Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
30 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1318/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічник Ю.П., секретар -Юрчук Л.М.,
за участю представників: позивача -ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Кіровоградський хлібозавод” до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство “Кіровоградський хлібозавод” (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012р. №0000562330, яким позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 89949 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8965 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами документальної позапланової перевірки щодо взаємовідносин з ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. та заходами щодо адміністративного оскарження, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Висновки відповідача щодо необхідності збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину.
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджено належним чином складеними документами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, ОСОБА_3 України “Про державну податкову службу в Україні” у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.
В судовому засіданні 30.08.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 04.09.2012р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р.
Результати перевірки оформлені актом №166/23-30/05399805 від 09.12.2011 р. (а.с.9-37).
В ході перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 ОСОБА_3 України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся всього в сумі 89949 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 35855 грн., січень 2011 року в сумі 54094 грн.
14.03.2012 р. на підставі Акту перевірки та за наслідками процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562330, яким позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 89949 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8965 грн. (а.с. 38).
Визначаючи позивачеві суму грошового зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство».
Разом з тим, як зазначає відповідач в акті перевірки позивача, з посиланням на акт перевірки ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»складений ДПІ у Скадовському районі 29.07.2011р. №261/23/21301823 (а.с. 30), встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.
Враховуючи висновки вказаного акту первинні документи надані позивачеві від ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність зазначеного контрагента була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»(продавець) був укладений договір поставки №16 від 24.09.2010р. з додатками до договору (а.с.62-64) відповідно до умов якого позивачеві здійснювалося постачання сої.
На підтвердження факту постачання сої до матеріалів справи долучено акти приймання передачі від 31.12.2010р. та від 05.0.2011 р. (а.с. 65, 68).
Оплату вартості поставленого товару здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень від 29.12.2010р., 05.01.2011р., 18.01.2011р. (а.с. 70-72).
Протягом лютого 2011р. на виконання умов вказаних договорів ПП “Перлинний Злак”поставлено позивачеві насіння соняшника в кількості 179 т на загальну суму з ПДВ 853170 грн.
Зберігання придбаного товару відбувалося безпосередньо у постачальника - ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», що підтверджується договором складського зберігання №20 від 24.09.2010р. (а.с. 73, 74).
ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»виписано позивачеві податкові накладні №9 від 29.12.2010р., №11 від 31.12.2010р., №1 від 05.01.2011р. (а.с. 66, 67, 69) на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року та січня 2011 року включено відповідні суми ПДВ, що підтверджується деклараціями з ПДВ та додатками до них за відповідні періоди (а.с. 81-102).
Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту, лише тільки з посиланням на акт перевірки ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», зважаючи на нікчемність угод по ланцюгу постачання між вказаним контрагентом та третіми особами, з якими позивач безпосередньо не мав будь-яких взаємовідносин.
При цьому суд критично оцінює вказані висновки відповідача.
ОСОБА_3 України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України не містять положень щодо того, що платник податків позбавляється можливості на формування податкового кредиту в разі встановлення порушень податкового законодавства у ланцюгу постачання між його безпосереднім контрагентом та третіми особами.
Отже, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.
Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство».
Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство»правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 ОСОБА_3 України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.
У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 14.03.2012 року № НОМЕР_1.
Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 984,14 грн.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 04.09.2012р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_4