15, судове засідання призначене на 05 серпня 2015 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС-СВ”. Розгляд справи відкладався на 14.08.2015 р.; здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Справа розглянута судом за наявними у ній документальними доказами; її розгляд закінчений 14.08.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача надав додаткові пояснення щодо заявлених позовних вимог; частково виконав вимоги суду, що викладені в попередніх ухвалах. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав прийняття ОСОБА_1 селищною радою Якимівського району Запорізької області, на підставі подання прокурора, незаконного рішення від 25.07.2013 р. № 7 «Про розгляд подання прокурора Якимівського району № 90-3695 виз. 13 від 10.06.2013 р.», яким ОСОБА_1 селищна рада скасувала рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області № 441 від 07.06.2012 р. «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» серії САЕ № 206191 виданого 14.06.2012 р. ТОВ «Альянс-СВ». Позовні вимоги вмотивовані наступним: підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (найменування змінено на підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА») та ТОВ «Торговий будинок «Кредо-Бріг» 22.08.2012 р. уклали договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 12/1336. В забезпечення виконання договору купівлі-продажу позивачем та третьою особою укладено договір іпотеки № 12/1339, предметом якого є обтяження бази відпочинку «Радуга», що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, буд. 110, розташована на земельній ділянці площею 2,3116 га. Право власності ТОВ «Альянс-СВ» на предмет іпотеки посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 206191, виданим 14.06.2012 р. ОСОБА_1 селищною радою Якимівського району Запорізької області на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради № 441 від 07.06.2012 р., зареєстрованим КП «Якимівське БТІ» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.06.2012 р. за № 18316759. Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2013 р. у справі № 908/870/13-г, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 12/1339 від 22.08.2012 р. на користь ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна». ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» придбало предмет іпотеки 19.02.2015 р. в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку», 07.05.2015 р. проведено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно. Скасування будь-якого етапу у вказаній послідовності набуття права на предмет іпотеки призведе в кінцевому результаті до скасування права власності позивача та порушення його майнових прав. Оскаржуване рішення породило негативні наслідки для позивача, які виражаються у визнанні права власності на об'єкт іпотеки за іншими особами (рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23.04.2015 р. у справі № 330/369/15-ц). Обґрунтовуючи позов позивач зазначав, що Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рн/2009 дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи Законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному. Як вбачається зі змісту рішення ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області № 441 від 07.06.2012 р. «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» воно не містить приписів, які б свідчили про його дію продовж певного часу, тобто зазначене рішення є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання, видачею свідоцтва. З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 25.07.2013 р. № 7.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Процесуальні документи надсилались на адресу, яка зазначена позивачем у позові. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.
Представник третьої особи проти позову заперечував, правову позицію виклав у відзиві вих. № 03/08-1 від 03.08.2015 р. Заперечення вмотивовані наступним: рішенням загальних зборів ТОВ «Альянс-СВ» від 03.05.2012 р. (оформлено протоколом №2 від 03.05.2012 р.) вирішено збільшити розмір статутного капіталу ТОВ «Альянс-СВ» за рахунок вкладу нового учасника ОСОБА_4, а саме за рахунок об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вулиця Коса Пересип (Коса «Пересип»), 110, про що 03.05.2012 р. складено Акт прийому-передачі та грошової оцінки вищевказаного нерухомого майна. Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 17.05.2012 р. на підставі ухваленого рішення загальних зборів учасників ТОВ «Альянс-СВ» зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ «Альянс-СВ» (нову редакцію статуту), що пов'язані із збільшенням статутного капіталу товариства за рахунок об'єкту нерухомості. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис за № 11011050014000081. ТОВ «Альянс-СВ» 21.05.2012 р. звернулося до ОСОБА_1 селищного голови з заявою про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна. Виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області 07.06.2012 р. прийнято рішення № 441 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно». Згідно вказаного рішення Виконавчим комітетом вирішено видати ТОВ «Альянс-СВ» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вулиця Коса Пересип (Коса «Пересип»), 110. На підставі подання прокурора Якимівського району від 10.06.2013 р. № 90-3695вих.13 ОСОБА_1 селищна рада Якимівського району Запорізької області на пленарному засіданні селищної ради 25.07.2013 р. прийняла рішення № 7 «Про розгляд подання прокурора Якимівського району», яким подання прокурора - задоволено; рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області 07.06.2012 р. № 441 - скасовано. Під час прийняття оспорюваного рішення ОСОБА_1 селищна рада Якимівського району Запорізької області керувалася частиною 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою встановлено право ради скасовувати рішення виконавчого комітету з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради. Таким чином, на думку третьої особи, спеціальними нормами Закону прямо встановлено право місцевої ради скасовувати рішення виконавчого комітету відповідної ради. Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. зазначав наступне: зазначеним рішенням вирішено «В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, офіційним тлумаченням Конституційного Суду України підтверджено повноваження органу місцевого самоврядування скасовувати рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26). Тобто, Конституційним Судом України прямо зазначено, що одним із випадків, коли орган місцевого самоврядування може скасувати рішення, є реалізація повноважень місцевої ради щодо скасовування рішень виконавчого органу відповідної ради на підставі частини дев'ятої статті 59, пункту 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". З урахуванням викладеного, просив в позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Абзацом 3 п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно рекомендовано органам місцевого самоврядування проводити видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна на спеціальних бланках, зразок та опис яких затверджується Міністерством юстиції України.
Виконавчий комітет ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області, розглянувши клопотання ТОВ «Альянс-СВ» щодо оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке розташовано в смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 110, у зв'язку з внесенням нерухомого майна до статутного капіталу товариства громадянином ОСОБА_4, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, прийняла рішення № 441 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно».
На виконання рішення ОСОБА_1 селищна рада Якимівського району Запорізької області 14.06.2012 р. видала ТОВ «Альянс-СВ» свідоцтво про право власності на нерухоме майно (форма власності приватна; частка 1/1) серії САЕ206191.
Прокуратура Якимівського району 10.06.2013 р. внесла ОСОБА_1 селищному голові Подання № 90-3695вих.13 про усунення порушень Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», причин та умов, що їм сприяли, шляхом скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 07.06.2012 р. № 441 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ 206191 від 14.06.2012 р.
ОСОБА_1 селищна рада Якиміваського району Запорізької області на тридцять сьомій сесії шостого скликання 25 липня 2013 р., розглянувши подання прокурора Якимівського району (№ 90-3695 вих.13 від 10.06.2013 р.) про усунення порушень Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», причин та умов, що їм сприяли, прийняла рішення № 7 про задоволення подання прокурора; скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 07.06.2012 р. № 441 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно».
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали, суд знаходить вимоги, з зазначених у позові підстав, такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок наступного:
Відповідно до рішення загальних зборів ТОВ «Альянс-СВ», оформленого протоколом загальних зборів засновників від 03.05.2012 року № 2, до складу учасників товариства включено ОСОБА_4; вирішено збільшити розмір статутного капіталу ТОВ «Альянс-СВ» за рахунок вкладу нового учасника ОСОБА_4, а саме за рахунок об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вулиця Коса Пересип (Коса «Пересип»), 110.
На підставі Акту прийому передачі та грошової оцінки майна від 03.05.2012 року, у статутний фонд ТОВ «Альянс-СВ» внесене нерухоме майно учасника товариства ОСОБА_4, а саме, майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Радуга», який розташований в смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 110, Якимівський район Запорізької області.
Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 17.05.2012 р. на підставі ухваленого рішення загальних зборів учасників ТОВ «Альянс-СВ» зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ «Альянс-СВ» (нову редакцію статуту), що пов'язані із збільшенням статутного капіталу товариства за рахунок об'єкту нерухомості. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис за № 11011050014000081.
ТОВ «Альянс-СВ» звернулося до ОСОБА_1 селищного голови з заявою про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна.
На підставі звернення ТОВ «Альянс-СВ» виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області прийнято рішення № 441 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно».
Так, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючі владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими, до виконання на відповідній територій зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку визначеному законом.
Законом України від 11.02.2010 р. «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» викладено Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в новій редакції, змінено його назву та внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в України», а саме в підпункті 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слова «та реєстрації» виключені.
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових праві нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розмішене на території України, що належить фізичним чи юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальнім громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 22.06.2011 року № 703, яка набрала законної сили 01.01.2012 року, затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 26: Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією до набрання чинності цим Порядком (п.п. 7 п. 27).
Пунктом 50 Порядку, передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 Порядку, подає органові державної реєстрації прав Акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду,) юридичної особи.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла з 16.03.2010 р. по 08.08.2012 р.) органами державної реєстрації прав є спеціально уповноважений центральний орган - виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, та його територіальні органи.
