Дата документу 03.06.2013
Справа № 501/168/13- ц
29 травня 2013 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Петрюченко М.І.,
при секретарі - Куркудим В.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Манолова А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іллічівську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції" про визнання додаткової угоди до договору позики недійсною, -
23 серпня 2012 року позивачка звернулася до суду із позовом до "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції", у якому стверджує, що на підставі договору позики №13/04ФК(с) від 09.04.2008 року вона отримала в позику від ТОВ "Стройтехснаб" 234289 грн. 16 коп. строком на двісті сорок місяців з 09.04.2008 року по 09.04.2028 року.
19.08.2009 року було укладено додаткову угоду №2 до договору позики №13/04ФК(с) від 09.04.2008 року, згідно п.2 якої сторони підтверджують, що заборгованість позичальника перед позикодавцем на дату складання Угоди складає 214333 грн. 63 коп., що еквівалентно 42012,69 доларів США. Сторони погодились, що поверненню підлягає 42012,69 доларів США за грошовим еквівалентом у національній валюті відповідно до комерційного курсу, встановленого позикодавцем на дату оплати. Позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення від 15 січня 2009 року (Додаток №1 до Договору), за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому позикодавцем на дату оплати.
Позивачка зазначає, що укладаючи договір позики, вона отримала від відповідача 234 289,16 грн. Умовами угоди встановлено, що вона повертає суму 42012,69 доларів США. На момент укладання угоди, офіційний курс долара США до гривні України, встановлений НБУ складав 7,89 грн., тому позивачка стверджує, що на момент підписання угоди обсяг її зобов'язань збільшився та склав 335 261,26 грн., що на 100 972,1 грн. більше ніж вона отримала від позикодавця під час підписання договору позики.
Вважаючи своє право порушеним, позивачка просить суд визнати недійсною додаткову угоду №2 від 19.08.2009 року до договору позики №13/08ФК(с) від 09.04.2008 року.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову, надав письмові заперечення проти позову (а.с.48-49, 63), мотивуючи тим, що додатковою угодою №1 сторони підтвердили розмір заборгованості позивальника перед позикодавцем станом на 15.01.2009 року та визначено розмір заборгованості еквівалентно долару США та додатковою угодою №2 сторони підтвердили заборгованість, яка станом на 19.08.2009 року складала еквівалент 42012,69 доларів США. Крім того представник позивача, посилаючись на те, що позивачем пропущено строки звернення до суду з вимогою про захист порушеного права, просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, при наявності спливу позовної давності, суд зобов'язаний з'ясувати всі обставини справи та які є підстави для задоволення позовних вимог, або для відмови в їх задоволенні.
Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропуск строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Так, позивач звернувся до суду з позовом 23 серпня 2012 року.
Згідно конверту, в якому на адресу суду було відправлено позов, вбачається печатка поштового відділення з датою відправлення - 20 серпня 2012 року (а.с.4) - понеділок.
Позивачем оскаржується угода від 18 серпня 2009 року.
Згідно п.3 ст.70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно із п.6 ст.70 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином позивачем не пропущено строк подачі позову до суду, тому вимога представника відповідача щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності - є безпідставною.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 09 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції", яке діяло від імені ТОВ "Стройтехснаб" було укладено договір позики №13/04 ФК(с) (а.с.37-39).
15 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції", яке діяло від імені ТОВ "Стройтехснаб" було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №13/04 ФК(с) від 09 квітня 2008 року (а.с.55), згідно п.1 якої сторони підтверджують, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 15 січня 2008 року складає 220431,96 грн., що еквівалентно 42802,32 доларів США за комерційним курсом, встановленим позикодавцем на дату укладання договору позики №13/04 ФК (с) від 09 квітня 2008 року.
19 серпня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції" було укладено додаткову угоду №2 до договору позики №13/04 ФК(с) від 09 квітня 2008 року (а.с.40), згідно п.2 якої сторони підтверджують, що заборгованість позичальника перед позикодавцем на дату складання Угоди складає 214333 грн. 63 коп., що еквівалентно 42012,69 доларів США. Сторони погодились, що поверненню підлягає 42012,69 доларів США за грошовим еквівалентом у національній валюті відповідно до комерційного курсу, встановленого позикодавцем на дату оплати. Позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення від 15 січня 2009 року (Додаток №1 до Договору), за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому позикодавцем на дату оплати.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно до ст.36 Закону України "Про національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Таким чином, судом встановлено, що за договором позики, укладеним між сторонами, позивальнику була надана позика в сумі 234 289 грн. 16 коп. на умовах строковості та платності, при цьому проценти за користування кредитом, оплата за супроводження позики були обумовлені окремо.
За змістом зобов'язань позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж кількості, які були передані йому за договором.
Додатковою угодою №2 фактично визначено про повернення не такої ж суми позики, яка була передана в гривнях, а в іншому розмірі, який збільшується на суму зростання курсу долара США, при тому, що договір позики укладений в гривнях без визначення будь-якого еквівалента.
Викладене свідчить про те, що така угода не відповідає вимогам закону, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог про визнання додаткової угоди №2 від 19.08.2009 року до договору позики №13/08ФК(с) від 09.04.2008 року - недійсною.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно ст.203 ч.ч.1,2,3,4,5 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.202, 203, 215, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст.60, 213-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції" про визнання додаткової угоди до договору позики недійсною - задовольнити.
Визнати додаткову угоду №2 від 19.08.2009 року до договору позики №13/08ФК(с) від 09.04.2008 року - недійсною.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення, або отримання його копії.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко