21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
01 жовтня 2009 р. Справа 6/211-09
за позовом:Товариства з обмежною відповідальністю "Агрохімцентр"
до:Виконавчого комітету Ковалівської сільської ради
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ковалівка"
про визнання права власності
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Р.Поплавський - директор, О.Калайда ( дор. від 14.05.09), О.Довбиш (дор. від 01.08.09)
відповідача : - В.Лютенко - сільський голова
місце проведення - приміщення суду
Позивач звернувся з позовом до Виконкому Ковалівської сільської радипро визнання за ним права власності на майно: склад №1 площею 1613,1 м2, склад площею 120,5 м2, прохідну площею 9,6 м2, вагову площею 13,4м2, склад №2 площею 1375,2 м2 , з підстав ст. ст. 394 ЦК України .
Позов мотивований тим, що в квітні 2004 р. в рахунок погашення кредиторської заборгованості СТОВ "Ковалівка" передало майно на користь ТОВ "Агрохімцентр", а саме : склад №1 площею 1613,1 м2, склад площею 120,5 м2, прохідну площею 9,6 м2, вагову площею 13,4м2, склад №2 площею 1375,2 м2. Передача майна була здійснена на підставі накладної від 16.04.2004 р. та акту приймання-передачі від 16.04.2004 р.
Позивачем були виготовлені технічні паспорти на вказане нерухоме майно, однак зареєструвати його за собою він не може, оскільки у позивача відсутні правовстановлювальні документи, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002 №7/5 та зареєстрованого в Мінюсті 18.02.2002 за № 157/6445.
В обґрунтування своїх позовних вимог стверджує, що вищевказане майно належало КСП "Росія", яке було реорганізоване в СТОВ "Ковалівка" та що на момент передачі приміщень у власність законодавство України не вимагало реєстрації права власності нерухомого майна за попереднім власником.
Відповідач - Виконком Ковалівської сільської ради у відзиві від 21.09.2009 р. пояснив, що при передачі нерухомого майна від одного суб'єкта господарювання іншому посадовими особами сільської ради посвідчувальні написи не вчинялись на відповідних документах ( угодах, договорах). Надані позивачем документи про придбання майна не слугують підставою для видачі рішення сільської ради про визнання права власності на придбане майна, так як дане майно є власністю Ковалівської спілки співвласників паїв СТОВ "Ковалівка".
Ухвалою суду від 2.09.2009 до участі у справі у якості другого відповідача залучено СТОВ "Ковалівка" .
СТОВ "Ковалівка" повідомлене про час та місце судового розгляду, однак відзиву на позов не надало, тому справа розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України .
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив, що без укладання угоди на відчуження нерухомого майна СТОВ "Ковалівка" передало, а ТОВ "Агрохімцентр" прийняло на підставі накладної від 6.04.2004 р. та актів приймання-передачі від 16.04.2004 р. майно : механічна майстерня, вартістю 60401 грн. , матеріальний склад вартістю 3550 грн. 55 коп. , прохідна будка вартістю 1159 грн., огорожа металева вартістю 4170 грн., будка вагової вартістю 1057 грн. , всього на суму 84405 грн. 06 коп. з ПДВ.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами чинного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Дослідивши накладну від 6.04.2004 р. та акти приймання-передачі від 16.04.2004 р. , на підставі яких відбулося відчуження та передача нерухомого майна, суд дійшов висновку, що на підставі вказаних документів у позивача не могло виникнути цивільне право власності .
Накладна на передачу майна та акти приймання передачі не є правовстановлювальними документами, перелік яких наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не визнає право власності позивача на вищевказане майно , оскільки не видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.
Частиною 1 ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, а також докази, що підтверджують його право власності на спірне майно. Такими доказами відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Підтвердженням наявності у позивача права власності на нерухоме майно можуть бути насамперед правовстановлювальні документи, перелік яких наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5. Оскільки право власності на відчужене нерухоме майно може виникати з моменту державної реєстрації договору про відчуження майна (відповідно до ст. 334 ЦК України ), підтвердженням наявності цього права у позивача може бути належно оформлений договір відчуження цього майна, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно та ін.
Як вбачається з приписів ст. ст. 15,16 ЦК України,ст. 1 ГПК України, особа звертається до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з положень ст.11 ЦК України , яка визначає підстави виникнення цивільних прав, та вказує, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, за загальним принципом право, за захистом якого позивач звертається до суду, повинно існувати у нього на момент відповідного звернення, а не виникати за наслідком прийняття судового рішення (крім випадків, встановлених актами цивільного законодавства).
Позивачем не подано доказів на підтвердження того факту, що відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімцентр" або ж створив загрозу їх порушення; всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем не подано доказів про наявність у нього будь-коли правовстановлювальних документів на спірне майно та про втрату ним таких документів.
Враховуючи що право власності на спірне нерухоме майно не існувало у позивача на момент звернення з позовом , воно не було порушено, тому не може бути відновлене судом.
За таких обставин позовні вимоги про визнання права власності із заявлених у позові підстав задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України слід зазначити наступне.
Позивачем при поданні позову сплачене державне мито у розмірі 85 грн.
У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 N 15 ( Лист ВГСУ від 14.08.2007 № 01-8/675)
Відповідно до ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Судом відповідно до матеріалів справи (накладної від 6.04.2004 р. та актів приймання-передачі від 16.04.2004 р. на суму 84405 грн. 06 коп.) визначено ціну позову з урахуванням вартості спірного майна - 84405 грн.06 коп.
Відповідно до приписів п. 29,30, 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 N 15, розмір державного мита з позовної заяви про визнання права власності на майно вартістю 84405 грн.06 коп. становить 844 грн. 05 коп., а різниця між фактично сплаченим та визначеним судом розміром державного мита підлягає достягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84 ГПК України;
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімцентр" ( с. Потоки, Немирівського району Вінницької обл., код ЄДРПОУ 30805438 ) 759 грн. 05 коп. державного мита до Державного бюджету України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 жовтня 2009 р.