Справа №2-99/2010
(заочне)
09 грудня 2010 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова в складі: головуючого судді - Глібко О.В., при секретарі - Вакуленко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним доручення, договору купівлі-продажу квартири, витребування майна та усунення перешкод,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2А.о., ОСОБА_3, ОСОБА_6. треті особи - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_8, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_9, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_10, ВДІРФО Орджонікідзевського РВ УМВСУ в Харківській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні власністю.
В процесу розгляду справи, позивач неодноразово уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги в порядку ст. 31 ЦПК України.
11.05.2010р. позивач в порядку ст. 31 ЦПК України уточнила свої позовні вимоги та вважала їх остаточними. Предметом спору є квартира АДРЕСА_1. Просила суд визнати недійсним доручення від 03.01.2004р., видане на право продажу спірної квартири; визнати недійсним договір купівлі-продажу від О4.02.2004р.; витребувати спірну квартиру з володіння ОСОБА_5; усунути перешкоди шляхом виселення з квартири ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Підставою для задоволення позову вважає факт введення її в оману ОСОБА_2А.о. стосовно істотних умов (зокрема, права повіреного) щодо повноважень по відчуженню спірної квартири, а тому з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, враховуючи вирок від 10.08.2006р., вважає довіреність (доручення) недійсним. Договір купівлі-продажу від 04.02.2004р. також є недійсним, так як у представника продавця не було повноважень щодо розпорядження власністю, а також відповідно до вироку від 04.02.2004р. спірна квартира визнана об'єктом шахрайських дій, метою яких було позбавлення власності позивача з метою отримання прибутку. Вимога щодо витребування квартири обґрунтована ст. 388 ЦК України, так як майно (спірна квартира) вибула з володіння позивача поза її волею. Вимога про усунення перешкод шляхом виселення обґрунтована повноваженнями власника майна по розпорядженню, користуванням та володінням майном на власний розсуд, а дії осіб, що в ній мешкають, створюють перешкоди у реалізації її права.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 позов підтримали повністю, наполягали на його задоволенні з підстав, що викладені в позові.
Відповідач ОСОБА_2А.о. в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, завчасно, при цьому неодноразово поштою та телеграмами. Правом брати участь у судовому засіданні не скористався. Письмових заперечень, доказів, заяв чи клопотань до суду не надав. Про існування даного спору йому відомо, так як 16.02.2010 року був присутній на судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, завчасно, при цьому неодноразово поштою та телеграмами. Правом брати участь у судовому засіданні не скористався. Письмових заперечень, доказів, заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, завчасно, при цьому неодноразово поштою та телеграмами. Правом брати участь у судовому засіданні не скористалася. Письмових заперечень, доказів, заяв чи клопотань до суду не надала.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, завчасно, при цьому неодноразово поштою та телеграмами. Правом брати участь у судовому засіданні не скористався. Письмових заперечень, доказів, заяв чи клопотань до суду не надав.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_13 в судове засідання не з'явилася. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, завчасно, що вбачається з її власноручного підпису на явочних листах, що містяться в матеріалах справи. Письмових заперечень, доказів, заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася. Про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, завчасно, при цьому неодноразово поштою та телеграмами. Правом брати участь у судовому засіданні не скористалася. Письмових заперечень, доказів, заяв чи клопотань до суду не надала.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, завчасно, при цьому неодноразово поштою та телеграмами. Правом брати участь у судовому засіданні не скористався. Письмових заперечень, доказів, заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких умов, суд ухвалює заочне рішення.
Сторони вважали, що по справі зібрані всі необхідні докази, клопотань щодо витребування інших доказів або документів сторони не заявляли. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, самостійно збирати докази суд не має права.
Суд, вислухавши представників сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлене , що 10.08.2006р. Ордженікідзевським районним судом м. Харкова (суддя Бабенко Ю.П.) було винесено вирок у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 по ч. З ст. 146, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, ОСОБА_14 по ч. З ст. 146, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 КК України та ОСОБА_15 по ч. З ст. 146, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 КК України, який набрав законної сили. Злочини обвинувачені скоювали по епізодам. Зокрема, вироком встановлено, що ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_1, діючи умисно з метою позбавлення власності позивача та досягнення для себе сприятливого результату - отримання прибутку з продажу квартири, взяв від неї доручення (довіреність) на право розпорядження (право продажу) квартири АДРЕСА_1. Довіреність посвідчена 03.01.2004р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (реєстровий № 19). Тобто, вироком встановлено, що спірна квартира є об'єктом шахрайских дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Суд зазначає, що підстава виникнення спору - злочинні дії ОСОБА_2А.о., а гому вирок від 10.08.2006р. та обставини, що встановлені ним, що мають значення для предмету спору є обовязковими для суду, який розглядає дану справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмис другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства.
Враховуючи вирок від 10.08.2006р., вимоги ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, суд вважає за необхідним визнати недійсним довіреність (доручення) від 03.01.2004р. (реєстровий № 19) від імені позивача (довіритель) на ОСОБА_2А.о. (повірений).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже момент недійсності довіреності від О3.01.2004р. є саме з моменту її вчинення, тобто з 03.01.2004р.. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (аб. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України).
04.02.2004р. ОСОБА_2А.о., діючи від імені ОСОБА_1, всупереч її волі, не ставлячи її до відома, продає квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу, ОСОБА_3 за ціною 35200 (тридцять пять тисяч) грн. 00 коп., уклавши з ним договір купівлі-продажу, посвідчений 04.02.2004р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстровий № 709). Договір зареєстрований у КП „Харківське міське БТІ" 17.02.2004р..
