Рішення від 03.07.2012 по справі 5019/372/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

"03" липня 2012 р. Справа № 5019/372/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Кочергіної В.О.

при секретарі судового засідання Берчук Т.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф" м. Рівне

до 1. Приватного підприємства "Агата" м. Рівне

до 2. ОСОБА_1 газети "Рівне вечірнє" м. Рівне

про стягнення в сумі 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю №14 від 03.08.2011р.

від відповідача 1: ОСОБА_3 - за довіреністю б/н від 06.04.2012р.

від відповідача 2: ОСОБА_4 - за довіреністю б/н від 12.09.2011р.

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Агата" 100 000грн. моральної шкоди, завданої ТзОВ "Ріф" поширенням недостовірної інформації.

Ухвалою суду від 07.05.2012р., за клопотанням ПП "Агата" залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_1 назети "Рівне вечірнє" м. Рівне.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що рішенням господарського суду Рівненської області від 28.09.2011р. по справі №5019/1633/11 поширена відповідачами інформація щодо діяльності ТзОВ "РІФ" визнана такою, що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію ТзОВ "Ріф". Зауважує, що поширенням негативної інформації, ПП "Агата" вдається до недобросовісної конкуренції та прагнуло завдати шкоди діловим якостям ТзОВ "Ріф" власнику торговельної марки "Олас".

У письмових поясненнях від 19.06.2012 року, в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди, представник позивача повідомив, що торговою маркою "Олас" на договірних засадах користуються ТзОВ "Західенергоресурс" та ФОП ОСОБА_5 Продаж нафтопродуктів через АЗС ТМ "Олас" здійснює безпосередньо ТзОВ "Західенергоресурс". 13.03.2012р. ТзОВ "Західенергоресурс" звернулось до ТзОВ "Ріф" з листом №207 від 13.03.2012р. в якому просило зменшити розмір орендної плати за користування АЗС у зв'язку із зменшенням обсягів реалізації нафтопродуктів у 2011році. Зазначає, що у зв'язку з викладеними обставинами ТзОВ "Ріф" змушено було укласти нові договори оренди, якими зменшено розмір щомісячної орендної плати, зокрема по оренді АЗС по вул. Млинівській орендна плата зменшилась з 20000грн. до 9000грн., а по вул. Макарова,44а з 10000грн. до 8000грн. Зауважує, що зменшення розміру орендної плати за користування АЗС стало наслідком зменшення реалізації нафтопродуктів через АЗС. Наголошує, що причиною зменшення реалізації нафтопродуктів через АЗС ТМ "Олас" стало оприлюднення статті ПП "Агата" "Громадські слухання сфальсифікували", тобто поширення недостовірної інформації, наслідком чого стало неотримання прибутку ТзОВ “Ріф”від основного виду діяльності -здавання в оренду власного майна -АЗС. При цьому позивач зазначає, що суб'єктом заподіяння шкоди ТзОВ "Ріф" є ПП "Агата" як автор статті та виключає мету ОСОБА_1 газети "Рівне вечірнє" щодо донесення негативної інформації до читача, оскільки остання була лише засобом донесення негативної інформації до читача. Просить суд стягнути завдану моральну (нематеріальну) шкоду в розмірі 100000грн. з відповідача 1 - ПП "Агата", як особи, яка є автором статті. До письмових пояснень позивачем додано копії документів в підтвердження викладених в поясненнях доводів.

Відповідач - ПП "Агата" у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Наголошують на тому, що позивачем не доведено факту заподіяння немайнової шкоди ТзОВ "Ріф", не обгрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами розміру заявленої до відшкодування шкоди. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що юридична особа не здатна зазнати таких психо-емоційних страждань, як приниження честі та гідності, оскільки вказані страждання, з огляду на їх сутність, можуть бути притаманними лише фізичним особам. Зважаючи на вищевикладене, просить суд у позові відмовити.

У додаткових поясненнях від 19.06.2012р. представник відповідача повідомив, що протягом періоду червень-листопад 2011 року реалізація нафтопродуктів зменшилась по всій території України, а не лише на АЗС ТМ "Олас", що підтверджується даними Держкомстат України, які отримані з офіційного веб-сайту цього органу. До додаткових пояснень відповідачем надано документи в підтвердження зазначених доводів.

