Справа № 2029/2-а-5305/11
29.06.2011
29 червня 2011 року м.Харків
Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова - Шевченко С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 подав у суд позов до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо виплати йому державної пенсії та додаткової пенсії з 01.06.2011 року в розмірах, які не відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та діючому законодавству.
Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, в яких вказано, що відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№ 796 від 28.02.1991 року, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058 від 09.07.2003 року та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України.
Стаття 49 Закону № 796 закріплює норму у відповідності до якої пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, призначається у відповідності до ст. 54 Закону №796 (в редакції Закону станом на 01.01.2007 року), частина 4 якої встановлює, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорії І згідно ст. 50 Закону №796 (в редакції Закону станом на 01.01.2007 року) призначається у розмірах: інвалідам 3-ї групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частина 5 (в редакції Закону станом на 01.01.2007 року) та частина 7 (в редакції Закону станом на 01.01.2008 року) статті 54 Закону 796 встановлює, що Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
На підставі цієї норми Управління при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу керувалося нормами Постанови КМУ “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”від 03.01.2002 року № 1, п. п. а, б ч. 1 якої встановлюють, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок: пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796 та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, передбаченої цим же Законом.
З 01.01.2008 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року № 107 були внесені зміни до Закону № 796. В новій редакції Закону № 796 ст. 54 передбачає, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності -180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно вищеназваного Закону зміни були також внесені і до ст. 50 Закону № 796 стосовно розмірів додаткової пенсії, яка в новій редакції становить для інвалідів 3-ї групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”було встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 року - 481 грн.; з 01.07.2008 року - 482 грн.; з 01.10.2008 року - 498 грн.
Також на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”ст. 50 та ст. 54 були доповнені абзацем, який зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Ці зміни в Законі і були враховані при обчисленні основної та додаткової пенсії позивачу.
Крім того, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону №796 величини мінімальної пенсії за віком встановленої законами України про Державний бюджет України, оскільки ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Розмір пенсій, встановлений частиною 4 статті 54 Закону №796, був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлено не був.
Норми ст. 49 Закону № 796 щодо застосування розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”для обмеження максимального розміру пенсій, призначених за цим Законом, законодавцем на інші статті цього Закону, у тому числі і на частину 4 статті 54 Закону № 796 поширені не були.
Положення ч.З ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавались, а тому підлягають виконанню.
Враховуючи викладене, управління вважає, що в даному випадку стверджувати про звуження змісту та обсягу прав осіб, яким пенсія призначена з урахуванням положень частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів та відповідно про порушення положень статті 22 Конституції України підстав не вбачається.
Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Статтею 67 цього Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У відповідності до зазначених норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Це відповідає також вимогам Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 523.Пенсія позивачу призначена згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тому при нарахуванні основної та додаткової пенсії Пенсійний фонд керувався Постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”№ 1, де надається вичерпний перелік Законів до яких застосовується розмір 19 гривень 91 копійка для розрахунку величини основної та додаткової пенсій.
Редакція ст. 50 Закону № 796, в якій зазначається, що додаткова пенсія для інвалідів нараховується в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та ст. 54 цього ж Закону, яка встановлює розмір основної пенсії не нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, були змінені на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення п. 28 розділу II вказаного Закону, яким були внесені зміни до ст. 50 та ст. 54 Закону № 796 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
З метою законодавчого врегулювання даного питання Кабінетом Міністрів України була прийнята 28.05.2008 року Постанова № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року. Пунктом 4 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплачувати інвалідам 3-ї групи 15 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Пункт 6 вказаної постанови закріплює положення стосовно розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, яка для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3-й групі інвалідності не може бути нижчою від 870 грн. З урахуванням зазначеної Постанови позивачу виплачується основна та додаткова пенсія в розмірі зазначених 15 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Також відповідач вказав, що посилання позивача на те, що повинні розраховувати основну пенсію виходячи із суми 544 грн., які як він вбачає є мінімальним прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова теж заперечує. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян передбачає, що 544 грн. - це мінімальний розмір пенсії в одержувачів пенсії за вислугу років та за віком, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(п.п.1 п. 1 Постанови). Підпункт 2 пункту 1 даної постанови встановлює, що в інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році для інвалідів 3-й групи не може бути нижчою за 980 грн.
Розміри прожиткового мінімуму встановлюються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік і не можуть коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1 статті 19 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”закріплює норму в якій закріплюється, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої та зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Також, основними повноваженнями, закріпленими у ст. 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, Кабінет Міністрів України у сфері соціальної політики забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.
Стаття 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”встановлює норму у відповідності до якої акти Кабінету Міністрів України обов'язкові для виконання.
У відповідності до п.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України. Усі дії головного управління узгоджуються з вимогами Конституції, оскільки саме Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту (п.З ч.І ст.116 Конституції України), а видані з цього питання постанови і розпорядження є обов'язковими до виконання (ст.117 Конституції України).
Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова не погоджується з вимогами позивача стосовно послідуючого проведення перерахунку пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушених з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, відповідач вважає що, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому та загалом вважає, що призначення основної та додаткової пенсії позивачу проводилось згідно чинного законодавства.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесений до 1 категорії постраждалих, що підтверджується копією посвідчення серія А №154950 с від 17.03.2011 року, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією вкладки до посвідчення №694943 с, а також є інвалідом 3-ї групи, що підтверджується довідкою МСЕК.
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, отримує пенсію як інвалід 3-ї групи, оскільки інвалідність настала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З довідки управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова вбачається, що позивачу нараховується та виплачується державна пенсія та додаткова пенсія у меншому розмірі ніж встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 3-ї групи -50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Положення даних норм співпадає з приписом п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року №523.
Згідно зі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог ч.З ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд приходить до висновку, що визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.
Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та №654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначених в статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В порядку, визначеному вище, відповідач повинен нараховувати позивачеві пенсії та доплати з 01.06.2011 року.
Тому, відповідач при призначенні та нарахуванні позивачу основної та додаткової пенсій з 01.06.2011 року, мав виходити з прожиткових мінімумів, встановлених законами України про бюджети на відповідні періоди для осіб які втратили працездатність.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати з 01.06.2011 року позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та діючому законодавству.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору він стягується з відповідача на користь державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 р., суд -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова про зобов'язання вчинення дій задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за період з 01.06.2011 року, в розмірах, які не відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та діючому законодавству - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату недоплаченої пенсії з 01.06.2011 року.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана в Харківський апеляційний адміністративний суд через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Суддя: С.В. Шевченко