ОСОБА_3 перебував на час вчинення правочину (04.02.2004р.) у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була залучена до участі у справі в кості співвідповідача, тому її права цим рішенням не порушені. ОСОБА_4 надавала свою згоду на купівлю спірної квартири за спільні кошти подружжя шляхом заяви від 04.02.2004р., що посвідчена 04.02.2004р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстровий № 708) та приєднана до нотаріальної справи щодо продажу спірної квартири. Тобто після оформлення всіх прав на спірну квартиру, вона є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 (ст. 60 СК України).
Право продажу спірної квартири з'явилось у ОСОБА_2А.о. внаслідок отримання від позивача довіреності від 03.01.2004р., яка на теперішній час визнається судом недійсною. Отже ОСОБА_2А.о. не мав жодних правових підстав для реалізації спірної квартири, в тому числі не мав право продажу, а отже не мав право укладати договір купівлі-продажу від 04.02.2004р..
Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно зі ст. 659 ЦК України продавець зобов'язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).
Отже, договір від 04.02.2004р. може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша - це порушення ним права та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
Суд зазначає, що обидві підстави для визнання правочину недійсним наявні.
Порушення прав позивача - це позбавлення його права власності (спірна квартир) поза її волею (вибуття спірної квартири з володіння власника поза її волею внаслідок шахрайських дій ОСОБА_2А.о..
Наявність підстав для визнання правочину недійсним - договір має істотні дефекти (недоліки), укладання якого виходячи зі встановлених обаставин в даному рішенні неможливе, а саме продаж квартири особою, яка не має на те будь-яких законних підстав та повноважень (відчуження майна, право на продаж якого для ОСОБА_2А.о. не наступило). Тому, у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України такий правочин підлягає визнанню недійсним.
26.11.2004р. ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_6, уклавши договір купівлі-продажу, посвідчений 26.11.2004р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10. ОСОБА_7 був чоловіком ОСОБА_6 на час купівлі (26.11.2004р.), який залучений до участі у справі в якості співвідповідача, тому його права цим рішенням як колишнім співвласником спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_6 (ст. 60 СК України) не порушені.
Зазначений правочин в судовому порядку не оспорюється, тому суд не встановлює обставини та не досліджує істотні умови щодо його вчинення.
16.08.2007р., діючи на виконання ухвали Московського районного суду міста Харкова від 10.08.2007р. про затвердження мирової угоди, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продали спірну квартиру ОСОБА_5, уклавши договір купвілі-продажу, що посвідчений 16.08.2007р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16 (реєстровий № 4839).
Ухвалою судової колегії з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 23.07.2008р. (судді Шаповал Н.М., Хребтов В.П., Кіпенко І.С, справа № 22-Ц-3076/08 р.), була скасована ухвала Московського районного суду м. Харкова від 10.08.2007р. (суддя Погасій О.Ф., справа № 2-7932/2007 р.) про затвердження мирової угоди.
Зазначений правочин в судовому порядку не оспорюється, тому суд не встановлює обставини та не досліджує істотні умови щодо його вчинення.
На час розгляду справи власність на спірну квартиру в КП „Харківське міське БТІ" зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.08.2007р. (суддя Погасій О.Ф., справа № 2-7932/2007 р.) про затвердження мирової угоди та договору купівлі-продажу, посвідченого 16.08.2007р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16 (реєстровий № 4839).
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. У відповідності до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, як не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовіний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до положень Узагальнення ВСУ „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008р. та Постанови ПВСУ „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р № 9, якщо після укладення недійсного правочину (договір від 04.02.2004р.) було укладено ще декілька (договори від 26.11.2006р., 16.08.2007р.), то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший (договір від 04.02.2004р.) і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача (ОСОБА_5С). Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником (позивачем), а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Належним та допустимим доказом того, що квартира вибула з володіння власника (позивача) поза її волі є вирок від 10.08.2006р.. Тому суд погоджується з позицією позивача щодо необхідності обрання саме такого захисту свого порушеного права, як витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_5
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до положень ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. У конткесті ч. 1 ст. 317 ЦК України, власник розпоряджається, користується та волоідє свої майном на власний розсуд. Аналогічні роз'яснення містяться в ППВСУ „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" №20 від 22.12.1995р..
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 перешкоджають позивачу у здійсненні нею її права власності, яке охороняється Конституцією України та законодавством України. Тому суд погоджується з позивачем, що усунення перешкод у користуванні ним власністю є достатнім заходом для захисту її права задля реалізації всіх прав власника.
Отже суд вважає за необхідне виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідачі не надали до суду належних та допустимих доказів за весь час розгляду справи (на протязі майже трьох років), що стверджували б зворотні висновки суду. Також суд констатує, що відповідачі на протязі майже трьох років недобросовісно реалізовували свої процесуальні права, ігноруючи виклики до суду, не отримання судової кореспонденції, телеграм, чим умисно затягували розгляд справи по суті, марнуючи тим самим робочий час суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. У контексті ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту, зокрема є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення тощо.
Таким чином суд вважає, що позивачем вірно та співмірно обрані способи захисту свого права, яке порушено та невизнане, а дане рішення спроможне захистити його.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 15, 16, 203, 215, 230, 236, 330, 388, 391,657, 658 ЦК України, ст. 109 ЖК України, враховуючи Постанову Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Узагальнення судової практики від 24.11.2008р. року Верховного Суду України „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Постанову Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995р., керуючись ст. ст. 10-11, 27, 31, 60, 209, 212, 214-215, 224- 228, 232 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним довіреність (доручення), що посвідчена 03.01.2004р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (реєстровий № 19), видане ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (довіритель) на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (повірений - довірена особа).
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (продавець), від імені якої діяв ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3 (представник продавця) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (покупець), посвідчений посвідчений 04.02.2004р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстровий № 709).
Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Виселити з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 без надання іншого житлового приміщення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Глібко О.В.