У додаткових поясненнях від 02.07.2012р. представник відповідача зазначає, що вважає неналежними доказами у справі подані позивачем договори оренди, оскільки останні не містять інформації стосовно обставин, які входять в предмет доказування по даній справі. Звертає увагу суду на те, що позивач звернувся до суду з позовом 12.03.2012року, при цьому в підтвердження позовних вимог, а саме розрахунку заявленої до стягнення шкоди, позивач надає докази, зокрема, лист ТОВ "Західенергоресурс" №207 від 13.03.2012р., договори оренди від 01.04.2012р., тобто докази, які виникли після пред'явлення позову. З врахування чого відповідач вважає, що розмір заявленої позивачем до стягнення моральної шкоди на час звернення до суду з позовом мав суто умовний вираз. При цьому наголошує, що позивач не зобов'язаний був переукладати договори оренди на невигідних для нього умовах, оскільки суб'єкти господарювання є вільними у виборі контрагентів та укладають договори лише у випадку взаємного погодження умов договору щодо предмету, ціни та строку дії. Крім того, зауважує, що публікація у газеті "Рівне вечірнє" у випуску №44 статті "Громадські слухання сфальсифікували" була здійснена 23.06.2011р., а спростування зазначеної інформації відбулось 01.12.2011р., тобто поширення недостовірної інформації відбувалось у період з 23.06.2011р. по 01.12.2011р. Також просить суд врахувати, що згідно даних Держкомстат України зменшення обсягів реалізації нафтопродуктів у вказаний період відбулось по всій території України. Зазначає, що визначити зменшення обсягів реалізації нафтопродуктів можливо лише шляхом порівняльного аналізу реалізації нафтопродуктів у наступний та попередній періоди, однак позивачем не надано відповідних доказів, які дозволили б це зробити, зокрема доказів реалізації нафтопродуктів за попередні періоди. Наголошує, що відповідно до ст.420 ЦК України торговельна марка є об'єктом інтелектуальної власності, і може бути надана в користування на підставі ліцензійного договору (ст.1109 ЦК України). Позивачем не надано доказів в підтвердження передачі торговельної марки в користування ТОВ “Західенергоресурс”. Зважаючи на викладене, вважає, що позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між публікацією статті та моральною шкодою. Просить суд у позові відмовити.

Відповідач - ОСОБА_1 газети "Рівне вечірнє" у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Зазначають, що ініціатором поширення недостовірної інформації було ПП "Агата", з огляду на що, саме ПП "Агата" має доводити достовірність інформації поданої до друку в газеті та нести відповідальність, відповідно до законодавства за поширення неправдивих відомостей. З урахуванням викладеного вважає, що редакція газети "Рівне вечірнє" є неналежним відповідачем у справі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

23.06.2011р. у випуску №44 (1823) газети "Рівне вечірнє" надруковано статтю "Громадські слухання сфальсифікували", автором якої є ПП "Агата". Зміст статті становила інформація про фальсифікацію компанією "Олас" громадських слухань щодо будівництва автозаправочних станцій на вулицях Соборній та Басівкутській шляхом підкупу підставних учасників зборів. За висловленням автора статті такі неправомірні дії з боку компанії "Олас" здійснюються з метою недопущення конкурентів компанії "Олас" до будівництва автозаправочних станцій на вулицях Соборній та Басівкутській.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.09.2011р. по справі №5019/1633/11 задоволено позов ТзОВ "Ріф" м. Рівне до ПП "Агата" м. Рівне, до редакції газети "Рівне вечірнє" м. Рівне про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування відомостей, які не відповідають дійсності. Визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність, ділову репутацію ТзОВ "Ріф" відомості, оприлюднені ПП "Агата" у газеті "Рівне вечірнє" №44 (1823) від 23.06.2012р. в статті "Громадські слухання сфальсифікували". Зобов'язано редакцію газети "Рівне вечірнє" спростувати інформацію поширену у газеті "Рівне вечірнє" №44 (1823) в статті "Громадські слухання сфальсифікували" шляхом опублікування під заголовком "Спростування" тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти де була надрукована стаття 23.06.2011р. "Громадські слухання сфальсифікували" не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

01.12.2011р. у випуску газети "Рівне вечірнє" вийшло спростування опублікованої у газеті "Рівне вечірнє" №44 (1823) статті "Громадські слухання сфальсифікували".

Відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг від 16.03.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріф" м. Рівне є власником знаку для товарів і послуг "Олас".

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч.2 ст.94 ЦК України, особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 28.09.2011р. по справі №5019/1633/11 визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність, ділову репутацію ТзОВ "Ріф" відомості, оприлюднені ПП "Агата" у газеті "Рівне вечірнє" №44 (1823) від 23.06.2011р. в статті "Громадські слухання сфальсифікували". Зобов'язано редакцію газети "Рівне вечірнє" спростувати інформацію поширену у газеті "Рівне вечірнє" №44 (1823) в статті "Громадські слухання сфальсифікували" шляхом опублікування під заголовком "Спростування" тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти де була надрукована стаття 23.06.2011р. "Громадські слухання сфальсифікували" не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно частин 1 і 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Тобто способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування моральної шкоди (п.4 ч.2 ст.23 ЦК України).

Згідно п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини.

Пунктом 9.1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" (із змінами і доповненнями) обов'язок відшкодування моральної шкоди покладений на автора інформації (фізичну особу) та на орган масової інформації, які несуть відповідальність, виходячи із ступеня вини кожного з них.

Відповідачами по справі є Приватне підприємство "Агата" - як автор інформації та ОСОБА_1 газети "Рівне вечірнє" - як орган масової інформації, який поширив відомості, що не відповідали дійсності. Приватне підприємство "Агата" визначено відповідачем по справі при поданні позовної заяви, а ОСОБА_1 газети "Рівне вечірнє" залучена до участі у справі в якості другого відповідача за клопотанням відповідача -ПП "Агата" та за згодою позивача, відповідно до ухвали суду від 07.05.2012р. (суддя Павлюк І.Ю.).

Ухвалою суду від 06.06.2012р. (суддя Кочергіна В.О.) зобов'язано позивача надати письмову позицію стосовно позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

В письмових поясненнях від 19.06.2012р. позивач зазначив, що завдану моральну (нематеріальну) шкоду слід стягнути виключно з Приватного підприємства "Агата", як особи, яка є автором даної статті.

Відповідно до ст.78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суді заяві, що підписується позивачем та долучається до справи.

На адресу суду на час прийняття рішення не надходило заяв ТзОВ "Ріф" про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача -ОСОБА_1 газети "Рівне вечірнє". Також позивачем не подано заяви про визначення позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

На підставі викладеного, суд розглядає по суті позовні вимоги ТзОВ "Ріф" про стягнення 100000грн. моральної шкоди стосовно обох відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п.4 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3);

Згідно ОСОБА_6 листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. (п.5) Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК України. (п.6)

Частиною першою статті 1167 названого Кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Виходячи з наведених правових норм, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 4 даної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно п.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" при визначенні обсягу компенсації моральної шкоди слід виходити з того, що він не залежить від заподіяної відповідачем майнової шкоди, яку останній повинен відшкодувати відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.5 ОСОБА_6 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 N 01-8/184, грошовий еквівалент ділової репутації може бути виражений у формі гудвілу, який згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств є нематеріальним активом, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 N 499/3792.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів та зазначених представником позивача доводів, позивач обґрунтовує розмір заявленої до відшкодування моральної (немайнової) шкоди матеріальними втратами, які пов'язані з упущеною вигодою, зокрема втратою прибутку ТзОВ "Ріф" від здачі в оренду АЗС, власником яких він є. При цьому підставою зменшення розміру орендної плати позивач зазначає факт зменшення реалізації нафтопродуктів через АЗС, що відбувся після опублікування відповідачами у газеті "Рівне вечірнє" №44 (1823) статті "Громадські слухання сфальсифікували".

До позовної заяви позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку суми заявленої до стягнення шкоди. На вимогу суду (ухвала від 06.06.2012р.) позивачем надано розрахунок заявленої до стягнення шкоди, зазначено вихідні дані з яких він виходить при проведенні розрахунку та подано докази в підтвердження своїх доводів, зокрема, лист ТзОВ "Західенергоресурс" №207 від 13.03.2012р. та договори оренди АЗС №16 та №2 від 01.04.2012р., №16 та №2 від 01.04.2011р.

