ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
11 серпня 2015 року Справа № 913/236/15
Провадження №18/913/236/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Землемір-проект», м. Харків
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД, смт. Станиця Луганська Луганської області
про стягнення 975668,58 грн.
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання Антонова І.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 23.06.2015;
від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 03.03.2015.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 586812,72 грн., по оплаті вартості товару (шампанське), поставленого відповідачу за договором поставки від 03.01.2013 № 8-2013, пені в сумі 77620,05 грн., втрат від інфляції в сумі 261718,46 грн. та десяти процентів річних в сумі 49517,35 грн.
Заявою від 24.06.2015 № 22 позивач зменшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 259371,21 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.07.2015 та у додаткових поясненнях до відзиву від 11.08.2015 вказав, що він не заперечу проти наявності боргу в сумі 586812,72 грн., але проти стягнення пені, втрат від інфляції та десяти процентів річних заперечує, посилаючись на обставини непереборної сили (форс-мажор).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
Згідно договору поставки від 03.01.2013 № 8-2013, укладеному між сторонами за позовом, позивач в період з 14.08.2013 по 27.06.2014 поставив відповідачу товар на суму 8 119 700,16 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту його приймання.
Відповідач здійснив оплату товару частково на суму 7 532 887,44 грн., що визнано сторонами за позовом і не є спірним питанням.
Залишився неоплаченим товар (шампанське), поставлений відповідачу за двома накладними від 26.06.2014 № 367 та від 27.06.2014 № 368 на загальну суму 586812,72 грн. (їх завірені копії залучені до матеріалів справи).
Відповідач у встановлений договором строк вартість товару позивачу не сплатив. ОСОБА_2 відповідача складає 586812,72 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву від 14.07.2015.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 586812,72 грн. грн. підлягають задоволенню.
Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача, на підставі п. 8.2. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та десять процентів річних від простроченої суми.
Згідно обґрунтованому, перевіреному судом розрахунку позивача, пеня за 184 дні прострочення складає 77620,05 грн., втрати від інфляції (з урахуванням зменшення позивачем їх розміру) за період: серпень 2014 р. - квітень 2015 р. складають 259371,21 грн., десять процентів річних - 49517,35 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаних пені, втрат від інфляції та десяти процентів річних є законними та обґрунтованими, і тому, підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про звільнення його від відповідальності у вигляді пені, втрат від інфляції та десяти процентів річних, за порушення строку оплати товару, в зв'язку з форс-мажорними обставинами, не приймаються судом до уваги за наступних підстав:
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.07.2015 та у додаткових поясненнях до відзиву від 11.08.2015 вказав, що у зв'язку з бойовими діями на території проведення антитерористичної операції, зокрема у м. Луганську, Ровеньки, Свердловську, Стаханові, Алчевську з 01.07.2014 було зупинено роботу 27 супермаркетів мережі «Абсолют» відповідача. В зв'язку з бойовими діями були закриті банківські установи та призупинено Укрпоштою приймання поштових відправлень.
Таким чином, відповідач зазначив, що вищевказані обставини непереборної сили (форс-мажору) виникли внаслідок проведення антитерористичної операції та мали місце на території її проведення.
Розділом 9 договору поставки від 03.01.2013 № 8-2013 встановлено:
9.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у випадку виникнення форс-мажорних обставин.
9.2. Під форс-мажорними обставинами маються на увазі обставини, які виникли після підписання договору в результаті непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи пожежі, землетруси, інші стихійні лиха, війну або військові дії, які роблять неможливим виконання умов договору.
9.3. У випадку виникнення форс-мажорних обставин, сторони зобов'язані повідомити про такі обставини один одного у письмовій формі не пізніше 5 робочих днів після виникнення таких обставин. Достатнім підтвердженням існування таких обставин є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Так само за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
Відповідач не подав суду сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору).
Подані відповідачем суду інші документи (повідомлення Укрпошти, довідки та листи банківських установ, висновки про настання обставин непереборної сили, листи контрагентів відповідача) в силу вищевикладеного, не є доказами наявності обставин непереборної сили (форс-мажору).
За таких обставин, доводи відповідача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), якими він заперечує проти вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та десяти процентів річних, не приймаються судом до уваги в зв'язку з неподанням відповідачем суду сертифікату Торгово-промислової палати України, який згідно вищевказаному Закону є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору).
Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 973321,33 грн. (586812,72 грн. (борг) + 77620,05 грн. (пеня) + 259371,21 грн. (втрати від інфляції) + 49517,35 грн. (десять процентів річних)).
Заявою від 24.06.2015 № 22 позивач зменшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 259371,21 грн.
Первісно позивачем були заявлені до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 975668,58 грн. Після зменшення розміру позовних вимог заявлена до стягнення сума склала 973321,33 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавчий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про виконавчий збір»).
Пунктом 5.2. пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:
- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або
- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або
- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).
Платіжним дорученням від 03.06.2015 № 1125 позивач сплатив судовий збір в сумі 19513,37 грн. - 2 % від заявленої до стягнення суми - 975668,58 грн.
Після зменшення розміру позовних вимог заявлена до стягнення сума склала 973321,33 грн. 2 % від якої складає 19466,43 грн.
Таким чином, позивачу слід повернути судовий збір в сумі 46,94 грн. (19513,37 - 19466,43).
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 19466,43 грн. (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) підлягають відшкодуванню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД, смт. Станиця Луганська Луганської області, вул. Леніна, 53 (фактична адреса для листування: м. Київ, пр-т Оболонський, 32-б), ідентифікаційний код 20163224, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Землемір-проект», м. Харків, вул. Римарська, 21-а, ідентифікаційний код 32759503, борг в сумі 586812,72 грн. за поставлений товар, пеню в сумі 77620,05 грн., втрати від інфляції в сумі 259371,21 грн., десять процентів річних в сумі 49517,35 грн., витрати на судовий збір в сумі 19466,43 грн.; наказ видати.
3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Землемір-проект», м. Харків, вул. Римарська, 21-а, ідентифікаційний код 32759503, з Державного бюджету України судовий збір в сумі 46,94 грн.
Підставою повернення є дане рішення, завірене гербовою печаткою суду.
11 серпня 2015 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 17 серпня 2015 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко