Справа № 502/2808/13-ц
03 лютого 2014 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Тюміна О.Г.,
при секретарі Припас А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Кілія цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про стягнення боргу за договором позики , а також заяви сторін про укладення мирової угоди, -
23 жовтня 2013 року позивач звернулась до Кілійського районного суду Одеської області із зазначеним позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики в сумі 69.000 грн. Позивач зазначає в позові, що 20 січня 2013 року вона уклала з відповідачем письмовий договір позики , відповідно до умов якого вона передала ОСОБА_2 грошову суму 69.000 грн. з умовою повернення суми позики до 20 травня 2013 року. На підтвердження факту отримання ОСОБА_2 грошової суми 69.000 грн. позивачем надана розписка позичальника.
03 лютого 2014 року сторони в судове засідання не прибули , надали до Кілійського районного суду Одеської області мирову угоду від 03 лютого 2014 року , а також заяви з клопотанням про затвердження мирової угоди та розгляд питання про затвердження мирової угоди за їх відсутністю.
Згідно наданої сторонами мирової угоди від 03 лютого 2014 року сторони домовились з метою врегулювання спору що відповідач ОСОБА_2 передає позивачу у власність житловий будинок, розташований в м. Кілія , по вул. Гагаріна, 231, який належить йому на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 03.12.2012 року, а позивач приймає в рахунок погашення боргу зазначений будинок у власність.
До мирової угоди додані : копія технічного паспорту на житловий будинок , згідно якого право власності на житловий будинок розташований по вул. Гагаріна, 231 в м. Кілія не зареєстровано. Доказів державної реєстрації права власності відповідача на житловий будинок , що є предметом укладеної сторонами мирової угоди , доказів відсутності обтяжень суду не надано.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним рішенням є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За правилами, передбаченими ст. ст. 328, 331 , 376 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки , будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту держаної реєстрації.
Беручи до уваги, що сторонами не надано суду належних доказів наявності права власності відповідача на нерухоме майно - житловий будинок , таке майно не може бути предметом мирової угоди.
Крім того , в силу ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору.
Відповідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановлює ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує розгляд справи.
Як вбачається з позовної заяви та наданих матеріалів, між сторонами укладено договір позики і відповідно спірними є правовідносини позики грошових коштів.
У виниклих між сторонами у справі сторонами правовідносинах предметом позики є гроші. За таких обставин, у сенсі положень ч.1 ст. 1046 ЦК України , ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець , передавши відповідачу у власність грошові кошти , вправі, як позикодавець , вимагати від відповідача повернення такої ж суми грошових коштів (суми позики), а останній, як позичальник, зобов'язаний повернути позивачу отримані в позику грошові кошти (суму позики).
З метою врегулювання спору , що виник з правовідносин позики, сторони вправі укласти між собою мирову угоду , однак така угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору, тобто суми позики.
Надана сторонами мирова угода не стосується предмету спору (грошових коштів) , а зазначене нерухоме майно не є предметом позики., тому відповідно до положень ст. 175 ЦПК України вона не підлягає затвердженню.
Оскільки встановлено, що мирова угода, укладена сторонами, суперечить закону , суд відповідно до ст. 175, п. 5 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Керуючись ст. 175 ЦПК України, суд
Відмовити у визнанні мирової угоди від 03 лютого 2014 року , укладеної між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2.
Продовжити судовий розгляд справи 26 лютого 2014 року о 09 год. 30 хв.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3