Справа № 502/3522/13-ц
28 січня 2014 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Тюміна О.Г.,
при секретарі Припас А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Кілія цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до
ОСОБА_3
про стягнення боргу за договором позики , а також заяви про мирову угоду , -
24 грудня 2013 року позивачі звернулися до Кілійського районного суду Одеської області із зазначеним позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики в сумі 40.000 грн. Позивачі зазначають в позові, що 15 червня 2012 року вони уклали з відповідачем письмовий договір позики , відповідно до умов якого вони передали ОСОБА_3 грошову суму 40.000 грн., з умовою повернення суми позики до 15 жовтня 2013 року. На підтвердження факту отримання ОСОБА_3 грошової суми 40.000 грн. також надана розписка ОСОБА_3
28 січня 2014 року сторони в судове засідання не прибули , надали до Кілійського районного суду Одеської області мирову угоду від 17 січня 2014 року, заяву з клопотанням про затвердження мирової угоди та розгляд питання про затвердження мирової угоди за їх відсутністю.
Згідно наданої сторонами заяви про укладення мирової угоди від 24 січня 2014 року
сторони домовились з метою врегулювання спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 40.000 грн., що позивачі відмовляються від зазначеного позову за умови, що ОСОБА_3 передає їм у власність житловий будинок, який розташований в м. Вилкове, Кілійського району , вул. Татарбунарського Повстання, 9 , який належить йому на підставі рішення виконкому Вилківської міської ради № 130 від 31.08.1995 року, свідоцтва про право власності на житловий будинок № 3500 від 15.10.1995 року.
До мирової угоди додані : копія Свідоцтва про право власності на житловий будинок № 3500 від 15.10.1995 року, згідно якого ОСОБА_3 належить житловий будинок, розташований в м. Вилкове, по вул. Т.Повстання , номер будинку не зазначений. , а також копія рішення виконкому Вилківської міської ради № 130 від 31.03.1995 року , згідно якого виконком прийняв рішення про визнання права власності ОСОБА_3 на житловий будинок по вул. Татарбунарського Повстання, 9.
Доказів державної реєстрації права власності відповідача на житловий будинок , що є предметом укладеної сторонами мирової угоди , доказів відсутності обтяжень суду не надано.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним рішенням є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За правилами, передбаченими ст. ст. 328, 331 , 376 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки , будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту держаної реєстрації.
Беручи до уваги, що сторонами суду не надано належних доказів державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно - житловий будинок , зазначений в мировій угоді , відповідач вважається таким, що не набув права власності на зазначене нерухоме майно , в зв'язку з чим таке майно не може бути предметом мирової угоди.
Крім того , в силу ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору.
Відповідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановлює ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує розгляд справи.
Як вбачається з позовної заяви та наданих матеріалів, між сторонами укладено договір позики і відповідно спірними є правовідносини позики грошових коштів.
У виниклих між сторонами у справі сторонами правовідносинах предметом позики є гроші. За таких обставин, у сенсі положень ч.1 ст. 1046 ЦК України , ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець , передавши відповідачу у власність грошові кошти , вправі, як позикодавець , вимагати від відповідача повернення такої ж суми грошових коштів (суми позики), а останній, як позичальник, зобов'язаний повернути позивачу отримані в позику грошові кошти (суму позики).
З метою врегулювання спору , що виник з правовідносин позики, сторони вправі укласти між собою мирову угоду , однак така угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору, тобто суми позики.
Надана сторонами мирова угода не стосується предмету спору (грошових коштів) , а зазначене нерухоме майно не є предметом позики., тому відповідно до положень ст. 175 ЦПК України вона не підлягає затвердженню.
Оскільки встановлено, що мирова угода, укладена сторонами, суперечить закону , суд відповідно до ст. 175, п. 5 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Керуючись ст. 175 ЦПК України, суд
Відмовити у визнанні мирової угоди від 17 січня 2014 року , укладеної між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3.
Продовжити судовий розгляд справи 21 лютого 2014 року о 10-00 год.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4