11 липня 2006 р.
№ 9/287
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф.- головуючого, Козир Т.П., Кота О.В. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільного німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року у справі № 9/287 господарського суду Дніпропетровської області за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -ПП ОСОБА_1) до товариства з обмеженою відповідальністю Спільного німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд» (далі -Підприємство) про стягнення 58 759,81 грн. за участю представників:
позивача -не з'явилися;
відповідача -Коршун О.А.;
встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь ПП ОСОБА_1 основний борг в сумі 50058,67 грн., 5001,36 грн. інфляційних, 995,68 грн. річних за користування чужими коштами -8235,80 грн., інфляційні в сумі 45761,64 грн. та судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року (судді Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2005 року залишено без змін.
Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та передати справу на новий розгляд.
Згідно з приписами ст. 1114 ГПК України сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте позивач не скористався передбаченим в законі правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 24 квітня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю спільним німецько-британо-українським підприємством “Трансгазбуд» і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір № НОМЕР_1 на надання авто послуг, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по перевезенню щебеня, а відповідач - прийняти і оплатити вартість виконаних робіт (п. 1).
Сторони у договорі узгодили, що вартість виконаних робіт визначається на підставі актів виконаних робіт, а оплата провадиться на протязі п'яти банківських днів після підписання робіт (п. З).
Господарськими судами підставно встановлено, що позивачем за період з квітня по жовтень 2004 року були надані відповідачу послуги з перевезення вантажів за договором, загальна вартість яких склала 115058,67 грн.
Відповідач здійснив оплату виконаних робіт частково на загальну суму 65000 грн. і його заборгованість перед позивачем складає 50058,67 грн.
Суди правомірно прийшли до висновку, що укладений між сторонами договір є договором перевезення і регулюється положеннями глави 32 Господарського кодексу України “Правове регулювання перевезення вантажів».
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Виходячи з викладеного, господарськими судами обґрунтовано відновлено позивачу строк позовної давності враховуючи норми ст. 267 Цивільного кодексу України.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми процесуального та матеріального права.
Як наслідок, прийняті у справі рішення відповідають вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» із змінами і доповненнями.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року у справі № 9/287 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Шульга
Судді Т.Козир
О.Кот