Таким чином, діючи за межами повноважень, наданих Конституцією України, в порушення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виконавчий комітет ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області прийняв рішення від 07.06.2012 № 441 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», яке не відповідало чинному, на час його прийняття, законодавству.
Тобто, на підставі вказаного незаконного рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищною радою Якимівського району Запорізької області 14.06.2012 р. видано ТОВ «Альянс-СВ» свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ206191.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За визначенням ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відносини контролю реалізуються через розподіл повноважень, прав та обов'язків цих органів, закріплених ст.ст. 25-26, 27-41, 51-52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зазначені норми кореспондуються із положеннями ч. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають юридичну форму реалізації контролю.
Так, частиною 9 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Таким чином, спеціальними нормами Закону прямо встановлено право ради скасувати рішення виконавчого комітету відповідної ради.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; відшкодування шкоди; скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету ОСОБА_5 України, ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.
Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.
Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.
У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
З аналізу наведеної норми вбачається, що прокурор має право на звернення до суду за визнанням протиправним акта та скасування рішення у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Отже, спеціальним Законом передбачено право прокурора звернутися до суду за скасуванням рішення органу місцевого самоврядування виключно у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання.
У зв'язку із самостійним скасуванням ОСОБА_1 селищною радою Якимівського району Запорізької області рішення виконавчого комітету від 07.06.2012 р. № 441, за задоволеним поданням прокурора, підстав для звернення прокурора з відповідним позовом до суду не виникло.
Прийняття оскаржуваного рішення компетентним органом здійснено з урахуванням та дотриманням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_1 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.07.2013 р. № 7 «Про розгляд подання прокурора Якимівського району № 90-3695 вих.13 від 10.06.2013 р.» суд не вбачає.
Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р., суд зазначає наступне:
Офіційним тлумаченням Конституційного Суду України підтверджено повноваження органу місцевого самоврядування скасовувати рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також прямо зазначено, що одним із випадків, коли орган місцевого самоврядування може скасувати рішення, є реалізація повноважень місцевої ради щодо скасовування рішень виконавчого органу відповідної ради на підставі частини дев'ятої статті 59, пункту 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Цей висновок Конституційного Суду України стосується власних рішень ради та наявності заперечень особи щодо якої вирішено питання. Правовідносини, що склалися на підставі оспорюваного рішення, не є тотожні правовідносинам за оспорюваним рішенням. Так, оспорюваним рішенням скасовано акт, який прийнято підпорядкованим виконавчим органом (а не радою) відносно юридичної особи, яка не оскаржувала ці дії. Крім того, слід акцентувати увагу, що висновок Конституційного Суду України ґрунтується на нормах законодавства, що були чинними на момент розгляду конституційного подання. Так, на момент розгляду конституційного подання діяв Закон України «Про прокуратуру» в редакції від 25.09.2008 р. та передбачав такі документи прокурорського реагування як: протест, подання, припис та постанова прокурора. Закон України «Про прокуратуру» в редакції від 25.09.2008 р. передбачав, що спеціальний документ прокурорського реагування щодо актів, які суперечить закону - протест. При цьому Законом було встановлено, що протест зупиняє дію опротестованого акта, а неналежне реагування компетентної особи на протест є підставою для звернення прокурором до суду з вимогами про визнання такого акту незаконним. Проте, станом на момент ухвалення відповідачем оспорюваного рішення, Закон України «Про прокуратуру» мав іншу редакцію та передбачав один (єдиний) документ прокурорського реагування - подання. При цьому, законом не передбачено автоматичного зупинення дії акту, що суперечить закону. Таким чином, на момент ухвалення відповідачем оспорюваного рішення спеціальне законодавство, що регулює діяльність прокуратури, істотно змінилося, тому, висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні по справі №7-рп/2009 від 16.04.2009 р., можуть застосовуватися в тій частині, що ґрунтується на законодавстві, яке було чинним на певний момент.
Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі документальні докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог за недоведеністю, внаслідок чого в їх задоволенні відмовляється.
Крім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги викладені некоректно, з огляду на приписи ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, оскільки у випадку оскарження актів правильним є обрання способу захисту порушеного права шляхом визнання недійсним (незаконним) оспорюваного акту.
Судовий збір покладається на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
Суддя В.В.Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 серпня 2015 р.