33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" січня 2011 р. № 139/11
Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до відповідача Державного підприємства “Рокитнівський хлібзавод”
про стягнення в сумі 9 231 грн. 56 коп. та зобов'язання вчинити дії.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства “Рокитнівський хлібзавод” інфляційні втрати та проценти в зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань в сумі 9 231 (дев'ять тисяч двісті тридцять одна) грн. 56 коп.; зобов'язати ліквідатора ДП “Рокитнівський хлібзавод” виплатити ПП ОСОБА_1 інфляційні втрати та проценти в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання згідно черговості, визначеної статтею 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; заборонити ліквідатору ДП “Рокитнівський хлібзавод” проводити задоволення вимог кредиторів четвертої та подальшої черги згідно статті 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно пункту 5 роз'яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України” N 02-5/78 від 4 березня 1998 року (з змінами та доповненнями), платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом. Платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.
Приватний підприємець ОСОБА_1, як доказ сплати державного мита, у встановлених порядку і розмірі, додав до позовної заяви квитанцію № 179 від 21 січня 2011 року, в якій видом платежу зазначено: державне мито не віднесене до інших категорій.
Суд зауважує, що у вказаній квитанції не містяться відомості про те, яка саме позовна заява оплачується державним митом, а отже приватний підприємець ОСОБА_1 не додав до позовної заяви належних доказів сплати державного мита за позовом до Державного підприємства “Рокитнівський хлібзавод”.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи усе вищевказане, позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
У відповідності до частини 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду приватному підприємцю ОСОБА_1.
Суддя Василишин А.Р.