Дослідивши надані позивачем докази, судом враховується, що відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом наведеної норми, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Аналогічна позиція викладена у постанові судової палати у господарських спорах Верховного суду України від 26.04.2006р. №30-16/432-04-11492 (16/120-05-2515).

Як вбачається із позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 100000грн. моральної шкоди 12.03.2012р., а договори оренди приміщень №16 та №2, якими позивач підтверджує розмір заподіяної йому моральної шкоди укладені 01.04.2012р., тобто після пред'явлення позову до суду.

При цьому, п.4.2 договорів оренди визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів у сумі орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця. Тобто зменшення розміру орендної плати буде відбуватись починаючи з травня 2012р., тобто після пред'явлення позову.

Також суд зважає на те, що поширення інформації відбувалось в період з 23.06.2011р. - дати друку статті у газеті по 01.12.2011р. - дати публікації статті про спростування інформації викладеної у статті "Громадські слухання сфальсифікували", опублікованої у газеті "Рівне вечірнє" (№44 від 23.06.2011р.).

Крім того, судом враховується, що одним із основних принципів цивільного права є принцип свободи договору, зокрема ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням наведеної норми, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості відмовитись від укладення договорів оренди на невигідних для нього умовах.

При цьому суд звертає увагу на те, що підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовану ст.1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 41 ОСОБА_6 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" роз'яснюється, що згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками, зокрема, є: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладені обставини, надані позивачем договори оренди АЗС №16 та №2 від 01.04.2012р. в якості доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди в розмірі 100000грн., судом до уваги не приймаються.

Стосовно доводів позивача про те, що після опублікування статті "Громадські слухання сфальсифіковано" відбулось зменшення обсягів реалізації нафтопродуктів через АЗС торгової марки "Олас", чим завдано моральної шкоди ТзОВ "Ріф" як власнику торгової марки "Олас" судом враховується те, що реалізація вказаних нафтопродуктів здійснювалась ТзОВ "Західенергоресурс", яке було орендарем АЗС згідно договорів оренди АЗС №16 та №2 від 01.04.2011р. При цьому п.1.2 зазначених договорів об'єкт оренди визначено як АЗС, а п.2.1 договорів оренди мету оренди визначено як здійснення господарської діяльності. Доказів в підтвердження передачі ТзОВ "Ріф" в користування ТзОВ "Західенергоресурс" об'єкта права інтелектуальної власності - торгової марки "Олас" позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зважаючи на наведені норми, зменшення обсягів реалізації нафтопродуктів на АЗС, які перебувають в оренді ТзОВ "Західенергоресурс" впливає на економічні ризики останнього як суб'єкта господарювання, який займається підприємницькою діяльністю з огляду на що, не є належним і допустимим доказом завдання моральної шкоди ТзОВ "Ріф" та судом до уваги не приймаються.

За приписами ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позивачем не надано доказів зниження вартості його нематеріальних активів, ступеню зниження ділової репутації, а також не надано інших належних та допустимих доказів в підтвердження спричинення йому немайнової (моральної) шкоди, суд вважає недоведеним факт спричинення ТзОВ "Ріф" втрат немайнового характеру (немайнової шкоди).

За відсутністю доведення факту наявності немайнової шкоди, суд вважає, що відсутні також і такі умови, необхідні для настання цивільно-правової відповідальності, як причинно-наслідковий зв'язок між спричиненою шкодою та діяннями відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, визначені позивачем підстави та предмет позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф" м. Рівне до Приватного підприємства "Агата" м. Рівне, до ОСОБА_1 газети "Рівне вечірнє" м. Рівне про стягнення в сумі 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кочергіна В.О.

Повне рішення складено та підписано 07.07.2012року.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу (м. Рівне, вул. Соборна, 370);

3 - відповідачу 1 (м. Рівне, вул. Петра Могили, 25);

4 - відповідачу 2 (м. Рівне, вул. С. Бандери, 1-Б);

Попередній документ
48697788
Наступний документ
48697790
Інформація про рішення:
№ рішення: 48697789
№ справи: 5019/372/12
Дата рішення: 03.07.2012
Дата публікації: 25.08.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Рівненської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Інший позадоговірний немайновий спір