номер провадження справи 4/110/15
13.08.2015 Справа № 908/4042/15
за позовом Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк”, (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11)
до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, (69000, АДРЕСА_1)
про стягнення 40000,00 грн. заборгованості за кредитом, 19614,98 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 15035,42 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та 4320,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3, довіреність №217-О від 25.09.2013р.;
від відповідача - не з'явився;
08.07.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Акцент-Банк”, м. Дніпропетровськ з позовною заявою до ОСОБА_2, м.Запоріжжя про стягнення 40000,00 грн. заборгованості за кредитом, 19614,98 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 15035,42 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та 4320,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Ухвалою від 08.07.2015р. порушено провадження у справі № 908/4042/15, справі присвоєно номер провадження 4/110/15, судове засідання призначено на 05.08.2015р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою суду від 05.08.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 13.08.2015 р.
В судовому засіданні 13.08.2015 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд завчасно не попереджав.
Відповідно до ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.08.2015р., юридичною адресою ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер 23094422577) є: 69000, АДРЕСА_1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвала суду від 08.07.2015р. та ухвала суду від 05.08.2015р. № 908/4042/15, які направлялися на адресу відповідача, на адресу суду не поверталися.
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України і полягають в тому, що 14.05.2012р. ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг”, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.а-bank.com.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 14.05.2012р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26002010008470 електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг”. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 40000,00грн. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19.05.2015 р. у нього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 78970 грн. 40 коп., з яких: 40000,00 грн. заборгованості за кредитом, 19614,98 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 15035,42 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та 4320,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Приписами ст. 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
При вирішені даного спору судом встановлено, що 14.05.2012р. ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2 (відповідач) звернулася до Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк” (позивач - банк) із заявою про відкриття поточного рахунку.
Згідно з цим договором-заявою Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www. а-bank.com.ua, які разом із даною анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування. Зазначено, що підписавши цю заяву, Клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку ://www.а-bank.com.ua, :// client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування. Клієнт приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_5 - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до п. 3.11.1.16 Умов та Тарифів надання банківських послуг (далі - Умови) при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі «заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією або в будь-якій іншій формі), Банк та Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.
У пунктах 3.11.1.1, 3.11.1.3, 3.11.1.5, 3.11.1.6, 3.11.1.8 Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт представляє собою суму грошових коштів, у межах якої Банк проводить оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки). Зобов'язання по видачі кредиту чи його частини виникає у Банку в день надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних у них сум.
Пунктом 3.11.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитків печатки) або в формі авторитизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених в них сум, та діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Із змісту укладеного сторонами договору № б/н від 14.05.2012р. слідує, що він є фактично змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, тобто між сторонами по суті виникли правовідносини кредитування шляхом надання Банком у користування Клієнта кредитних коштів, що містяться на відкритому банківському поточному рахунку.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахунку, ФОП ОСОБА_2, згідно з умовами вищевказаного договору, які свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів (ліміту) у сумі 40000,00 грн.
Відповідно до довідки ПАТ “Акцент-Банк” від 10.06.2015р.№ 08.7.0.0.0/150610092959 з 14.05.2012 р. відповідачу був встановлений кредитний ліміт в розмірі 13300,00 грн., з 05.11.2012 р. - в розмірі 18000,00 грн., з 14.11.2012 р. - в розмірі 36000,00 грн., з 21.03.2013р. - в розмірі 40000,00 грн., з 01.03.2014р. - в розмірі 40000,00грн.
Згідно з п. 3.11.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по його поверненню, сплати процентів та винагороди.
Пунктом 3.11.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.11.1.6, 3.11.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.
Відповідно до розрахунку позивача та виписки по рахунку відповідача, відповідачу була нарахована комісія (винагорода за використання ліміту) в сумі 4320,00 грн., яка відповідачем сплачена не була. Таким чином, заборгованість по комісії складає 4320,00 грн., яка належить до стягнення з відповідача.
Відповідно до п. 3.11.2.3.4 Умов - Банк при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, має право вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.
Згідно з наданим позивачем розрахунком за відповідачем склалася заборгованість за процентами в розмірі 19614,98 грн. Відповідач проценти не сплатив. Таким чином, заборгованість по процентам становить суму 19614,98 грн.
Порядок розрахунків встановлений в п.3.11.4 Умов, згідно з яким за користування кредитом у період із дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку процентів є наступним:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати його обнулення в одну із дат із наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється по процентній ставкі в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів із останньої дати періоду, в якому воно підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати "періоду". У разі непогашення кредиту протягом 90 днів із дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.п. 3.11.4.1, 3.11.4.1.1, 3.11.4.1.2, 3.11.4.1.3).
Згідно з п. 3.11.4.9 Умов розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам в розмірі 19614,98грн. є правильним, вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 15035,42 грн.
Відповідно до п. 3.11.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.11.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році.
24.11.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія вих. № 20514А261S00L від 13.11.2014р. з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 14.05.2012р. Посилаючись на умови договору, ст. 526 ЦК України, банк вимагав негайного погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами договору.
Зазначену претензію відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Факт направлення позивачем відповідачу претензії вих. № 20514А261S00L від 13.11.2014р. підтверджується фіскальним чеком № 9950 від 24.11.2014 р., описом вкладення від 24.11.2014 р. та списком № 18703 згрупованих поштових відправлень пріоритетних листів з оголошеною цінністю та описом вкладення до цінного листа.
Відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 14.05.2012р. в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та комісії.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом в сумі 40000,00 грн., по відсоткам за користування кредитом в сумі 19614,98 грн. та по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 4320,00 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеним, відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в часині стягнення з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ПАТ “Акцент-Банк”, підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 3.11.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано Клієнтом.
Судом приймається до уваги, що позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 14.05.2012 р., укладеним між ПАТ “Акцент-Банк” та ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2, розрахунок здійснений у відповідності до умов договору, в якому відображено, зокрема, на яке порушене зобов'язання нараховано пеню, термін нарахування, сума, на яку здійснено нарахування та ставка пені. Контррозрахунок відповідача в матеріалах справи відсутній.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань із повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами та комісії, суд знаходить представлений розрахунок пені в розмірі 15035,42 грн. обґрунтованим, вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк”, м. Дніпропетровськ до ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 23094422577) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, адреса для листування: 49094, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360080) 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 19614 (дев'ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 98 коп. заборгованості по відсотками за користування кредитом, 4320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 00 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 15035 (п'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 42 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України “14” серпня 2015 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.